Дата документу 25.02.2025 Справа № 333/10649/23
Єдиний унікальний № 333/10649/23
Провадження №22-ц/807/54/24
Головуючий в 1-й інстанції - Наумова І.Й.
25 лютого 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,
суддів:Полякова О.З., Трофимової Д.А.,
секретарБєлова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Астаф'єва Геннадія Владленовича на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2024 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,-
У листопаді 2023 року позивач - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернувся в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи його наступним. 13.04.2021 року Акціонерне товариство “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК' (далі Позивач) та фізична особа - резидент України ОСОБА_1 (надалі Відповідач) уклали кредитний договір №1/3917807 (надалі «Кредитний договір»). Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, кредит надається Відповідачу на купівлю транспортного засобу для особистого користування. Всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно з Договором, визначені в Правилах надання та обслуговування кредиту на придбання та під заставу транспортного засобу в AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (надалі - Правила), які є публічною та невід'ємною частиною цього Договору, та розміщені на офіційному сайті Банку: www.credit-agricole.ua. Згідно п. 3.5. Кредитного договору, зазначено, що Відповідач, шляхом підписання цього Договору, підтверджує, що він: у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену Законом України «Про споживче кредитування»; з тарифами Банку ознайомлений і згодний; Умови цього договору йому зрозумілі; отримав свій примірник Договору; з Правилами, які розміщені на офіційному сайті Банку, ознайомлений, приймає їх умови та погоджується їх виконувати. Оскільки Відповідач, визнав надані Банком умови даного договору, тарифи та правила банку та приєднався до них в повному обсязі, керуючись ч.2 ст.628 ЦК України, Договір є Договором приєднання і до відносин сторін в даній частині Договору застосовуються положення ч.1 ст.634 ЦК України. Відповідно до вищезазначеного Кредитного договору, Позивач надає Відповідачу кредит у сумі 859 808,00 грн., строком з 13.04.2021 р. до 12.04.2023 p., а Відповідач одержує та повертає кредит згідно з графіком погашення кредиту. Однак, Відповідачем порушені умови Кредитного договору, а саме не повертається кредит у строки/терміни, передбачені графіком, не сплачуються проценти/прострочені проценти за користування кредитом та комісія/прострочена комісія у строки/терміни, передбачені Кредитним договором. З метою забезпечення виконання Позичальником своїх боргових зобов'язань за кредитним договором між AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №Р1/3917806 від 13.04.2021 р. З метою досудового врегулювання спору Позивач надсилав Відповідачу-1 та Відповідачу-2 листи-вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором. Проте, вказану заборгованість не погашено. Внаслідок невиконання умов Кредитного договору у Відповідача перед Позивачем станом на 06.10.2023 року є наявною заборгованість в загальному розмірі 221350,65 грн., що включає: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 221278,53 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 71,70 грн., 0,36 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. На підставі вищевикладеного позивач просив стягнути з відповідачів вищевказану заборгованість та витрати на сплату судового збору.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2024 року, позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , - задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (ЄДРПОУ: 14361575) суму боргу за кредитним договором №1/3917807 від 13.04.2021 року у загальному розмірі 221 350,65 грн. (двісті двадцять одна тисяча триста п'ятдесят гривень 65 копійок), в тому числі: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 221 278,53 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 71,70 грн., 0,36 грн. - заборгованості за простроченими відсотками
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (ЄДРПОУ: 14361575), витрати на оплату судового збору у розмірі по 1 660,13 грн., з кожного.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Астаф'єва Геннадія Владленовича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що порушення зобов'язань відповідачів пов'язано з воєнними діями у країні. Повідомлень про дострокове погашення заборгованості за кредитом відповідачі у справі не отримували. З моменту подання позову відповідачем погашена заборгованість за назальну суму 123834,00 грн.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.04.2021 року ОСОБА_1 (відповідач по справі) та АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (позивач по справі) уклали комплексний договір №1/3917807, відповідно до якої відповідачу надані кредитні кошти у розмірі 859 808,00 грн., для придбання транспортного засобу для особистого користування, зі строком їх повернення до 12.04.2023 р., з процентною ставкою 0,01 % річних (фіксована процентна ставка), комісійна винагорода 2,50 % від суми кредиту.
Відповідно до п.1.4 Кредитного договору позичальник повертає кредит та проценту Банк згідно Графіку платежів (Додаток №1 до Договору).
Відповідно до пункту 1.5 Кредитного договору, у якості забезпечення позичальником зобов'язань за цим Договором, цим договором передається у заставу транспортних засіб, що купується за дані кредитні кошти. Також укладається договір поруки з ОСОБА_2 .
З метою забезпечення виконання Позичальником своїх боргових зобов'язань за кредитним договором між AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №Р1/3917806 від 13.04.2021 р., за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язалась відповідати перед Банком за порушення Позичальником ОСОБА_1 кредитних зобов'язань. У випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком на всю суму заборгованості за кредитним договором.
Позивачем виконані договірні зобов'язання та надано йому кредитні кошти у розмірі 859 808,00 грн., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.
З виписки по кредитному рахунку позичальника ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості, вбачається, що у визначений кредитним договором строк, тобто до 12.04.2023 р., позичальник ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_2 не виконали свої договірні зобов'язання, кредитні кошти не повернули та не сплатили визначені договором відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого станом 06.10.2023 р. виникла заборгованість в загальному розмірі 221350,65 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 221 278,53 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 71,70 грн., 0,36 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
В лютому, березні 2023 р. позивач направляв на адреси фактичного та зареєстрованого місця проживання позичальника та на повідомлену поручителем адресу її проживання, вимоги про погашення кредитної заборгованості, останні повернулися без вручення, в зв'язку із закінченням строку зберігання, неправильної адресою.
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Крім того зазначив, що відповідачі посилаються, що не змогли виконати в повному обсязі кредитні зобов'язання внаслідок війни в України, при цьому не надали суду жодних доказів, що військовий стан в Україні позбавив їх можливості виконати свої кредитні зобов'язання. Наявність вищевказаної заборгованості у заявленому позивачем розмірі, відповідачі не спростували. Посилання відповідачів щодо відсутності підтвердження досудового врегулювання спору, спростовується матеріалами справи та поясненнями сторін у справі.
З висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В силу ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
13.04.2021 року ОСОБА_1 (відповідач по справі) та АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (позивач по справі) уклали комплексний договір №1/3917807, відповідно до якої відповідачу надані кредитні кошти у розмірі 859 808,00 грн., для придбання транспортного засобу для особистого користування, зі строком їх повернення до 12.04.2023 р., з процентною ставкою 0,01 % річних (фіксована процентна ставка), комісійна винагорода 2,50 % від суми кредиту.
З метою забезпечення виконання Позичальником своїх боргових зобов'язань за кредитним договором між AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №Р1/3917806 від 13.04.2021 р., за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язалась відповідати перед Банком за порушення Позичальником ОСОБА_1 кредитних зобов'язань.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти, а позивальник в свою чергу зобов'язання за договором виконував частково, у зв'язку із чим станом на 06.10.2023 року є наявною заборгованість в загальному розмірі 221350,65 грн., що включає: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 221278,53 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 71,70 грн., 0,36 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
В лютому, березні 2023 р. позивач направляв на адреси фактичного та зареєстрованого місця проживання позичальника та на повідомлену поручителем адресу її проживання, вимоги про погашення кредитної заборгованості, останні повернулися без вручення, в зв'язку із закінченням строку зберігання.
Факт наявності заборгованості відповідачами підтверджується, розмір заборгованості заявлений до стягнення станом на 06.10.2023 не оспорюється, при цьому скаржник зазначає, що під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції було здійснено значне погашення заборгованості, що повинно бути враховано при перегляді рішення.
Між тим, з такими доводами скаржника колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до положень чч. 1, 2, 3 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Статтею 83 ЦПК України унормовано порядок подання доказів, згідно з яким сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ч. 3 вказаної норми, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
У відповідності до чч. 4, 5 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Частиною 8 статті 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідачі у справі були обізнані про розгляд справи в суді. Адвокат Астаф'єв Г.В. приймав участь в судовому розгляді і представляв інтереси обох відповідачів. Так, 26.02.2024 року адвокатом Астаф'євим Г.В. було подано відзив на позов, в якому зазначено, що заборгованість за кредитом є меншою ніж заявлено до стягнення, між тим жодних доказів надано цьому не було, клопотань про витребування таких доказів також не було заявлено. Таким чином, відповідачі мали можливість надати докази, які існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, однак не зробили цього.
З урахуванням вказаних вимог статті 83 ЦПК України та відповідно до положень статті 367 ЦПК України, у апеляційного суду не мається підстав для прийняття доказів часткової оплати заборгованості за кредитним договором, яка додана скаржником на стадії апеляційного провадження за таких підстав: вказаний документ відповідачем не був долучений до відзиву на позов, хоча є очевидним, що він існував; апелянт не навів поважних причин неможливості подання суду першої інстанції таких доказів.
Зважаючи на все вищенаведене, підстав для прийняття та дослідження нових доказів, долучених до апеляційної скарги, які не було без поважних причин надано суду першої інстанції, на стадії апеляційного провадження колегія не вбачає.
Доказів того, що заборгованість станом на 06.10.2023 року, яка була заявлена до стягнення та стягнута за рішенням суду, мала інший розмір ніж 221350,65 грн., надано не було і апелянт проти такого розміру не заперечує.
Факт сплати відповідачем після 06.10.2023 року частини розміру заборгованості банку не може слугувати підставою для скасування рішення суду, оскільки такі проплати відповідача не змінюють суму заборгованості за кредитним договором станом на 06.10.2023 року.
При цьому колегія суддів звертає увагу відповідача, що у разі невиконання відповідачем у добровольному порядку судового рішення про повернення боргу та пред'явлення його позивачем до примусового виконання, коригування суми заборгованості наявної у боржника перед кредитором здійснюватиметься у подальшому виконавцем на стадії виконання судового рішення і здійснені ним проплати частини розміру заборгованості будуть враховані виконавцем на стадії виконання рішення суду.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Астаф'єва Геннадія Владленовича залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 27 лютого 2025 року.
Судді: С. В. Кухар
О.З. Поляков
Д.А. Трофимова