Справа № 709/82/25
2/709/183/25
27 лютого 2025 року селище Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Шарої Л.О.,
за участі секретаря судового засідання - Петраш Т.М.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
І. Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та відповідача.
Позивач ОСОБА_3 скерував до суду позовну заяву до ОСОБА_2 (далі по тексту відповідач) про стягнення грошових коштів.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 02.06.2024 між позивачем та відповідачем був укладений договір позики. На підтвердження укладення договору позики та його умов відповідач видав позивачу розписку, що посвідчує передання відповідачу та отримання ним в борг від позивача суми грошових коштів в розмірі 40 000,00 грн з покладенням на позичальника зобов'язання повернути вказані кошти у визначений сторонами строк. З тексту вказаної розписки вбачається: "Я, ОСОБА_2 , паспорт серія НОМЕР_1 беру в борг в ОСОБА_3 , паспорт серія НОМЕР_2 суму сорок тисяч гривень 40000 грн. Поверну 01.01.2025 року". В той же час, ні станом на 01.01.2025 (останній день строку повернення боргу за договором позики), ні станом на день звернення до суду з відповідним позовом, відповідач борг не повернув і умов укладеного із позивачем договору позики не виконав. Враховуючи викладене, посилаючись на приписи законодавства, позивач просить стягнути на його користь із відповідача грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн та понесені ним судові витрати в розмірі 6 500 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.
29.01.2025 позивач ОСОБА_3 звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів (а.с. 1-2).
Згідно зі ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК - України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст. 36, 37 ЦПК України, 29.01.2025 було визначено головуючу суддю Шарую Л.О. та передано їй дану справу (а.с. 19).
Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 31.01.2025 прийнята до розгляду позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, відкрито провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 23-24).
Пояснення позивача та відповідача у судовому засіданні.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що працював у ФОП ОСОБА_3 водієм на фурі. 13.05.2024 він випадково пошкодив автомобіль
ОСОБА_3 . Працівників поліції не викликали, жодних документів про дорожньо-транспортну пригоду не складали. З ОСОБА_4 він домовився, що відремонтує автомобіль за власні кошти. Надалі ОСОБА_3 купував деталі на автомобіль, а він домовлявся про здійснення ремонту. У червні 2024 року він вирішив звільнитися з роботи, про що повідомив відповідача. Тоді ОСОБА_3 , приїхавши зі своїм батьком ОСОБА_5 на базу, змусили його написати розписку про отримання коштів у борг. Дійсно він власноручно написав розписку, однак це було здійснено під психологічним примусом, після погроз позивача. Кошти за розпискою він фактично не отримував та не позичав їх у позивача. До правоохоронних органів не звертався. Два місяці тому звернувся до адвоката, він йому порадив розповісти в суді, що розписка складена під примусом, без нотаріального посвідчення, без свідків. Кошти за розпискою він не повертав.
ІІ. Мотивувальна частина рішення
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
02.06.2024 відповідач написав розписку, згідно з якою він ( ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 ) узяв у борг у позивача ( ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_2 ) кошти в сумі 40 000 (сорок тисяч) грн та зобовязався повернути 01.01.2025 (а.с. 11).
Написання розписки особисто відповідачем, ним підтверджено у своїх поясненнях у судовому засіданні.
У судовому засіданні досліджено копію паспорта громадянина України -
ОСОБА_3 , серії НОМЕР_3 , виданого 01.12.2006 Золотоніським МРВ УМВС України в Черкаській області та його РНОКПП (а.с. 3-6).
Судом у засіданні також досліджено копію паспорта громадянина України -
ОСОБА_2 , серії НОМЕР_4 , виданого 16.01.2013 Чорнобаївським РС УДМС України в Черкаській області та його РНОКПП (а.с. 7-10).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
02.06.2024 відповідач склав розписку про отримання в борг у позивача грошових коштів у розмірі 40000,00 грн та зобов'язався повернути суму боргу до 01.01.2025.
Отже, сторонами дотримано вимог закону щодо форми та умов договору позики, визначених у ст. 1047 ЦК України.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), сплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № І4-465цс18).
У постанові Верховного Суду від 22.09.2021, справа № 520/11358/15-ц (провадження № 61-7539св21) зроблено висновок, що «тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику'' (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок».
З метою захисту майнових інтересів позичальника від недобросовісного позикодавця згідно зі статтею 1051 ЦК України позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Обставину стосовно передання, чи навпаки, непередання грошових коштів або речей доводить та сторона, яка посилається на таку обставину. При встановленні судом факту неотримання позичальником від позикодавця грошей або речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається неукладеним. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 559/2587/19 (провадження № 61-1059св22).
Відповідачем жодних доказів на спростування викладених у власноручно написаній ним розписці про отримання від позивача у борг коштів у сумі 40 000 грн суду не надано.
На підставі наведених правових норм та оцінки досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність стягнення із відповідача на користь позивача коштів за договором позики.
Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 22.01.2025 між ОСОБА_3 та адвокатом Сизьком Д.Б. було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 431-25 (а.с. 12).
Відповідно до рахунку № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги
№ 431-25 від 22.01.2025 (а.с. 13) та п. 3.1. вказаного договору позивач ОСОБА_3 має сплатити адвокату Сизьку Д.Б. кошти за надану правову допомогу у розмірі 6 500,00 грн.
Згідно з копією квитанції АТ КБ "Приватбанк" від 23.01.2025 № 2.85959015.1 позивачем сплачено грошові кошти у розмірі 6 500,00 грн, де призначення платежу вказано: сплата за юридичні послуги згідно з договором 431-25 від 22.01.2025 (а.с. 14).
До позовної заяви долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Сизька Д.Б., а також копію ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_3 (а.с. 15).
Ураховуючи викладене, а також те, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, вказані витрати відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, вони підлягають покладенню на відповідача.
Покликаючись на положення статей 259, 263-265 ЦПК України, суд ,
Задовільнити позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у ромірі 6 500 (шість тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок та витрати за сплату судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, а всього у розмірі 7711 (сім тисяч сімсот одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України http://ck.ck.court.gov.ua.
Ознайомитись з повним текстом рішення суду, в електронній формі, сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Л.О. Шарая