26 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 918/938/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 (Олексюк Г. Є. - головуюча, судді: Гудак А. В., Мельник О. В.) у справі
за позовом заступника керівника Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Здолбунівсервіс"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна в частині та повернення протирадіаційного укриття у комунальну власність,
Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову
1. Заступник керівника Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради Рівненської області (далі - "Позивач", Міська рада) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Здолбунсервіс" (далі - "Відповідач", Товариство), в якому просив:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15.06.1994 № 38, укладений Фондом комунального майна Здолбунівського району та товариством покупців членів трудового колективу орендного виробничо-комерційного підприємства "Здолбунсервіс" в частині включення до площі підвального приміщення площі протирадіаційного укриття № 65396, що становить 150 кв. м.;
- зобов'язати Товариство повернути на користь Здолбунівської об'єднаної територіальної громади в особі Міської ради протирадіаційне укриття № 65396 площею 150 кв. м., що знаходиться в приміщенні підвального поверху Будинку побуту, який розташований за адресою: вул. Шкільна, 30а, м. Здолбунів, Рівненська область.
2. Позовні вимоги Прокурор узагальнено обґрунтовував доводами про те, що станом на момент укладення оспорюваного договору, захисні споруди цивільного захисту (протирадіаційні укриття) були віднесені до об'єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв'язку з чим такі об'єкти не могли відчужуватися із державної чи комунальної власності у власність приватну. Однак, всупереч законодавчих заборон, у спірних правовідносинах захисну споруду цивільного захисту комунальної власності (протирадіаційне укриття № 65396) було неправомірно приватизовано.
Хід судового провадження
3. Розглянувши заявлений позов, Господарський суд Рівненської області рішенням від 20.12.2023 у його задоволенні відмовив.
4. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 13.03.2024 рішення місцевого господарського суду скасував та прийняв нове, яким позов Прокурора задовольнив повністю.
5. Ухвалюючи вказану постанову, апеляційний суд виходив з того, що станом на момент виникнення спірних правовідносин законодавством було чітко встановлено заборону на приватизацію протирадіаційного укриття, а законодавчі перешкоди у реалізації можливості приватизації (відчуження) спірного майна у приватну власність, про які сторони оспорюваного договору знали чи повинні були знати, ставить під сумнів їх добросовісність. Крім того, апеляційний суд вказав, що інтереси громади і суспільства щодо забезпечення цивільного захисту населення в період воєнного часу є переважаючими та пріоритетними у порівнянні з приватними інтересами власника нерухомого майна. Також суд послався на те, що не вбачає підстав для застосування у даному випадку позовної давності, оскільки заявлений Прокурор позов є негаторним, а відтак міг бути поданий доти, поки існує відповідне правопорушення.
6. За наслідками здійснення касаційного провадження у цій справі, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалив постанову від 12.06.2024, якою постанову суду апеляційної інстанції від 13.03.2024 скасував повністю. Рішення Господарського суду Рівненської області від 20.12.2023 в частині позовних вимог про визнання недійсним договору змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції власної постанови, а в решті - залишив без змін. В частині ж позовних вимог про повернення майна справу № 918/938/23 направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
7. Направляючи цю справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що позов Прокурора у ній спрямований фактично на введення у володіння власника майна у зв'язку із чим такий позов не може вважатися негаторним, як про це помилково зазначив суд апеляційної інстанції, а відтак висновки апеляційного суду про непоширення на спірні правовідносини позовної давності є помилковими.
8. У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції помилково визначив правову природу заявленого Прокурором позову, він усунувся від встановлення обставин перебігу позовної давності у спірних правовідносинах, що є підставою для направлення справи на новий розгляд, під час якого суду належить дослідити доводи Товариства про застосування наслідків спливу позовної давності, дослідити докази, якими підтверджується та обставина, що Позивач у відповідну дату довідався або міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, дати їм належну правову оцінку та навести їх у своєму судовому рішенні.
9. Здійснивши новий розгляд справи, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 14.11.2024, якою рішення Господарського суду Рівненської області від 20.12.2023 в частині позовних вимог про повернення майна (протирадіаційного укриття) у комунальну власність (з урахуванням відповідних мотивів) залишив без змін.
10. Постанова суду апеляційної інстанції узагальнено мотивована тим, що на заявлений Прокурором позов в частині зобов'язання Товариства повернути на користь Здолбунівської об'єднаної територіальної громади в особі Міської ради протирадіаційне укриття поширюється позовна давність, яку у даному випадку Прокурор пропустив.
Касаційна скарга
11. Не погодившись із постановою апеляційного суду, перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (далі також "Прокурор") звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині повернення спірного протирадіаційного укриття у комунальну власність задовольнити.
12. Прокурор стверджує, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції неправильно застосовував статті 256, 257, 261, 267, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та порушив статті 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Крім цього, при ухваленні оскарженої постанови апеляційний суд не врахував висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, а також висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22, від 12.06.2024 у справі № 918/744/23 щодо застосовування статті 391 ЦК України, як належної правової підстави захисту порушених прав та інтересів держави при зверненні з позовами про повернення з приватної власності протирадіаційних укриттів та відсутності у зв'язку із цим підстав для застосовування наслідків спливу позовної давності.
Касаційне провадження
13. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21.01.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України.
14. Товариство надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому доводи Прокурора заперечує. Стверджує про законність та правомірність оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.
Підстави для передачі справи на розгляд спеціалізованої палати
15. Здійснюючи касаційне провадження у цій справі, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також з урахуванням доводів відзиву на касаційну скаргу, дійшов висновку про наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду. Міркування колегії суддів такі.
16. Як вже зазначалося, предмет позову у цій справі (з урахуванням постанови Касаційного господарського суді у складі Верховного Суду від 12.06.2024) становить вимога Прокурора про зобов'язання Відповідача повернути на користь Здолбунівської ОТГ в особі Позивача протирадіаційне укриття № 65396 площею 150 кв. м., що знаходиться в приміщенні підвального поверху Будинку побуту, який розташований за адресою: вул. Шкільна, 30а, м. Здолбунів, Рівненська область.
17. При новому апеляційному розгляді цієї справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заявлена Прокурором вимога є вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), а тому на неї поширюється загальна позовна давність тривалістю 3 роки.
18. Колегія суддів, яка здійснює касаційне провадження у даній справі з'ясувала, що зроблений апеляційним судом висновок повністю відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.06.2024 у цій справі, а також у постанові від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22.
19. Водночас колегія суддів з'ясувала і те, що в ряді інших постанов, а саме від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22, від 12.06.2024 у справі № 918/744/23, від 27.11.2024 у справі № 922/221/24, від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23, від 16.01.2025 у справі № 922/660/24 та від 29.01.2025 у справі № 927/1128/23 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що вимога про повернення у державну чи комунальну власність протирадіаційних укриттів, які в процесі приватизації (корпоратизації) були зареєстровані за особами приватного права за наявності чіткої заборони щодо відчуження таких об'єктів є негаторною вимогою, виходячи з того, що у випадках, коли на певний об'єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об'єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади у подібних правовідносинах слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння.
20. Ураховуючи такі висновки, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у згаданих в попередньому пункті постановах виснував також, що приписи про застосування позовної давності на спірні правовідносини не поширюються, адже негаторний позов може бути пред'явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом усунення перешкод у користуванні цим майном.
21. З наведеного слідує, що наразі у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду наявна неоднозначна практика щодо застосовування статей 256, 256, 387, 388, 391 ЦК України у спорах, які виникають при поверненні протирадіаційних укриттів з приватної у державну чи комунальну власність у подібних правовідносинах, що є неприпустимим.
22. Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
23. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
24. Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
25. Відповідно до положень частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
26. Згідно з частиною першою статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
27. Колегія суддів, яка у касаційному порядку переглядає судове рішення у цій справі не погоджується із висновком, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 918/938/23 та від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22 (застосування статей 387, 391 ЦК України щодо правової кваліфікації заявленого Прокурором позову як віндикаційного) та з метою формування єдиної правозастосовчої практики вважає необхідним відступити від них, підтримавши інші наявні висновки, що викладені у постановах від 08.11.2023 у справі № 918/1141/22, від 12.06.2024 у справі № 918/744/23, від 27.11.2024 у справі № 922/221/24, від 11.12.2024 у справі № 927/1089/23, від 16.01.2025 у справі № 922/660/24 та від 29.01.2025 у справі № 927/1128/23.
28. Оскільки постанови від 12.06.2024 у справі № 918/938/23 та від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22 ухвалені суддями, які входять до складу палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності, то, керуючись приписами частини першої статті 302 ГПК України, справу № 918/938/23 необхідно передати на розгляд саме цієї палати.
За таких обставин та міркувань, керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду
Справу № 918/938/23 передати на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.