Дата документу 26.02.2025 Справа № 336/12429/23
Єдиний унікальний № 336/12429/23
Провадження №22-ц/807/335/25
Головуючий в 1-й інстанції - Щаслива О.В.
26 лютого 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.
суддів:Онищенка Е.А., Подліянової Г.С.,
секретарКниш С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Трачук Наталії Іванівни на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 20 серпня 2024 року) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредитування,-
У листопаді 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором кредитування. В заяві вказано, що 4 квітня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № ZPO0AE00000409, за умовами якого позичальнику надані кредитні кошти у розмірі 34782,19 доларів США, зі сплатою відсотків в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, строком до 4 липня 2012 року. 12 липня 2012 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, у відповідності до якої зменшено суму заборгованості, продовжено строк погашення заборгованості до 7 червня 2015 року та визначено графік погашення кредитних коштів з урахуванням відсотків та інших платежів, передбачених договором. Позивач свої зобов'язання виконав шляхом надання кредитних коштів у розмірі, визначеному договором. У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору відповідачу направлено вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, яка залишена без уваги. Зобов'язання за кредитним договором було забезпечено договорами поруки від 12 липня 2012 року, укладеними між акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до умов яких у разі невиконання умов кредитного договору поручителі відповідають перед позивачем як солідарні боржники. У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору поручителям також було направлено вимоги про дострокове повернення кредитних коштів з урахуванням відсотків та інших платежів, які залишені боржниками без задоволення. Відповідачка ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості не виконала, станом на 15 листопада 2023 року у неї виникла заборгованість у розмірі 34 641,02 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту становила 9011,81 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 11 644,92 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 563,70 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 13 420,59 доларів США. Фінансова установа на свій розсуд просила лише частину заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 428,27 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9011,81 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 11 644,92 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 563,70 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 13 серпня 2018 року по 31 січня 2019 року у розмірі 5207,84 доларів США, стягнути з відповідачів у солідарному порядку. Крім того, просила про покладення на відповідачів судового збору в сумі 11 515 грн. 35 коп., попередньо сплаченого позивачем.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 року, позов акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» у рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором № ZPO0AE00000409 від 04.04.2007 року 26 428,27 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9011,81 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 11 644,92 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 563,70 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 13.08.2018 року по 31.01.2019 року - 5207,84 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» по 3838 грн. 44 коп. витрат зі сплати судового збору, а всього 11 515 грн. 32 коп. (3838 грн. 44 коп. х 3).
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Трачук Наталії Іванівни подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову у відношення боржників (поручителів) у справі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що подовжений строк позовної давності до обов'язків поручителів не може бути застосовано, оскільки за договором поруки строк позовної давності не подовжувався. Пеня, яку просить стягнути позивача нараховано в період дії карантину, тому сума заявлена до стягненню задоволенню не підлягає.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 4 квітня 2027 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № ZPO0AE00000409, за умовами якого позичальнику надані кредитні кошти у розмірі 34 782,19 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості, за використання фінансового інструменту у розмірі 1% виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за використання фінансового інструменту у розмірі 0,14% виданого кредиту щомісяця, строком до 2 липня 2012 року (п. 7.1 договору).
Погашення коштів здійснюється щомісячними платежами у сумі 610,86 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії (а.с. 48-50).
Відповідно п. 5.1 договір діє в обсязі виданих позичальнику коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Позивач свої зобов'язання виконав шляхом надання кредитних коштів на придбання автомобіля у розмірі 25 000 грн. (а.с. 51) та надав кошти на сплату страхових платежів у розмірі 9525,42 доларів США, передбаченому пунктом 7.1 цього договору.
12 липня 2012 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої зменшено суму заборгованості, продовжено строк погашення заборгованості до 07 червня 2015 року та визначено графік погашення кредитних коштів з урахуванням відсотків та інших платежів, передбачених договором.
Додатковою угодою сторонами погоджена позовна давність тривалістю 50 (п'ятдесят) років (а.с. 52, 53).
Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено договором поруки без номеру від 12.07.2012 року, укладеним з ОСОБА_1 , за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за невиконання зобов'язань в тому ж розмірі, що і боржник, як солідарні боржники (п. 2, 4 договору поруки) (а.с. 54).
Також, зобов'язання за кредитним договором забезпечено договором поруки без номеру від 12.07.2012 року, укладеним з ОСОБА_2 , за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за невиконання зобов'язань в тому ж розмірі, що і боржник, як солідарні боржники (п. 2, 4 договору поруки) (а.с. 55).
Відповідач ОСОБА_3 виконувала зобов'язання за кредитним договором неналежним чином, внаслідок чого станом на 15.11.2023 року у неї виникла заборгованість у розмірі 34 641,02 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9011,81 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 11 644,92 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 563,70 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 13 420,59 доларів США.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору боржнику ОСОБА_3 направлено повідомлення № 30.1.0.0/2-70404ZPO0L151 від 04.09.2023 року про повернення кредитних коштів (а.с. 20-22). Аналогічні повідомлення були направлені боржникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 23-28), які залишені ними без виконання.
Однак, фінансова установа на свій розсуд просить лише частину заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 428,27 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9011,81 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 11644,92 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 563,70 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 13.08.2018 року по 31.01.2019 року у розмірі 5207,84 доларів США.
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання, не повернули кредитні кошти у строк, встановлений договором, а вимоги позову є законними та обґрунтованими. Як випливає з додаткової угоди від 12.07.2012 року до кредитного договору № ZPO0AE00000409 від 04.04.2007 року, позовна давність по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафів) за даним договором встановлюється сторонами тривалістю в п'ятдесят років (п. 7 додаткової угоди від 12.07.2012 року на а. с. 52, зворотний бік). Означена угода скріплена підписом сторін, її положення ніким з учасників угоди не оспорені, не визнані судом недійсними, тому вона є невід'ємною частиною договору, є дійсною і підлягає виконання. У зв'язку з викладеним суд дійшов переконання, що, звернувшись до суду з цим позовом 24 листопада 2023 року, позивач не порушив встановлену сторонами давність звернення за судовим захистом порушеного права. Укладені між позивачем та співвідповідачами 12 липня 2012 року договори поруки, вказують на характер правовідносин сторін та дають підстави для покладення солідарної відповідальності за порушення обов'язків, що передбачені основним договором.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується частково, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
4 квітня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № ZPO0AE00000409, за умовами якого позичальнику надані кредитні кошти у розмірі 34782,19 доларів США, зі сплатою відсотків в строки та в порядку, встановленому кредитним договором, строком до 4 квітня 2012 року.
12 липня 2012 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої зменшено суму заборгованості, продовжено строк погашення заборгованості до 07 червня 2015 року та визначено графік погашення кредитних коштів з урахуванням відсотків та інших платежів, передбачених договором.
Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено договором поруки без номеру від 12.07.2012 року, укладеним з ОСОБА_1 , за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за невиконання зобов'язань в тому ж розмірі, що і боржник, як солідарні боржники (п. 2, 4 договору поруки) (а.с. 54).
Також, зобов'язання за кредитним договором забезпечено договором поруки без номеру від 12.07.2012 року, укладеним з ОСОБА_2 , за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за невиконання зобов'язань в тому ж розмірі, що і боржник, як солідарні боржники (п. 2, 4 договору поруки) (а.с. 55).
У зазначених договорах поруки строк кредитування також зазначений до 07 червня 2015 року.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.
Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачу ОСОБА_3 . Остання зобов'язалася за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами впродовж до 07 червня 2015 року включно.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом, який наданий до 07 липня 2015 року включно.
Відтак, у межах строку кредитування до 7 липня 2015 року відповідач ОСОБА_3 мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 7 липня 2015 року, відповідач ОСОБА_3 мала обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказані висновки викладені у постанові Великої палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Зважуючи на наявний у справі розрахунок заборгованості станом на 08.06.2015 року за відповідачем ОСОБА_3 рахувалась наступна заборгованість: 12474,86 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9011,81 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 2899,35 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 563,70 доларів США.
І саме цей розмір заборгованості підлягає стягненню з боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність.
Враховуючи викладене, солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором № ZPO0AE00000409 від 04.04.2007 року підлягає стягненню 12474,86 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9011,81 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 2899,35 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 563,70 доларів США.
Доводи апеляційної скарги з приводу пропуску строку позовної давності є безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, при цьому договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Як випливає з додаткової угоди від 12.07.2012 року до кредитного договору № ZPO0AE00000409 від 04.04.2007 року, позовна давність по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафів) за даним договором встановлюється сторонами тривалістю в п'ятдесят років (п. 7 додаткової угоди від 12.07.2012 року на а. с. 52, зворотний бік). Вимоги вказаної угоди діють і у відношенні поручителів.
Зважуючи на вказане, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про часткове задоволення вимог позову.
Згідно з ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи часткове задоволення позову з відповідачів підлягає стягненню сума судового збору сплаченого за подання позову у розмірі 5435,54 грн, по 1811,85 горн з кожного.
Між тим, відповідачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є особами з інвалідністю 2 групи і відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору. Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 на користь банку підлягає стягненню сума судового збору за подання позову у розмірі 1811,85 грн., а витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 3623,70 грн., які підлягали стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у рівних частинах підлягають компенсації за рахунок держави.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Трачук Наталії Іванівни задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 року у цій справі скасувати. Ухвалити нову постанову наступного змісту.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредитування, задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором № ZPO0AE00000409 від 04.04.2007 року 12474,86 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9011,81 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 2899,35 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 563,70 доларів США.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 1811 грн. 85 коп.
Витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 3623,70 грн., які підлягали стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у рівних частинах компенсувати з рахунок держави.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 27 лютого 2025 року.
Головуючий, суддя-доповідач С. В. Кухар
судді: Е. А. Онищенко
Г.С. Подліянова