Справа №709/281/24
заочне
26 лютого 2025 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кваші І.М.,
секретаря судового засідання Дем'яненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнобай цивільну справу за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,-
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18 березня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики. 01 квітня 2023 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит. Вказані договори укладено шляхом підписання їх електронними підписами. Надалі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Мілоан» відступили позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаними договорами на підставі договорів факторингу. У зв'язку з тим, що позичальник не виконує умови взятих на себе зобов'язань, після відступлення позивачу прав грошових вимог, тобто не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути заборгованість за договорами, а також судові витрати.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2024 року провадження у даній справі було зупинено до закінчення проходження військової служби ОСОБА_1
24 липня 2024 року суд постановив ухвалу про поновлення провадження у даній цивільній справі у зв'язку з надходженням інформації про реєстрацію смерті ОСОБА_1 .
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01 серпня 2024 року провадження у даній справі було повторно зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1
27 січня 2025 року суд поновив провадження у даній цивільній справі, залучивши до участі правонаступника первісного відповідача ОСОБА_1 його спадкоємця ОСОБА_2 .
В судове засідання 26 лютого 2025 року учасники не з'явились.
В позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомленою про дату та час розгляду справи належним чином, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подала, жодних заяв чи клопотань не надіслала.
Виходячи з приписів ст.ст.43, 223, 280 ЦПК України суд постановив слухати справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
18 березня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 78414183 шляхом підписання його електронними підписами, відповідного до якого позичальник отримав позику у сумі 6000,00 грн. зі сплатою процентів за користування коштами. Процентна ставка становить 2,5% в день. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою становить 2,70% в день. Строк кредиту - 15 днів (а.с. 7-9).
01 квітня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 7047737 шляхом підписання його електронними підписами, відповідного до якого позичальник отримав кредит у сумі 6000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом. Строк кредиту - 100 днів. Процентна ставка протягом пільгового кредиту (10днів) становить 1,50% в день. Процентна ставка протягом поточного періоду - 3% в день Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці - Графіку платежів (а.с. 22-28).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (частина перша статті 1046 ЦК України).
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1ст. 1047 ЦК України).
Суд встановив, що договори були укладені сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що вищевказані договори укладено між сторонами в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Сторони погодили, що цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно із Законом України «Про електронну комерцію».
Отже вказані правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі
№ 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов'язки відповідно до договору. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ТОВ «», ТОВ "Мілоан" зобов'язання за вищезазначеними договорами виконали у повному обсязі, а саме надали відповідачу грошові кошти у розмірі, передбаченому умовами договору (протилежного суду стороною відповідача не доведено).
Порушуючи зазначені приписи законодавства та умови договорів, відповідач зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 78414183 станом на 31.01.2024 року (а.с.162) заборгованість ОСОБА_1 становить 21750,00 грн., з яких:
- 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 15750,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 7047737 станом на 31.01.2024 року (а.с. 34) заборгованість ОСОБА_1 становить 24005,75 грн., з яких:
- 5750,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 17655,75 грн. - сума заборгованості за відсотками.
28 вересня 2023 року між позивачем та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №28092023, на підставі якого позивач набув прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7047737 згідно з реєстром боржників (а.с. 29-31).
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Вказаний акт сторонами підписано 28 вересня 2023 року. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 28092023, позивач набув права грошової вимоги до відповідача всього на суму 24005,75 грн. (а.с. 32-33).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до позивача перейшли всі права ТОВ «Мілоан» щодо вимог до ОСОБА_1 за вказаним договором.
З моменту отримання прав вимог до ОСОБА_1 , позивачем не здійснювалося нарахування відсотків за договором та жодних штрафних санкцій.
Щодо переходу права вимоги до ОСОБА_1 за договором факторингу, укладеним з ТОВ ««1 Безпечне агентство необхідних кредитів» суд зазначає наступне.
14 червня 2021 року між позивачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», укладено договір факторингу №14/06/21. Позивач вважає, що на підставі цього договору він набув прав вимоги до відповідача за договором позики №78414183 згідно з реєстром боржників (а.с. 10-13).
Пункт 1.1 вказаного договору визначає, що за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Вказаний акт сторонами підписано 23 серпня 2023 року. На думку позивача, відповідно до витягу з реєстру боржників №9 до договору факторингу №14/06/21, він набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 21750,00 грн. (а.с. 14, 15).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається».
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі встановлено, що правовідносини за договором позики № 78414183 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 виникли 18 березня 2023 року, тобто значно пізніше, ніж було укладено договір факторингу №14/06/2021 від 14 червня 2021 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином.
Право вимоги до ОСОБА_1 вказано лише у витязі з реєстру боржників від 23 серпня 2023 року, і його не існувало на момент укладення договору факторингу від 14 червня 2021 року. Вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 14 червня 2021 року не існувало.
Отже, майбутні вимоги не є предметом договору факторингу від 14 червня 2021 року №14/06/21, тому і право вимоги за договором позики із ОСОБА_1 , який укладено 18 березня 2023 року не могло входити.
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Жодної визначеної вимоги у ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 14 червня 2021 року не існувало та товариство не могло передбачити, що у 2023 році буде укладено договір із ОСОБА_1 .
Крім того, суд враховує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року.
Разом з тим, розділом 3 договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року визначено порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1 передбачено, що загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром боржників, ціна продажу та одинична ціна визначаються в додаткових угодах до цього договору окремо для кожного реєстру боржників і вказується в таких реєстрах. Згідно п. 3.2 фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу протягом семи робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта, вказаний у 10 розділі цього договору.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за договором позики від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів".
Також Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" не довело порушення його прав з боку ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики № 78414183 від 18 березня 2023 року, який укладений після відступлення ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» прав вимоги за договором позики, а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
З огляду на те, що ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань за договором щодо повернення коштів та сплати відсотків, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором з ТОВ «Мілоан». У стягненні заборгованості за договором позики, укладеним з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», слід відмовити. Тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме у розмірі 24005,75 гривень, що становить 52,46 % (24005,75/45755,75 х 100) від заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1588,49 гривень (3028,00/100 х 52,46%).
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 141, 259, 263-265. 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором №7047737 від 01 квітня 2023 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у розмірі 24005,75 грн., а також судові витрати у розмірі 1588,49 гривень, а всього 25594,24 гривень (двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири гривні двадцять чотири копійки).
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Черкаського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя І.М. Кваша