Справа № 161/10091/23
Провадження № 6/161/71/25
25 лютого 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Черняка В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лук'янчук О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку подання приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, -
Приватний виконавець звернувся до суду із вказаним поданням.
В обґрунтування вимог вказує, що у нього на примусовому виконанні перебуває зведене ВП №75087988 з примусового виконання виконавчого листа №161/10091/23, виданого 13.09.2023 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 0186/07/2021/0016 від 21.07.2021 року в розмірі 702564 (сімсот дві тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 26 коп. та судового збору у розмірі 10538 (десять тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 46 коп., а саме: по 5269 (п'ять тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 23 коп. з кожного.
21 травня 2024 року ним було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочато його примусове виконання. З метою виконання рішення суду приватним виконавцем було вжито ряд заходів, спрямованих на виявлення майна боржника, на яке відповідно до закону можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу.
21 травня 2024 року було винесено постанову про арешт коштів боржника (станом на 18 лютого 2025 року з банківських рахунків боржника стягнуто 51698,68 грн.). З відповіді МВС вбачається, що за боржником зареєстровано транспортний засіб, який 27 травня 2024 року оголошено в розшук (станом на день звернення з поданням ТЗ не розшуканий).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що боржнику ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 належить на праві спільної сумісної власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на наведене, виконавець визначити, що боржнику ОСОБА_2 належить частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Приватний виконавець у прохальній частині подання просив здійснювати розгляд подання без його участі.
Представник ПАТ АБ «Укргазбанк» подав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, вимоги виконавця підтримав, що також узгоджується зі змістом письмових пояснень банку від 24.02.2025 року.
Боржник ОСОБА_2 проти задоволення подання заперечила, у письмових доводах від 24 лютого 2025 року вказала, що у її власності перебуває транспортний засіб, який також підлягає примусовій реалізації (раніше об'єктів нерухомого майна). Зауважила, що нею сплачено 176060 грн. заборгованості, подання виконавця є передчасним. Крім того, у квартирі зареєстрований її неповнолітній син, який також є власником частки у майні.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 443 ЦПК України, неявка осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Дослідивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Пироги С.С. перебуває зведене ВП №75087988 з примусового виконання виконавчого листа виконавчого листа №161/10091/23, виданого 13.09.2023 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 0186/07/2021/0016 від 21.07.2021 року в розмірі 702564 (сімсот дві тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 26 коп. та судового збору у розмірі 10538 (десять тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 46 коп., а саме: по 5269 (п'ять тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 23 коп. з кожного.
Приватним виконавцем 21 травня 2024 року була винесена постанова про відкриття зазначеного виконавчого провадження та розпочато його примусове виконання.
21 травня 2024 року було винесено постанову про арешт коштів боржника (станом на 18 лютого 2025 року з банківських рахунків боржника стягнуто 51698,68 грн.).
Крім того, з відповіді МВС вбачається, що за боржником зареєстровано транспортний засіб, який постановою виконавця від 27 травня 2024 року оголошено в розшук (станом на день звернення з поданням ТЗ не розшуканий).
В ході проведення виконавчих дій, приватним виконавцем встановлено, що ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (інформаційна довідка 383471635 від 19 червня 2024 року, свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане Відділом приватизації житлового фонду Луцької міської ради 20 березня 2003 року).
Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно співвласником вищезазначеної квартири є ОСОБА_3 (частка у праві спільної власності не визначена).
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Підставою звернення державного виконавця до суду з даним поданням стало те, що бездіяльність боржника ускладнює виконання рішення, відтак, на переконання державного виконавця виникла необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Таке майно є спільною сумісною власністю боржника та членів його сім'ї, відсутність виділеної частки майна боржника унеможливлює виконавцю вчинити виконавчі дії пов'язані з описом та арештом майна боржника.
Відповідно до ч. 6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні визначений ст. 443 ЦПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 січня 2020 року по справі № 3676231/16-ц зазначила, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Таким чином, з урахуванням наявності суперечливих висновків судів касаційної інстанції, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16 (провадження № К/9901/8843/18) шляхом вказівки, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, яка може бути об'єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.
Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу з боржника, який не має іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11 квітня 2018 року по справі № 464/2227/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.10.2020 у справі №2-24/494-2009 (провадження №12-4гс20) сформулювала правовий висновок, згідно з яким якщо боржнику разом з іншими особами належить майно на праві спільної власності, але частка боржника в праві власності не визначена, то наявність спору між співвласниками щодо розміру такої частки не може бути перешкодою для звернення стягнення на частку боржника, бо у світлі практики Європейського суду з прав людини це означало би порушення права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.
У постанові від 22.12.2020 року у справі №643/16464/17 (провадження №61-4405) Верховний Суд, виходячи із обставин справи, вважав за можливе за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, визначити ідеальну частку боржника у спільній сумісній власності.
З огляду на наведене, враховуючи презумпцію рівності часток (1 ст. 357 ЦК) ОСОБА_2 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 .
Твердження боржника про наявність факту реєстрації у квартирі місця проживання неповнолітньої дитини та приналежності їй частки у спірному майні належними доказами не доведено.
Крім того, визначення частки матері дитини у майні спільної власності ніяким чином не впливає на законні права та інтереси неповнолітнього (суд вирішує питання про визначення частки майна боржника у спільному майні, а не про виділ даної частки в натурі).
Суд також зауважує, що з матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем вичерпано всі можливі заходи, передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.
Так, матеріали справи містять докази того, що приватним виконавцем вживалися визначені Законом України «Про виконавче провадження» заходи для виконання рішень суду, зокрема: винесена постанова про арешт коштів боржника в банківських установах, постанова про розшук майна боржника.
Наявного майна боржника недостатньо для задоволення вимог стягувача у повному обсязі.
Відтак, вимоги виконавця щодо визначення частки боржника підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 267, 353-355, 431, 440 ЦПК України, ст.ст. 366, 371, 1217, 1261 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-
Подання приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С.С. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,- задовольнити.
Визначити, що боржнику ОСОБА_2 належить частина квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , якою вона володіє спільно з ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого Відділом приватизації житлового фонду Луцької міської ради 20 березня 2003 року
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Волинського апеляційного протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 25 лютого 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк