Справа № 175/19301/24
Провадження № 1-кп/175/1177/24
27 лютого 2025 року селище Слобожанське Дніпровського
району Дніпропетровської області
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої: судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
потерпілого: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
захисника: адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024041030002301 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків Харківської області, громадянина України, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , приватного підприємця, маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
05 липня 2024 року приблизно о 11 годині 30 хвилин водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем «RENAULT MASTER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_5 , з спеціалізованим причепом «ПГ 02-И», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить на праві власності ОСОБА_7 , рухався в місті Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області, по автодорозі Е50 з боку міста Самар (Новомосковськ) в напрямку міста Дніпро.
Так, водій ОСОБА_5 , здійснюючи рух з перевищенням максимально допустимої швидкості на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29 ПДР України, з обмеженням швидкості 40 км/год., рухаючись зі швидкістю не менше ніж 50,0 км/год., порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати ті або інші вимоги Правил дорожнього руху України, та маючи можливість об'єктивно виявити велосипедиста ОСОБА_4 , який перетинав проїзну частину автодороги Е50 в районі будинку № 83 по вулиці Шосейній у місті Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області, справа наліво за напрямком руху автомобіля по нерегульованому пішохідному переході, завчасно не вжив усіх можливих дій для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедисту ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: травми лівої гомілки, відкритого багатоуламкового перелому лівої великогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням уламків та рваною раною по передній поверхні лівої гомілки в середній третині, закритого перелому лівої малогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням уламків, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п. 2.1.3-м «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6.
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_5 , керуючи «RENAULT MASTER» р/н НОМЕР_1 , з спеціалізованим причепом «ПГ 02-И», р.н. НОМЕР_3 , порушив вимоги п. 12.9 (б) та дорожнього знаку 3.29 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:
п. 12.9 (б).: «Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 , 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил»;
Дорожній знак 3.29 Розділ 33: «Обмеження максимальної швидкості". Забороняється рух зі швидкістю, що перевищує зазначену на знаку».
Порушення Правил дорожнього руху України, допущені водієм ОСОБА_5 , згідно висновку експерта перебувають в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.
Під час досудового розслідування між прокурором та підозрюваним за участю захисника укладена угода про визнання винуватості від 19 грудня 2024 року відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Відповідно до умов наданої угоди, прокурор та підозрюваний уклали цю угоду про визнання винуватості, в якій виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 286 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для цього кримінального провадження, підозрюваний беззастережно визнав свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Сторони узгодили призначення покарання підозрюваному за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі, із звільненням від відбування призначеного судом покарання з встановленням іспитового строку на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
В угоді передбачені та роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю та підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена сторонами добровільно, за безпосередньої участі захисника, тому просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та підозрюваним.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.
В підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості та підтвердив суду, що потерпілим в цьому кримінальному провадженні була надана прокурору письмова згода на укладення ним угоди про визнання винуватості.
Судом з'ясовано, що обвинувачений повністю розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд, вивчивши угоду про визнання винуватості та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що укладена між прокурором та підозрюваним угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно, це кримінальне правопорушення згідно з положеннями ст. 12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана не лише державним чи суспільним інтересам, а також правам та інтересам окремих осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні як потерпілі та ними надано письмову згоду прокурору на укладення угоди, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення та може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Будь-яких перешкод для укладення та затвердження угоди судом не встановлено, матеріали провадження, які надані суду, таких відомостей не містять.
Суд не досліджує докази у цьому провадженні, оскільки вирок ухвалюється в особливому порядку кримінального провадження, передбаченому положеннями Глави 35 КПК України.
ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
ІV. Мотиви призначення покарання.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 є приватним підприємцем, має постійне місце мешкання, за місцем мешкання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, вперше притягується до кримінальної відповідальності, в КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер №3» як особа, яка страждає захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.
Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином, обставини, які пом'якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тому обвинуваченому необхідно призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді трьох років позбавлення волі. Також суд, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений за вчинене ним кримінальне правопорушення не уникнув, другорядну роль кари як мети покарання, вважає можливим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов'язків. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Питання щодо скасування арешту майна суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 174 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 19 грудня 2024 року, укладену між прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбуття призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо він протягом цього іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речові докази:
автомобіль «RENAULT MASTER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_5 , що переданий на зберігання ОСОБА_5 згідно з розпискою, - повернути законному власнику ОСОБА_5 ;
велосипед «WINNER» синього кольору, що переданий на зберігання ОСОБА_4 згідно з розпискою, - повернути законному власнику ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 40 копійок.
Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні № 12024041030002301 від 06.07.2024, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2024 року.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1