Справа № 128/4047/24
26 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисників обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024000000000255, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 368КК України,
ОСОБА_4 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368 КК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні зазначив, що підстав для закриття, зупинення провадження немає, в справі наявні всі необхідні для розгляду в судовому засіданні матеріали, порушень КПК України при проведенні досудового розслідування не встановлено, підстав для повернення обвинувального акту прокурору немає, тому просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Інші учасники судового засідання підтримали таку позицію прокурора та не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.
Враховуючи, що угоди про визнання винуватості чи про примирення до суду у порядку ст.ст. 468-475 КПК України не надійшло, підстав для закриття провадження згідно ст. 284 КПК України не вбачається, підстав для повернення обвинувального акту прокурору немає, підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, суд вважає можливим призначити відкритий судовий розгляд на підставі наданого обвинувального акту.
У підготовчому судовому засіданні головуючим суддею у справі ОСОБА_1 роз'яснено обвинуваченим положення ч. 2 ст. 31 КПК України, а саме що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не заявляли клопотання про колегіальний розгляд кримінального провадження, пояснивши, що бажають щоб судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався судом одноособово.
Захисники обвинувачених також просили суд здійснювати розгляд справи судом одноособово.
Прокурором будь-яких заперечень не заявлено.
Заслухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо здійснення кримінального провадження в суді першої інстанції колегією суддів» від 21.07.2020 № 817-ІХ, який набув чинності 13.08.2020, у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, в якому до набрання чинності цим Законом колегіальний склад суду визначено за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, і відбувається підготовче судове засідання, а судовий розгляд ще не призначений, судовий розгляд у кримінальному провадженні проводиться і завершується складом суду, передбаченим з урахуванням положень цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 31 КПК України (в редакції вищевказаного Закону № 817-ІХ), кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один із них заявив клопотання про такий розгляд.
Частиною четвертою статті 315 КПК України (в редакції вищевказаного Закону № 817-ІХ) під час підготовчого судового засідання суд роз'яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не заявляється клопотання про здійснення судового розгляду даного кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів, тому суд вважає, що судовий розгляд слід проводити суддею одноособово.
Окрім цього, до завершення підготовчого провадження до суду надійшло клопотання заставодавця ОСОБА_9 про повернення внесеної застави, відповідно до якого заставодавець зазначила, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30.07.2024 включно та визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 605 600, 00 грн, та в разі внесення застави покладено відповідні обов'язки, які визначено терміном дії до 30.07.2024. На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_9 28.06.2024 було внесено заставу в сумі 605 600, 00 грн. Таким чином, заявник вважає, що дія обраного судом запобіжного заходу сплинула 31.07.2024, а тому просить повернути їй внесену нею на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26.06.2024 заставу в сумі 605, 600, 00 грн в повному обсязі.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання, оскільки запобіжний захід у вигляді застави є безстроковим запобіжним заходом та в зв'язку зі спливом строку встановлених обов'язків, в разі внесення застави, строк дії запобіжного заходу не закінчується.
Обвинувачені та їх захисники в підготовчому судовому засіданні не заперечували проти задоволення вказаного клопотання.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.05.2024 до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28.06.2024. Одночасно йому визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 1 667 320 грн. (один мільйон шістсот шістдесят сім тисяч триста двадцять гривень), що дорівнює 551 розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.06.2024 ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.07.2024 включно. Одночасно йому визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 605 600, 00 грн, що дорівнює 200 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Окрім цього, на підозрюваного ОСОБА_7 , в разі внесення застави, покладено наступні обов'язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначено до 30.07.2024 включно.
У зв'язку із внесенням застави, ОСОБА_7 був звільнений з-під варти, та відповідно до нього застосований запобіжний захід у вигляді застави, із покладенням обов'язків, визначених в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.06.2024.
Відповідно до вимог статті 182 КПК України, з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У частині сьомій статті 194 КПК України визначено, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. І в разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Правилами частини одинадцятої статті 182 КПК України встановлено підстави і умови повернення застави, згідно яких вона повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, якщо не була звернена в дохід держави. Аналіз положень статей 182, 194, 196, 197, 199, 181, 203 КПК України в їх системному взаємозв'язку дає підстави для висновку, що лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою і домашнього арешту, а також перелічені в частині п'ятій статті 194 КПК України обмеження, діють певний, визначений ухвалою слідчого судді (суду) строк, а інші запобіжні заходи, в тому числі застава, обмеженого строку дії не мають і діють до їх скасування, зміни, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.
За наведеного, суд приходить до висновку, що закінчення строку дії обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України, що були покладені на обвинуваченого відповідною ухвалою суду, не припиняє сам запобіжний захід у вигляді застави та не є законною підставою для повернення суми застави заставодавцю.
Окрім того, запобіжні заходи, у тому числі застава, застосовуються для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків: як тих, що визначені ухвалою суду відповідно до частини п'ятої статті 194 КПК України, так і тих, що передбачені безпосередньо пунктами 1, 3, 4 частини сьомої статті 42 КПК України.
З викладеного слідує, що застава згідно статті 182 КПК України застосовується з метою забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, - проте не лише визначених у статті 194 КПК України і покладених на нього ухвалою суду, а і тих, які перелічені у частині сьомій статті 42 КПК України.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на даний час не завершене, відомості щодо зміни чи скасування обраного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави в матеріалах справи відсутні, такий вид запобіжного заходу як застава не обмежується строком та був застосований до ОСОБА_7 в порядку, встановленому законом, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про повернення застави слід відмовити.
Також до суду надійшло клопотання сторони захисту в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно якого строна захисту вважає, що запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , підлягає зміні шляхом зменшення суми застави, з тих підстав, що сума застави є непомірно великою та об'єктивно не пропорційною фінансовим можливостям ОСОБА_4 та стану його здоров'я, а тому просить суд змінити запобіжний захід ОСОБА_4 шляхом зменшення суми застави до 80-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники в підготовчому судовому засіданні підтримали вказане клопотання та просили його задовольнити. Просили врахувати, що обвинувачений є інвалідом та потребує лікування, а за станом здоров'я взагалі не може відбувати покарання, має важку форму цукрового діабету, обов'язків обвинуваченого не порушував та від суду не ухилятиметься. Водночас люди, які сплатили за нього заставу, потребують грошових коштів та вимагають в нього їх повернення, щоб використати їх на їхні потреби. Крім цього, його господарство також потребує значних фінансових затрат, при цьому, у іншого обвинуваченого значно менший розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник просили клопотання задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення даного клопотання, просив відмовити в його задоволенні, оскільки застава вже внесена та саме вона є гарантом належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка може змінитися в разі зменшення суми застави, оскільки обвинувачений в такому разі зможе ухилитися від суду ти виїхати за кордон.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.05.2024 до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 1 667 320, 00 грн, що дорівнює 551 розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Тобто при обранні запобіжного заходу та визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, слідчим суддею було враховано вимоги ч. 1 ст. 194 КПК України. Та вже 03.05.2024 вся сума застави була внесена на відповідний рахунок заставодавцями ОСОБА_11 (350 000 грн), ОСОБА_12 (350 000), ОСОБА_13 (267 320 грн), ОСОБА_14 (350 000 грн), ОСОБА_15 (350 000 грн), які при сплаті застави були обізнані з природою такого запобіжного заходу та підставами для повернення застави, які визначені ч. 11 ст. 182 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у виді застави у визначеному ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.05.2024 розмірі шляхом зменшення суми застави, оскільки застава сплачена в повному розмірі, відповідно не становила надмірного тягаря для заставодавців, та ризики, передбачені статтею 177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, судовий розгляд кримінального провадження по суті ще не розпочато та обраний запобіжний захід зможе гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тому в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Також до суду надійшло клопотання сторони захисту в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно якого строна захисту просить передати автомобіль FORD F150, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить обвинуваченому ОСОБА_4 , на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , без права розпорядження.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники підтримали вказане клопотання та просили його задовольнити, оскільки атомобіль використовувався обвинуваченим в господарстві для догляду за тваринами. Іншого справного автомобіля сім'я обвинуваченого не має, наразі використовують старий автомобіль батька обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник просили клопотання задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення даного клопотання, просив відмовити в його задоволенні, оскільки воно є передчасним, так як суд ще не досліджував речові докази.
Згідно ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та допускається з метою збереження речових доказів. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Судом встановлено, що на автомобіль марки FORD F150, який був вилучений 30.04.2024 в ході проведення обшуку нежилих приміщень, розташованих в м. Ірпінь Київської області, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.05.2024 в межах даного кримінального провадження накладено арешт у вигляді заборони володіння, розпорядження та користування належним йому майном. Судом було враховано обсяг обвинувачення, відомості про належність майна, тому з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання, слідчим суддею було задоволено клопотання слідчого.
Будь-якого доказу неналежного зберігання вказаного автомобіля суду не надано, при цьому автомобіль, який обвинувачений планує використовувати для власних потреб, є джерелом підвищеної небезпеки, при його використанні може бути знищений чи пошкоджений, що призведе до втрати його вартості, судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочато по суті, чи визнано даний автомобіль речовим доказом, суду не відомо, речові докази у справі ще не досліджувалися та не оглядалися, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити в зв'язку з недоведеністю підстав для його задоволення.
Інших клопотань в підготовчому судовому засіданні не заявлено.
Керуючись ст.ст. 27, 31, 170, 174, 177, 181, 183, 194, 199, 314-317, 331, 376 КПК України, суд,
Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12024000000000255, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 368КК України, в залі судових засідань в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області на 10.03.2025 о 14:00 год. в складі судді одноособово у відкритому судовому засіданні.
В задоволенні клопотання заставодавця ОСОБА_9 про повернення застави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_7 , відмовити.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу відмовити.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , про передачу на відповідальне зберігання автомобіля, на який накладено арешт, відмовити.
В судове засідання викликати учасників судового провадження.
Копію даної ухвали вручити учасникам судового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: