Справа № 175/16714/24
Провадження № 3/175/8341/24
Постанова
Іменем України
18 лютого 2025 року смт. Слобожанське
Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Бойко О.М. розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону патрульної поліції в містах Краматорську та Слов'янську УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №982443 від 31.07.2024 року: 31.07.2024 року о 08 год. 23 хв. в Донецькій області, м. Краматорськ, на вул. Паркова, біля буд.59, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_1 , мав ознаки алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер Алкотест». Результат перевірки - 0,28 проміле, тест №584. Тобто, ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проводилась відеофіксація.
ОСОБА_1 в судове засідання з'явився. Належним чином повідомлявся про розгляд справи. Свою провину не визнав. Вказав, що мав вихідний в той день, проте отримав бойове завдання та був вимушений їхати на його виконання. Алкогольні напої не вживав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Керуючись ст. 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, а також іншими документами.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
З наданих органом поліції відеоматеріалів вбачається, що ОСОБА_1 не перебував в стані будь-якого сп'яніння. Поводився дуже стримано та виконував усі прохання поліцейських, оскільки знав, що не перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. п. 6, 7 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 9.11.2015 р. №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 ‰ алкоголю в крові.
Відповідно до п. 4 розділу II зазначеної вище Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу.
Перелік технічних засобів, що використовуються поліцейськими для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, затверджений наказом МВС України від 01 березня 2010 року №33, до спеціальних технічних засобів для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння належать газоаналізатори «AlcoQuant 6020», «Alcotest 6510», «Alcotest 6810», «Alcotest 6820», «Alcotest7410 Plus com», «Алконт 01».
Всі види газоаналізаторів Drager Alcotest зареєстровані та внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення згідно з переліком, затвердженим наказом державної служби України з лікарських засобів від 29.12.2014 №1529.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував щодо проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора Drager Alcоtest 6820 та згідно результатів такого огляду було виявлено 0,28 проміле.
Разом з тим, відповідно до технічних характеристик приладу Drager Alcоtest 6820, розміщених на офіційному сайті виробника, вказаний засіб вимірювальної техніки може вказувати результат з певною похибкою.
Відповідно до Інструкції до приладу Drager Alcоtest 6820, яка є публічно доступною на сайті офіційного представника концерну Drager Safety AG&Co в України (https://www.saturn-data.com/ukr/produckts/631/0/903) технічними характеристиками вказаного приладу передбачено похибку в залежності від температури навколишнього повітря. Зокрема, при температурі від мінус 5 до плюс 50 градусів Цельсія у діапазоні вимірювання від 0 до 0,84‰, реальне значення з урахуванням похибки приладу може знаходитись у межах 0,24 + 0,042‰ , тобто у межах від 0,2 до 0,28 ‰.
Таким чином, прилад Drager Alcotest 6820 дійсно має наведені похибки при вимірюванні стану алкогольного сп'яніння, що в свою чергу ставить під сумнів результат - 0,28 ‰, який було встановлено у ОСОБА_1 при проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою вказаного приладу, оскільки перевищення допустимого вмісту алкоголю на 0,80 ‰ перебуває у межах можливої похибки вимірювань.
Враховуючи зазначене, зафіксований на роздруківці з принтеру спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820 результат огляду на стан сп'яніння 0,28 ‰, з урахуванням зазначеної вище точності вимірювального приладу, не може в достатній мірі свідчити про перевищення допустимої норми - 0,8‰, встановленої в Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, оскільки при врахуванні значення допустимої похибки у вимірюваннях допустима норма не перевищена.
Згідно ч. 1 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. 251 КУпАП).
При цьому суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення разом з додатками фактично є формою обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідно на нього розповсюджується дія ст.62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.
Статтею 62 Конституції України передбачено принцип презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Керуючись cт. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, тобто - норми кримінального процесуального законодавства.
У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 51 КУпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності такт ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумнім є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є недоведеною та суду не наданого достатніх та допустимих доказів вини останнього в керуванні механічним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та відмови від проходження медичного огляду на встановлення такого стану.
Тому, проаналізувавши та оцінивши дослідженні фактичні обставини справи та надані суду докази, суд приходить до висновку, про відсутність вини ОСОБА_1 в порушенні ним правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, враховуючи вищезазначене, та те, що відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ч. 1 ст. 247 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Копію постанови для відома направити ОСОБА_1 та направити відповідному відділенню поліції.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду через місцевий суд.
Суддя О.М. Бойко
Постанова набрала законної сили ___ ________ 20___ року.