Справа № 712/1686/25
Провадження № 3/712/796/25
26 лютого 2025 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Кончина О.І., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Департаменту патрульної поліції УПП в Черкаській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 , непрацюючого, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
Постановою Соснівського районного суду адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП об'єднані в одне провадження
ОСОБА_1 , 08.02.2025, близько 01 год. 20 хв., перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , умисно висловлювався нецензурною лайкою, висловлював образи, завдав декілька ударів в обличчя дружині ОСОБА_2 , 1991 р.н., яка проживає разом з ним за вище вказаною адресою, чим завдав шкоду її фізичному та психологічному здоров'ю та вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення SMS повідомлення та шляхом розміщення інформації на сайті Соснівського районного суду м. Черкаси, що дозволяло останньому самостійно її переглянути. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (Рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" №3236/03 від 03.04.2008 року), тому згідно з ст. 268 ч.2 КУпАП України, суддя вважає розглянути дану справу у його відсутність, вважаючи, що за наведених обставин його право на захист порушено не буде, оскільки він цим правом не скористався та з заявами, клопотання до суду не звертався.
Суддя дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч. 1 КУпАП, а саме: вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення діянь фізичного та психологічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілій.
Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а саме: даними протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАД №071251 від 08.02.2025; ТЗПСК; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; довідкою з лікарня; рапортом інспектора поліції.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддя вважає за необхідне накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах ст. 173-2 ч.1 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 071252, ОСОБА_1 08.02.2025, близько 01 год. 20 хв., перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності неповнолітньої доньки ОСОБА_3 2012 р.н., умисно виражався нецензурною лайкою, висловлював образи, наніс декілька ударів в обличчя її матері ОСОБА_2 , 1991 р.н., яка проживає разом з ним за вище вказаною адресою, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю дитини, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також враховуючи практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії»(рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії»(заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, так і у справах про адміністративні правопорушення, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого .
Згідно з ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи
ОСОБА_4 елементом складу адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП є настання певних наслідків від вчинення винуватою особою дій фізичного, психологічного чи економічного характеру по відношенню до потерпілого, а саме завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю особи, відносно якої вчинені такі дії.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. (п.14 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.
Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Проте, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази того, що дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по відношенню до малолітньої дитини, були спрямовані на вчинення діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 висловлював погрози, образи, нецензурну лайку, завдав декілька ударів дружині ОСОБА_2 , що проживає разом з ним та дитиною.
Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодних доказів на підтвердження завдання шкоди малолітній дитині (якщо це психологічна шкода, то має бути довідки/висновки/акти психолога, який зафіксує отримання психологічної шкоди).
Отже, виходячи з викладеного вбачається, що викладена фабула адміністративного правопорушення не відповідає кваліфікуючим ознакам правопорушення, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , щодо завдання малолітній дитині шкоди психологічного характеру.
Відповідно до ст. п.1 ч. 1 ст.247 провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Всі наведені вище обставини та зібрані докази в їх сукупності, дають підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення ч.2 ст. 173-2 КУПАП, а суд не має право самостійно збирати докази по справі, які по суті, підтверджують виклад обвинувачення у вчиненні правопорушення.
За вказаних обставин, суд закриває адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч.3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КпАП України,
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У разі несплати штрафу не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу, а саме 1360 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп., який зарахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікацій доходів бюджету 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Соснівського
районного суду м. Черкаси О.І.Кончина