Справа № 127/6097/23
Провадження №11-кп/801/219/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
24 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участі учасників провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 17 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020020000047,
за апеляційною скаргою прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_10 та апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Вінниця, громадянку України, неодружену, працює сортувальником матеріалів та виробів з деревини у ТОВ “Барлінек Інвест», зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Призначено ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України у виді восьми років позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з часу затримання, тобто 17.01.2023 до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_8 залишено без змін - утримання під вартою.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 13744,19 грн.
Скасовано арешт, накладений ухвалами слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницької області від 19.01.2023.
Речові докази в кримінальному провадженні, а саме кухонний ніж, який зберігається у камері зберігання речових доказів відділу поліції № 1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області (квитанція №2142), ухвалено знищити.
Речовий доказ, а саме металевий ключ, який зберігається у камері зберігання речових доказів відділу поліції № 1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області (квитанція №2084), ухвалено повернути власнику.
Речові докази, а саме простирадло зі слідами речовини бурого кольору, чоловічі труси сірого кольору, змиви речовини бурого кольору, змиви з поверхні рук, контрольний зарок, футболку світло-зеленого кольору зі слідами речовини бурого кольору, штани сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, зразок крові ОСОБА_8 , зразок крові ОСОБА_11 , які зберігаються у камері зберігання речових доказів відділу поліції № 1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області (квитанція №2013), ухвалено знищити.
Речові докази, а саме два рішення судів та копію довідки про прийняття на роботу, які були поміщені до спеціального пакету НПУ № WAR1242076, ухвалено залишити в матеріалах справи.
Речові докази, а саме зразок букального епітелію ОСОБА_11 та зразок букального епітелію ОСОБА_8 , які зберігаються у камері зберігання речових доказів відділу поліції № 1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області (квитанція №2142), ухвалено знищити.
Речові докази, а саме оптичний диск із аудіозаписом розмови лікаря бригади ШМД Любич з оператором відділу служби «102» УОАЗОР ГУНП у Вінницькій області, ухвалено залишити в матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ, а саме оптичний диск із відеозаписом опитування ОСОБА_12 від 17.01.2023, ухвалено залишити в матеріалах досудового розслідування.
Згідно з вироком ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_3 , 16.01.2023 близько 20 год. 10 хв. вживала з ОСОБА_11 алкогольні напої. В ході вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 виник конфлікт на побутовому ґрунті, в ході чого у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 .
Реалізуючи зазначений злочинний умисел, ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні кухні, будинку АДРЕСА_3 , 16.01.2023 близько 20 год. 10 хв. схопила в праву руку кухонний ніж, після чого викрикнула до ОСОБА_11 свій намір його вбити, та, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, раптово здійснила даним ножем один удар в область поверхні грудної клітки ОСОБА_11 а саме, в область передньо-бічної поверхні грудної клітки зліва (в області серця) на рівні 5-го ребра, що завдало ОСОБА_11 колото-різану рану близько 4 см. в ширину та 7 см. в глибину (вздовж реберного каркасу).
Унаслідок зазначених умисних дій ОСОБА_8 відповідно до висновку експерта № 120/133 від 23.02.2023, ОСОБА_11 заподіяно тілесні ушкодження у виді колото-різаного ножового непроникаючого сліпого поранення лівої половини грудної клітки, міжм?язова гематома зліва велико-грудного м?язу, які не являлися небезпечними для життя в момент заподіяння і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, виникли від травматичної дії предмету, що має колюче-ріжучі властивості, давністю відповідають терміну, сказаному в постанові про призначення експертизи - 16.01.2023.
Разом з тим, виконавши усі дії, які ОСОБА_8 вважала необхідними для доведення злочину до кінця, розуміючи, що вона нанесла тілесне ушкодження в частину тіла, де розташовані життєво важливі органи людини, та що цього достатньо для настання суспільно небезпечного наслідку у вигляді смерті ОСОБА_11 , з причин, що не залежали від її волі, не змогла довести злочин до кінця, оскільки ОСОБА_11 було надано своєчасну медичну допомогу працівниками швидкої медичної допомоги, завдяки чому його смерть не настала.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 вину у вчиненні правопорушення не визнала, суду повідомила, що знала потерпілого ОСОБА_11 близько року. Напередодні нового року ОСОБА_8 переїхала до нього, оскільки не мала власного житла. 16 січня 2023 року між ними виник конфлікт під час спільного вживання алкоголю (горілки). Причиною сварки стало порушення ОСОБА_11 їхньої домовленості про відмову від наркотиків. В ході конфлікту вони ображали одне одного. Потім, ОСОБА_11 почав бити її руками та ногами по всьому тілу. Обвинувачена намагалася втекти, але будинок був зачинений, а ОСОБА_11 її наздогнав, продовжив бити, погрожував вбивством. Злякавшись за своє життя, ОСОБА_8 перебуваючи в кухні, схопила кухонний ніж, який лежав на столі. Вона витягнула руку з ножем перед собою в положенні стоячи та попросила ОСОБА_11 зупинитися. Проте той зробив крок у її бік і схопив її за руки, внаслідок чого наткнувся на ніж. Після чого, ОСОБА_11 впав, і з його грудної клітки зліва почала текти кров. ОСОБА_8 зауважила, що вона не завдавала удару ножем і не мала наміру це робити, ОСОБА_11 сам напоровся на ніж. Злякавшись, вона одразу побігла до сусіда ОСОБА_13 , повідомила про конфлікт і попросила допомогти. Повернувшись, вона почала прикладати простирадло, щоб зупинити кровотечу. У цей момент потерпілому зателефонувала мати. По телефону він спочатку сказав, що сам поранився, але згодом зізнався, як усе сталося. Мати повідомила, що на місце події приїде сестра ОСОБА_11 . Зрозумівши це, ОСОБА_8 посадила ОСОБА_11 на кухні, зав'язала рану і покинула місце події. При цьому зазначила, що коли вона уходила, потерпілий був у свідомості та почувався добре. Змоги самостійно викликати швидку медичного допомогу у неї не було, так як вона не має мобільного телефону.
Також ОСОБА_8 в судовому засіданні продемонструвала механізм отримання потерпілим тілесного ушкодження та розповіла, що її зріст близько 160 см, а потерпілого близько 186 см. В момент того, як потерпілий наткнувся на ніж вони обидва стояли обличчям один до одного. Руку з ножем вона тримала перед собою на рівні своїх плечей. Потерпілий мав поранення в районі грудної клітки зліва.
Також ОСОБА_8 повідомила, що з ОСОБА_11 проживала як з другом, оскільки їй не було де жити. ОСОБА_11 другий раз вчиняв відносно неї домашнє насильство, але жодного разу до працівників поліції вона не зверталась. Внаслідок того, що ОСОБА_11 її побив, в неї були тілесні ушкодження, а саме гематоми на голові, спині та ногах.
Такі дії обвинуваченої ОСОБА_8 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_10 просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України у виді 9 років позбавлення волі. У решті вирок залишити без змін.
Разом з тим, до початку апеляційного розгляду прокурор у порядку ч. 1 ст. 403 КПК України відмовився від своє апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_8 просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що встановлені судом першої інстанції фактичні обставини не відповідають дослідженим доказам
Вказує, що під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції були грубо порушені вимоги КПК та права обвинуваченої, зокрема не роз'яснено їй прав та обов'язків, не з'ясовано чи вручено їй пам'ятку про права та обов'язки, чи зрозумілі вони їй. Також судом проігноровано той факт, що над нею постійно вчинялося насильство в будинку ОСОБА_14 , що підтверджується наявністю синців на її тілі, виявлених під час поміщення до ІТТ.
Вважає, що органом досудового розслідування та судом неправильно кваліфіковані її дії за ч.2 ст.15- ч.1ст.115 КК України, оскільки потерпілому було заподіяно лише легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, у неї був відсутній умисел на вбивство вона лише захищалася від його посягань, а тому вважає, що її дії слід кваліфікувати за ст. ст. 125, 36 КК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 просить скасувати оскаржуваний вирок з підстав порушення вимог ст.374 КК України. Перекваліфікувати дії обвинуваченої з ч.2 ст.15- ч.1ст.115 КК України на ч.2 ст.125 КК України та звільнити її від покарання згідно з ст.36 КК України та ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.
У випадку, якщо апеляційний суд дійде до висновку про те, що кваліфікація дій обвинуваченої правильна, то покарання, призначене судом першої інстанції, на його переконання, є занадто суворим, оскільки судом не вмотивовано на підставі чого він дійшов до висновку про необхідність призначення покарання у вигляді восьми років позбавлення волі. Враховуючи всі обставини справи та характеристики особи обвинуваченої, вважає за можливе призначити обвинуваченій ОСОБА_8 мінімальне покарання, яке передбачено ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що обвинувачена ОСОБА_8 діяла в стані необхідної оборони, яку перевищила. Звертає увагу, що отримані ОСОБА_11 тілесні ушкодження не являлися небезпечними для життя в момент заподіяння і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Вказує, що суд безпідставно взяв за основу покази потерпілого, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Позиції сторін кримінального провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 підтримав подану прокурором відмову від апеляційної скарги та просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора. Разом з тим, просив залишити без задоволення апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника, посилаючись на необґрунтованість викладених у них доводів.
Захисник ОСОБА_9 підтримав подані ним та обвинуваченою апеляційні скарги, а також просив перекваліфікувати дії обвинуваченої та пом'якшити призначене їй покарання, посилаючись на викладені в апеляційних скаргах доводи.
Обвинувачена ОСОБА_8 також підтримала подані нею та її захисником апеляційні скарги, а також просила перекваліфікувати її дії та пом'якшити призначене покарання.
Потерпілий ОСОБА_11 про судовий розгляд повідомлений належним чином, однак з невідомих апеляційному суду причин у судове засідання не з'явився, тому за відсутності заперечень обвинуваченої її захисника та прокурора апеляційний розгляд проведено у його відсутність.
Мотиви і висновки апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення та доводи, викладені в апеляційних скаргах, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати та надавши обвинуваченій ОСОБА_8 останнє слово, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Оскільки прокурор до початку апеляційного розгляду відмовився від своєї апеляційної скарги, а прокурор, який бере участь у суді апеляційної інстанції, таку відмову підтримав, то апеляційний суд переглядає оскаржуваний вирок лише в межах апеляційних скарг обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_9 .
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, установлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачена є винною у вчиненні цього злочину.
За змістом ст. 94 КПК України суд під час ухвалення відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченої у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Вказаних вимог закону при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 судом першої інстанцій дотримано в повному обсязі.
Апеляційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 - ч. 1 ст. 115 КК України, та правильність кваліфікації її дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
При цьому суд першої інстанції урахував, зокрема, відомості, які містяться в:
- заяві про вчинення кримінального правопорушення від 17.01.2023, згідно з якою ОСОБА_11 просить вжити заходи до його знайомої ОСОБА_8 , яка 16.01.2023 близько 21:00 год. намагалась його вбити, а саме нанесла удар ножем в область серця за адресою: м. Вінниця, вул. Садовського, 47. Вказана заява зареєстрована у встановленому порядку 17.01.2023, що підтверджується витягом з ЄРДР;
- виписці із медичної карти стаціонарного хворого № 1219 від 16.01.2023, згідно з якою ОСОБА_11 був доставлений в приймальне відділення ВОКЛ машиною ШМД. Після огляду торакального хірурга, госпіталізований в КЦТХ КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова». Під час огляду було встановлено, що у ОСОБА_11 на передньо-бічній поверхні грудної клітки зліва (в проекції лівого соска) на рівні 5-го ребра колото-різана рана близько 4 см в ширину та 7 см вглибину (вздовж реберного каркасу). На дні рани гематома та підтікання свіжої крові. Санація. Гемостаз. В результаті чого ОСОБА_11 було поставлено наступний діагноз: колото-різане ножове непроникаюче сліпе поранення лівої половини грудної клітки з ускладненням: міжм'язкова гематома зліва;
- протоколі огляду місця події від 17.01.2023 та фототаблиць до нього, згідно з яким слідчим у присутності двох понятих оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 . Під час огляду зафіксовано, що в коридорі будинку на дерев'яній підлозі, між кухонною кімнатою та кімнатою № 2 виявлено плями речовини бурого кольору та в кухонній кімнаті на підлозі виявлено плями речовини бурого кольору. В ході проведення слідчої дії було виявлено та вилучено наступні речі: у коридорі на поверхні тумбочки виявлено довідку, видану ОСОБА_8 про прийняття на роботу та два рішення судів від 03.06.2022 року та 16.12.2022 року; у кухонній кімнаті на підлозі кухонний ніж; у кімнаті № 1 простирадло зі слідами речовини бурого кольору; у ванній кімнаті чоловічі труси сірого кольору, а також змиви речовини бурого кольору з поверхні підлоги у кухні та коридорі;
- протоколі затримання особи від 17.01.2023, згідно з яким ОСОБА_8 було затримано працівниками поліції 17.01.2023. Під час обшуку під час затримання було виявлено та вилучено ключ металевий, який зі слів ОСОБА_8 від вхідної хвіртки домоволодіння АДРЕСА_3 , футболка світло-зеленого кольору зі слідами речовини бурого кольору, штани сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, змиви з поверхні рук та контрольний зразок;
-висновку КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» №0166 від 17.01.2023, згідно з яким 17.01.2023 в 05:30 год. був проведений огляд ОСОБА_8 . Оглядом установлено алкогольне сп'яніння легкого ступеня ОСОБА_8 , Алкотест 6820- 1,04 проміле, Алкотест 6820- 0,97 проміле;
- аудіозаписом розмови по спеціальній лінії «102», який є додатком до відповіді управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Вінницькій області, згідно з яким працівник ШМД ОСОБА_15 повідомила про госпіталізацію з м. Вінниці, вул. Садовського, 47 до приймального відділення Вінницької міської клінічної лікарні ім. Пирогова потерпілого ОСОБА_11 , з попереднім діагнозом: ножове поранення грудної клітини з ліва, можливо проникаюче, підозра на алкогольне сп'яніння, загальний стан середній. Потерпілий перебуває у свідомості та не дає лікарям ШМД провести повний огляд. Крім того, ОСОБА_15 повідомила, що потерпілого близько 30 хвилин тому його знайома вдарила ножем та покинула місце події;
-висновку експерта № 30 від 19.01.2023, згідно з яким у плямах на простирадлі, вилученому при ОМП (об'єкт №1), встановлено наявність крові людини групи В з ізогемаглютинином анти-А, що не виключає походження її від потерпілого ОСОБА_11 ;
- висновку експерта № 31 від 19.01.2023, згідно з яким у плямах на змивах РБК з кухні (об'єкти № 1), коридора (об'єкт № 2), кімнати № 2 (об'єкт № 3) вилучених при огляду будинку по АДРЕСА_3 , установлено наявність крові людини групи В з ізогемаглютинином анти-А, що не виключає походження її від потерпілого ОСОБА_11 ;
- висновку експерта № 32 від 19.01.2023, згідно з яким у плямах на трусах ОСОБА_11 (об'єкт № 1), встановлено наявність крові людини групи В з ізогемаглютинином анти-А, що не виключає походження її від потерпілого ОСОБА_11 ;
-висновку експерта № 33 від 19.01.2023, згідно з яким у плямах на штанах ОСОБА_8 (об'єкти № 3,4), установлено наявність крові людини групи В з ізогемаглютинином анти-А, що не виключає походження її від потерпілого ОСОБА_11 . У плямах на футболці ОСОБА_8 (об'єкти № 1,2), встановлено наявність крові людини, при серологічному дослідженні якої встановлено антиген В. Таким чином, кров у казаних об'єктах може відноситись до групи В з ізогемаглютинином анти-А, що не виключає походження її від потерпілого ОСОБА_11 ;
- висновку судово-медичної експертизи № 120/133 від 23.02.2023, згідно з яким на підставі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_11 , даних “Медичної карти стаціонарного хворого» №1219 з ВОКЛ ім. Пирогова на його ім'я, у ОСОБА_11 було виявлено тілесні ушкодження: колото-різане ножове непроникаюче сліпе поранення лівої половини грудної клітки; міжм'язкова гематома зліва велико-грудного м'язу. Вказані ушкодження у ОСОБА_11 не являлися небезпечними для життя в момент заподіяння і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, виникли від травматичної дії предмету, що має колюче-ріжучі властивості, давністю утворення відповідають терміну, вказаному в постанові про призначення експертизи - 16.01.2023;
- висновку експерта № СЕ-19/102-23/1879-БД від 23.02.2023, згідно з яким на поверхні рукоятки предмету, схожого на ніж (об?єкти №№ 1.1, 1.2), вилученого в ході огляду місця події за адресою: місто Вінниця, вулиця Садовського, 47, виявлені сліди крові людини та клітини з ядрами. У результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки слідів крові людини та клітин з ядрами, виявлених на поверхні рукоятки предмету, схожого на ніж (об?єкти №№ 1.1, 1.2), вилученого під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, що додається до висновку, експерта). У результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки зразка букального епітелію громадянки ОСОБА_8 (об?єкт № 2.1) та зразка букального епітелію громадянина ОСОБА_11 (об?єкт № 3.1), які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, що додається до висновку експерта). Генетичні ознаки слідів крові людини та клітин з ядрами, виявлених на поверхні рукоятки предмету, схожого на ніж (об'єкти №№ 1.1, 1.2), вилученого в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , є змішаними, належать більше, ніж одній особі та містять генетичні ознаки зразка букального епітелію громадянина ОСОБА_11 (об?єкт № 3.1) та зразка букального епітелію громадянки ОСОБА_8 (об?єкт №2.1);
- протоколу проведення слідчого експерименту від 28.02.2023 та долученого до нього відеозапису, згідно з яким слідча дія була проведена у встановленому законом порядку за участю потерпілого ОСОБА_11 за адресою: м. Вінниця, вул. Садовського, 47. Під часслідчого експерименту потерпілий на місці події продемонстрував механізм та локалізацію нанесення йому тілесного ушкодження ОСОБА_8 , зазначивши, що 16.01.2023 близько 12:00 год. він спільно з ОСОБА_8 перебуваючи на кухні за місцем свого проживання, вживав спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв між ними виник конфлікт з приводу способу її життя, того що вона погана матір. Близько 20:00 год. в них виник ще один конфлікт з приводу того, що у неї соціальні служби вилучили дитину, яку вона не може забрати. Під час конфлікту ОСОБА_8 взяла ножа та вдари його в область грудей. На запитання слідчого чи висловлювала ОСОБА_8 в ході конфлікту будь-які погрози, потерпілий відповів, що вона взяла до рук ножа та погрожувала, що заріже його ударом в груди. ОСОБА_11 сприймав вказані погрози як реальні. У подальшому, ОСОБА_11 відтворив механізм нанесення удару: у той момент він зробив крок на зустріч і ОСОБА_8 нанесла прямий удар ножем в область його грудей зліва. Після чого, ОСОБА_11 впав на коліна та почав затикати рану тряпкою. ОСОБА_8 жодної допомоги йому не надала, швидку не викликала. Після цього, йому на “Viber» зателефонувала мати, яка під час розмови запитала чому у нього важке дихання та попросила ввімкнути відеозв'язок. Тоді ОСОБА_11 попросив ОСОБА_8 розповісти що сталось, однак вона одразу не хотіла повідомляти, але з часом все ж таки зізналась, що саме вона щойно нанесла удар ножем ОСОБА_11 в груди. Після цього, ОСОБА_16 викликав швидку медичну дорогу, а ОСОБА_8 в свою чергу втекла з місця подій;
- показаннях потерпілого ОСОБА_11 та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 .
Дослідивши зібрані у справі докази та здійснивши їх аналіз, суд першої інстанції установив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України, та ухвалюючи вирок, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_8 вчинила саме інкримінований їй злочин та її винуватість доведена поза розумним сумнівом. При цьому суд першої інстанції зазначив, що під час судового розгляду не встановлено достатніх доказів на підтвердження позиції сторони захисту, яка зводиться до того, що з боку потерпілого ОСОБА_11 мало місце таке суспільно небезпечне посягання, яке обумовило обвинувачену ОСОБА_8 на невідкладну необхідність в заподіянні шкоди для негайного відвернення або припинення суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого.
У поданих апеляційних скаргах як обвинувачена ОСОБА_8 , так і її захисник ОСОБА_9 знову ставлять питання про перекваліфікацію дій обвинуваченої з ч.2 ст.15 - ч. ст.115 КК України на ч. 2 ст.125 КК України, наголошуючи на тому, що остання захищалася від посягань ОСОБА_11 , тобто перебувала в умовах необхідної оборони (ст. 36 КК України).
Однак, зазначені доводи сторони захисту колегія суддів уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального і кримінального процесуального законів з огляду на таке.
За змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Згідно з ч. 2 ст. 15 КК України замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Відповідно до ч.1 ст.115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
З об'єктивної сторони умисне вбивство характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв'язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
Частиною 2 ст. 125 КК України встановлено відповідальність за легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Суб'єктивна сторона цього кримінального правопорушення характеризується тільки умисною формою вини. Відповідальність за цією статтею настає і в тих випадках, коли умисел винного було спрямовано на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, якщо фактично було заподіяно легке тілесне ушкодження.
При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння легкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого кримінального правопорушення і виявлення його елементів та всіх обставин кримінального провадження.
Відповідно до ст. 36 КК України визначено право кожної особи на необхідну оборону, що є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (частина третя статті 27 Конституції України).
Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36).
Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
При розгляді справ даної категорії суди також повинні з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалась, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної й достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Повертаючись до обставин вказаного кримінального провадження, убачається, що потерпілий ОСОБА_11 та обвинувачена ОСОБА_8 16.01.2023 спільно вживали алкогольні напої, що підтверджується і даними протоколу огляду, під час якого в будинку виявлено обстановку характерну для вживання алкогольних напоїв; даними освідування ОСОБА_8 , згідно із якими в неї встановлено стан сп'яніння 0,97 проміле; даними надання медичної допомоги ОСОБА_11 в якого лікарі виявили ознаки алкогольного сп'яніння.
Під час вказаного вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 виник конфлікт. При цьому ОСОБА_11 стверджував, що зазначений конфлікт був зумовлений тим, що він засуджував ОСОБА_8 за її ставлення до дитини та спосіб життя, що не сподобалось ОСОБА_8 , а тому вона взяла ніж та висловлюючи намір вбити, нанесла удар зазначеним ножем в груди ОСОБА_11 . За показаннями ОСОБА_8 між ними дійсно стався конфлікт на ґрунті того, що вона звинуватила ОСОБА_11 у вживанні наркотичних засобів, що йому не сподобалось і призвело до того, що він почав її бити, наніс чисельні удари, в ході чого вона була позбавлена можливості полишити будинок, і тому взяла ніж, проте його не застосовувала, а ОСОБА_11 сам на нього напоровся, зробивши крок в її напрямку.
Надаючи перевагу версії потерпілого, суд першої інстанції слушно взяв до уваги те, що жодних ознак вживання ОСОБА_11 наркотичних засобів лікарями, що проводили його огляд, доставлення до медичного закладу та надавали медичну допомогу, не встановлено. Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1219, ОСОБА_11 перебував в стані алкогольного сп'яніння, що вказує на факт того, що версія ОСОБА_8 про причини конфлікту є надуманою. При цьому в матеріалах провадження наявне рішення суду від 03.06.2022 про відібрання в ОСОБА_8 її дитини через небезпеку для життя, здоров'я та морального виховання дитини в умовах перебування з матір'ю, яке веде аморальний спосіб життя та зловживає спритними напоями. Вказане непрямо, але свідчить, що версія ОСОБА_11 є більш обґрунтованою у порівнянні з версією ОСОБА_8 .
Під час апеляційного розгляду також не знайшли свого об'єктивного підтвердження доводи обвинуваченої та захисника стосовно нанесення тілесних ушкоджень потерпілим або застосування ним іншого насильства.
Так, у матеріалах провадження відсутні будь-які докази, які б підтверджували нанесення саме потерпілим ОСОБА_21 тілесних ушкоджень обвинуваченій ОСОБА_8 чи застосування до неї іншого насильства. Крім того, з моменту виниклого конфлікту з потерпілим та до моменту її затримання пройшов значний проміжок часу, тому враховуючи перебування обвинуваченої в стані алкогольного сп'яніння цілком ймовірно, що тілесні ушкодження, які виявлені у ОСОБА_8 , були отримані при інших обставинах. До того ж, як убачається з матеріалів кримінального провадження, після поміщення обвинуваченої до ІТТ, працівниками останнього ініційовано реєстрацію кримінального правопорушення за вказаним фактом, жодного ініціювання з боку ОСОБА_8 переслідування особи, що завдала їй тілесних ушкоджень, вчинила не неї напад, не було. Разом з тим, надалі ОСОБА_8 навіть ініціативу працівників поліції припинила, зазначивши, що реєстрація кримінального провадження здійснена безпідставно, оскільки вона жертвою злочину не стала, а отримані нею тілесні ушкодження є побутовими, унаслідок сп'яніння. Таким чином, колегія суддів відноситься до тверджень сторони захисту про нанесення тілесних ушкоджень потерпілим або застосування ним іншого насильства до обвинуваченої та перевищення останньою меж необхідної оборони критично, оскільки вважає їх спробою зменшення кримінальної відповідальності за вчинений ОСОБА_8 злочин.
При цьому судом першої інстанції слушно зауважено, що обвинувачена ОСОБА_8 одночасно стверджує, що вона діяла обороняючись від ОСОБА_11 , повідомляючи, що вона фактично нічого не робила, а лише схопила ніж, та в той же час висуває версію про необережність отримання ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, без її втручання, оскільки стверджує, що просто виставила ніж вперед себе, а ОСОБА_11 сам підійшов та наткнувся на ніж.
Надаючи оцінку зазначеним показанням обвинуваченої, суд першої інстанції слушно звернув увагу на ряд обставин у вказаному кримінальному провадженні, а саме характер та локалізацію тілесного ушкодження ОСОБА_11 , застосований для цього ОСОБА_8 предмет - ніж та обставини і обстановку вчинення злочину. Так, у ОСОБА_11 виявлено на передньо-бічній поверхні грудної клітки зліва ( в проекції лівого соска) на рівні 5-го ребра колото-різану рану близько 4 см в ширину та 7 см вглибину.
Натомість ОСОБА_8 стверджувала, що вона тримала ніж на рівні своїх грудей, однією рукою витягнутою вперед, прямо перед собою. Таке положення ножа, повідомлене ОСОБА_8 не узгоджується з виявленою раною, оскільки при такому положенні ножа рана не могла бути на рівні соска ОСОБА_11 , який суттєво вищий за ОСОБА_8 . При цьому медичні дані про те, що канал рани їде вздовж реберного каркасу, вказує про заподіяння тілесного ушкодження з напрямком руху ножа не прямо, а вбік, що свідчить про направлення удару, а відповідно і на те, що ОСОБА_8 зазначає на недійсний розвиток події. Рана на тілі ОСОБА_11 в глибину становить 7 см., що переконало суд першої інстанції у нікчемності версії ОСОБА_8 щодо того, що вона не прикладала жодного зусилля при заподіянні ОСОБА_11 ножового поранення, взагалі нічого не робила, а він сам напоровся на ніж, який був направлений вперед в тримався нею прямо на рівні її грудей.
До того ж, оцінюючи суб'єктивну сторону злочину, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що ОСОБА_8 застосувала ніж до людини, а саме нанесла ножове поранення в груди ОСОБА_11 , ударивши в ділянку серця, що свідчить саме про умисел ОСОБА_8 , яка застосовуючи зазначене знаряддя злочину та наносячи удар в життєво важливий орган, повинна була усвідомлювати та усвідомлювала наслідки вказаних дій у виді можливості заподіяти смерть людині та бажала цього.
Отже, при оцінці дій обвинуваченої ОСОБА_8 та кваліфікації її дій, з'ясуванні змісту і спрямованості її умислу, апеляційний суд ураховує: характер, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченою, їх раптовість для потерпілого, поведінку до, під час і після скоєння злочину (покинула місце події), обране знаряддя вчинення злочину - гострий предмет, а саме ніж, який має ріжучі властивості (з ріжучо-колючою частиною відповідної довжини достатньої для заподіяння смерті людини), локалізацію нанесеного поранення в груди (в ділянку серця), значну силу удару ножем, який спричинив колото-різану рану глибиною 7 см.
Апеляційний суд також ураховує те, що обвинуваченій не може бути невідомо, що ніж з довжиною леза близько 30 см. та шириною леза близько 5 см., має колюче-ріжучі властивості і в результаті завдання ним удару по відкритій частині тіла людини, зокрема в груди, він обов'язково спричинить проникаюче поранення, яке може призвести до смерті потерпілого. Той факт, що у результаті спричиненого ОСОБА_8 удару в груди потерпілого, лезом ножа не було пошкоджено внутрішні органи і настали наслідки лише у вигляді легкого тілесного ушкодження, не може свідчити про відсутність у обвинуваченої ОСОБА_8 умислу на спричинення смерті ОСОБА_11 , оскільки ці наслідки у сукупності із вищенаведеними обставинами, які були встановлені судом першої інстанцій, дають підстави стверджувати про спробу ОСОБА_8 позбавити життя потерпілого, що, у свою чергу, не сталося лише через випадковий збіг обставин, які не залежали від її волі.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для перекваліфікації дій ОСОБА_8 з ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 на ч.2 ст.125 КК України. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому відсутні підстави для його зміни чи призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Окрім того, безпідставними є доводи обвинуваченої про те, що судом не роз'яснено їй прав та обов'язків, не з'ясовано чи вручено їй пам'ятку про права та обов'язки, чи зрозумілі вони їй.
Так, у матеріалах кримінального провадження, зокрема томі 1 а.с.23 наявна розписка про отримання обвинуваченою пам'ятки про права та обов'язки. Крім того, з відеозапису судового засідання та журналу судового засідання від 16.03.2023 вбачається, що під час проведення підготовчого судового засідання обвинувачена ОСОБА_8 на запитання головуючої судді про необхідність роз'яснення прав та обов'язків, повідомила, що їй вручено пам'ятку про права та обов'язки, вони їй зрозумілі і додаткового роз'яснення вона не потребує.
Щодо призначеного судом покарання, то колегія суддів відмічає, що відповідно до ст.3 Конституції України, людина, життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання та призначаючи ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком вісім років, суд першої інстанції, як убачається з вироку, урахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, позицію потерпілого, дані про особу винної, яка вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала, до затримання працювала, на обліках у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, однак веде антисоціальний спосіб життя, зловживає спритними напоями.
Отже, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, колегія суддів вважає, що призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого, є достатнім для досягнення мети покарання, а тому підстав для його пом'якшення не вбачає.
Зрештою доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченої аналогічні до доводів, висловлених ними під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, та були ретельно перевірені судом, який з дотриманням вимог КПК України проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши у вироку достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування або зміну вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді кримінального провадження не встановлено.
Вирок суду належним чином мотивований, відповідає вимогам кримінального закону і підстав для його зміни через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження про що сторона захисту ставить питання в апеляційних скаргах, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Прийняти відмову прокурора від поданої апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження в цій частині.
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, у той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4