Справа № 638/21875/24
Провадження № 1-кп/638/1167/25
27 лютого 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024220000000750 від 25.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, неодружений, з вищою освітою, неповнолітніх дітей немає, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 436-2 Кримінального кодексу України,
встановив:
ОСОБА_4 , будучи уродженцем м. Харків, де він зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 , у період після повномасштабного воєнного вторгнення в Україну з боку держави-агресора Російської Федерації (далі - РФ), яке розпочалось 24.02.2022, усвідомлюючи, що він є громадянином України, але, перебуваючи під інтелектуальним впливом російської імперської ідеології, за відсутності патріотичних проукраїнських переконань, вирішив стати на шлях протиправної діяльності та вчинив ряд кримінальних правопорушень-злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку за наступних обставин.
24.02.2022 РФ, як державою-агресором, було першою застосовано збройну силу проти України і розпочато вчинення агресії, зумовлену з окупацією території держави Україна.
У відповідь на вказані дії держави-агресора 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який у подальшому було неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку.
Згідно з Конституцією України, вона є суверенною та незалежною державою, а її суверенітет поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагською конвенцією 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та РФ 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
У той же час, ОСОБА_4 як громадянин України, оцінивши обстановку, що склалася у період після повномасштабного воєнного вторгнення в Україну 24.02.2022 з боку держави-агресора, та з особистих інтересів, вирішив реалізовувати свій злочинний умисел та вчиняти дії, що направлені на поширення матеріалів, які містять заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію РФ проти України, розпочату у 2014 році,
З цією метою ОСОБА_4 , використовуючи власний аккаунт у месенджері «Telegram» під назвою « ОСОБА_6 », за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , не пізніше 29.12.2023, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, байдуже ставлячись до наслідків агресивної війни, яку РФ розвязала і веде проти України та українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людяності, прийняв рішення щодо втілення в життя виниклого злочинного умислу, направленого на поширення матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 о 07.14, перебуваючи за місцем своєї реєстрації та фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, керуючись ідеологічними мотивами для підтримки дій та рішень держави-агресора на шкоду державним інтересам України, з метою нав'язати іншим думку щодо неприйняття очевидного факту розв'язаної військово-політичним керівництвом РФ агресивної війни проти України та окупації частини її територій, не дивлячись на те, що цей факт встановлено та визнано на рівні держави та міжнародною спільнотою, використовуючи власний телеграм-акаунт «T», за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , у телеграм-каналі під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (ІНФОРМАЦІЯ_5 ), під публікацією " ІНФОРМАЦІЯ_6 " від 29.12.2023 року залишив коментар (мовою оригіналу): "Люди, адыкватные люди, и верям что РФ нас защитит вот и радуемся что куда надо по укронацистам."
За результатом висновку судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи (висновок експерта № 479 від 04.06.2024), у вищевказаному коментарі міститься висловлювання з лінгвістичними ознаками заперечення збройної агресії РФ проти України.
Установлена у текстових матеріалах інформація виражена у формі фактичних тверджень та оцінних суджень. Крім того, дана інформація має публічний характер, який передбачає її поширення для значного кола осіб.
У подальшому, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуваючи за місцем своєї реєстрації та фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, використовуючи власний телеграм-акаунт « ОСОБА_6 », за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , у чаті телеграм-каналу під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_8 " (ІНФОРМАЦІЯ_9 ), залишив коментар (мовою оригіналу): «Не отвечайте Всех Харьковчан в одну линейку с тварями, там Наших людей Половина города которые молча ждут ибо сказать нече нельзя, если посадят это пол беды а могут и убить ! Нормальные Харьковчане Все понимают .и Терпят и ждут освобождения».
Крім того, продовжуючи свої протиправні тривалі злочинні дії, ОСОБА_4 10.01.2024 о 22.23 у чаті телеграм-каналу під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ( ІНФОРМАЦІЯ_11 залишив коментар наступного змісту (мовою оригіналу): « ещё после освобождения местные жители которые твердо верили в РФ, будут сами отбивать головы Кастрюлям, которые перекрашаные, а упоротых высылать, как было в Запорожской области РФ».
Згідно із обвинувальним актом вищевказані висловлювання ОСОБА_4 за результатом висновку судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи (висновок експерта № 479 від 04.06.2024), містять лінгвістичні ознаки заперечення збройної агресії РФ проти України та глорифікацію учасників збройної агресії РФ проти України. Установлена у текстових матеріалах інформація виражена у формі фактичних тверджень та оцінних суджень. Крім того, дана інформація має публічний характер, який передбачає її поширення для значного кола осіб та кваліфіковані за частиною другою статті 436-2 Кримінального кодексу України.
Прокурор, обвинувачений та його захисник звернулися із клопотанням, у якому просять на підставі частини третьої статті 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.
Якщо ж принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.
Крім того, згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к (провадження 51-380км17), відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені статтею 91 Кримінального процесуального кодексу України. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а стаття 349 Кримінального процесуального кодексу України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
ОСОБА_4 повно та беззаперечно визнано вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 436-2 Кримінального кодексу України, не заперечує фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильно розуміє та усвідомлює зміст обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, і у суду відсутні сумніви у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.
Приписами статті 373 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 Кримінального процесуального кодексу України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 436-2 Кримінального кодексу України, як поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Водночас, пом'якшуючою покарання обставиною, відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, суд визнав щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, про що було також зазначено прокурором у судовому засіданні, зокрема, неприховування речових доказів та їх добровільна видача .
Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, судом встановлено вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 неодружений, з вищою освітою, не має на вихованні неповнолітніх дітей, не має інвалідності та не страждає важкими захворюваннями, на обліку в нарколога і психіатра не перебуває, депутатом будь-якого рівня рад не являється. Досудова доповідь не виготовлялася.
Статтею 91 Кримінального процесуального кодексу України, серед обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачено подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання.
Крім того, відповідно до статті 65 Кримінального кодексу України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із частиною другою статті65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Судом у повній мірі враховано, що вчинений ОСОБА_4 злочин має підвищену суспільну та національну небезпеку, предметом якого є мир, безпека людства та міжнародного правопорядку, характер матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно пункту 1 частини першої, частини другої статті 66 Кримінального кодексу України, відповідно до обвинувального акту, з чим погоджується суд, є активне щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що, зокрема, полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих пунктом 1 частини другої статті 91 Кримінального процесуального кодексу України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі час, місце, спосіб учинення, а також те, що обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї протиправної поведінки, яку припинив з власної волі більше чим за вісім місяців до повідомлення про підозру (25.09.2024), перерахування на прохання обвинуваченого його матір'ю грошових коштів у розмірі 40000,00 грн на підтримку Збройних Сил України.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому не встановлено.
Суд приходить до висновку, що, оскільки у відповідності до частини четвертої статті 12 КК України, вчинений обвинуваченим злочин є нетяжким, з огляду на особу обвинуваченого, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має місце проживання, відношення до вчиненого, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, приходить до висновку про можливість призначення покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі у межах санкції частини другої статті 436-2 Кримінального кодексу України без конфіскації майна, враховуючи позицію прокурора у кримінальному провадженні.
Водночас, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, який запевнив суд, що він усвідомив свою провину та в подальшому вчиняти подібного не буде, керуючись тим, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому застосовує до нього вимоги статті 75 Кримінального кодексу України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому, термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 - тримання під вартою, змінити до вступу вироку в законну силу на особисте зобов'язання, звільнивши останнього з-під варти негайно в залі суду, та на підставі частини п'ятої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України покласти на обвинуваченого наступні обов'язки: прибувати до суду за кожною вимогою та повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти ) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, до вступу вироку в законну силу та роз'яснити йому наслідки невиконання вказаного обов'язку.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
При цьому, на підставі пункту 4 частини першої статті 96-2 КК України визначено, що у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання, застосовується спеціальна конфіскація.
Положеннями частини першої статті 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальна конфіскація застосовується, в тому числі, на підставі обвинувального вироку суду.
Згідно з частиною дев'ятою статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
З матеріалів провадження вбачається, що кримінальне правопорушення було вчинено за допомогою таких речей: мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 9 Pro, s/n: НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 ; imei2: НОМЕР_3 , у кількості 1 шт., у який установлена сім-картка оператора мобільного зв'язку «Vodafone» із номером мобільного телефону: НОМЕР_4 разом із коробкою до телефону; сім-картка оператора мобільного зв'язку «Lifecell» із номером мобільного телефону: НОМЕР_5 ; сім картка оператора мобільного зв'язку «Kyivstar» із номером ідентифікатора сім картки « НОМЕР_6 », що належать обвинуваченому.
Отже, суд вважає, що оскільки кримінальне правопорушення було вчинено за допомогою вказаних речей, тому зазначені вище речові докази підлягають спеціальної конфіскації, згідно з статтею 96-1 КК України та частиною дев'ятою статті 96-1 КК України, як знаряддя злочину.
Цивільні позови не заявлені.
Питання про процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судової лінгвистичної (семантико-текстуальної) експертизи (висновок експерта від 04.06.2024 № 479), на яку прокурор посилається в обвинувальному акті, вирішити відповідно до положень статтей 122, 124 КПК України.
Враховуючи те, що суд призначає остаточне покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна, арешт ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Харкова у справі № 953/8563/24 від 27.09.2024 та 11.11.2024, слід скасувати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 65-67, 75, 436-2 Кримінального кодексу України, статтями 100, 124, 349, 370, 371, 373, 374, 376, 394 Кримінального процесуального кодексу України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною другою статті 436-2 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації майна.
Строк покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши строк попереднього ув'язнення, а саме з 25.09.2024 по 27.02.2025, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Згідно із статтею 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Згідно із статтею 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 - тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, змінити на особисте зобов'язання, звільнивши останнього негайно з-під варти в залі суду.
На підставі частини п'ятої статті 194 КПК України до вступу вироку в законну силу покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у випадку невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід або накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Накладений ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Харкова у справі № 953/8563/24 від 27.09.2024 та 11.11.2024 арешт на майно скасувати.
Речові докази по справі: мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 9 Pro, s/n: НОМЕР_1 , imei1: НОМЕР_2 ; imei2: НОМЕР_3 , у кількості 1 шт., у який установлена сімкартка оператора мобільного зв'язку «Vodafone» із номером мобільного телефону: НОМЕР_4 разом із коробкою до телефону; сім картка оператора мобільного зв'язку «Lifecell» із номером мобільного телефону: НОМЕР_5 ; сім картка оператора мобільного зв'язку «Kyivstar» із номером ідентифікатора сім картки « НОМЕР_6 » в силу пункту 1 частини дев'ятої статті 100 КПК України - конфіскувати в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати на проведення судової експертизи в розмірі 27262,08 гривень.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст вироку складено 27.02.2025
Суддя ОСОБА_1