вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
25.02.2025 Справа № 917/1420/24
Суддя Погрібна С.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Державної екологічної інспекції Центрального округу, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36039
до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, вул. Центральна, 23, с. Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область, 39300
про стягнення 137 500,00грн,
без виклику сторін,
До Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції Центрального округу до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про стягнення 137 500,00 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства (претензія № 91/07-17/2020 від 21.05.2020).
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12612) із запереченнями проти позовних вимог в повному обсязі.
Позивачем надано відповідь на відзив (12817, 12819), відповідачем подані заперечення (вх. № 13332).
Подані учасниками справи відзив, відповідь на відзив, заперечення долучені судом до матеріалів справи.
Рішення виноситься суддею з урахуванням строку перебування у відпустці та тривалому лікарняному.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Судом враховано, відповідно до статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Державна екологічна інспекція Центрального округу подає позов до правонаступника Малоперещепинської сільської об'єднаної територіальної громади - Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області.
Малоперещепинська сільська об'єднана територіальна громада припинена, а Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області, відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» є правонаступником.
Обставини справи.
На підставі звернення громадянина ОСОБА_1 , наказу № 06-27/312 від 28.04.2020 та направлення № 06-28/306 від 28.04.2020 проведено позапланову перевірку Малоперещепинської сільської об'єднаної територіальної громади щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с. 6-7).
На підставі проведеної перевірки складено акт №06-28/306 від 14.05.2020 (а.с. 7-8), яким зафіксовано, що відповідно до охоронного зобов'язання, виданим Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області 27.12.2011 за № 531 (знаходиться у відповідача) та яке підписано Малоперещепинським міським головою 05.01.2012, в якому вказано що забезпечення режиму охорони та збереження ботанічного заказника «Загальнодержавного значення «Малоперещепинський» (природно-заповідного фонду, загальною площею 640 га.) покладено на Малоперещепинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області.
Під час натурного обстеження земельної ділянки ботанічного заказника «Загальнодержавного значення «Малоперещепинський», який розташований між селами Маньківка, Мала Перещепина, на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, в присутності Малоперещепинського сільського голови ОСОБА_2 було виявлено випалення сухої водно - болотної рослинності загальною площею 250 га.
Факт зафіксовано актом обстеження № 27/02.6-22 від 29.04.2020 (а.с. 9).
Підпис сільського голови в акті відсутній. Акт був направлений на адресу сільської ради засобами поштового зв'язку листами: № 02/6-17/1747 від 14.05.2020 та № 02.6-17/2487 від 08.07.2020 (а.с. 14-15). Акти не отримані, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення.
На підставі акту винесено обов'язковий до виконання припис № 10/02.6-23 від 19.05.2020 (а.с. 12-13), який направлений сільській раді.
В подальшому інспекцією складено претензію № 91/07-17/2020 від 21.05.2020. Відповідно до претензії та розрахунку (постанова Кабінету Міністрів України № 541 від 24.07.2013), розмір шкоди становить 137 500 грн (а.с. 10-11).
Претензія в добровільному порядку не задоволена, що стало приводом для звернення до суду з цим позовом.
Обґрунтування позовних вимог.
Статтею 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що за порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.
Позивач стверджує, що Малоперещепинською сільською радою не вжито заходів для попередження і ліквідації шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду та не забезпечено режим охорони і збереження природно-заповідного фонду, а саме ботанічного заказника «Загальнодержавного значення «Малоперещепинський», на території якого було допущено випалення сухої водно - болотної рослинності, що є порушенням статті 60 Закону України «Про природно - заповідний фонд».
Факт спалу сухої рослинності є порушенням природоохоронного законодавства, відповідач особисто зазначає, що відповідно до Положення про ботанічний заказник Пунктом 3.1. розділу 3 Положення визначено, що на території Заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить меті та завданням Заказника, передбаченим цим Положенням, і загрожує збереженню природного комплексу, у тому числі: знищення та зміна рослинного покриву, в тому числі випалювання очерету, розорювання, залісення та залуження ділянок Заказника.
Органи місцевого самоврядування - виборні та інші органи територіальних громад, наділені повноваженнями вирішувати питання місцевого значення. Малоперещепинська сільська об'єднана територіальна громада не є суб'єктом господарювання, є органом місцевого самоврядування, а отже дозвіл не був потрібен. Перевірка проведена відповідно до норм чинного законодавства.
Інспекторами під час перевірки взято до уваги картографічні матеріали; в акті перевірки не має зауважень, що дана територія не належить до природо - заповідного фонду; не встановлення меж природо - заповідного фонду є бездіяльністю органу місцевого самоврядування, а не звільнення від відповідальності.
Інспектори Інспекції є уповноваженими державними службовцями на здійснення вимірів/замірів земельних ділянок під час здійснення перевірки. Актом № 27/023-22 від 29.04.2020 зафіксовано таке вимірювання та надано дані яким повіреним прибором воно здійснено.
Перевірка проводилася за участі голови Малоперещепенської сільської об'єднаної територіальної громади та винесено акт, в якому зафіксовано порушення, а отже навмисне не отримання припису не звільняє від відповідальності.
Заперечення відповідача.
Перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов'язані були пред'явити керівнику юридичної особи, крім документів, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Вказаний дозвіл відсутній, що ставить під сумнів законність цієї перевірки.
Перевірка відбулася, за результатами якої було складено акт обстеження за №27/02.6-22 від 29.04.2020 де вказано, що було виявлено випалювання сухої водно-болотної рослинності на території земельної ділянки ботанічного заказника загальнодержавного значення «Малоперещепинський загальною площею 250 га.
Позивач не вказує конкретно, що саме було спалено, який вид рослинності потерпів від пожежі. В Положенні про ботанічний заказник загальнодержавного значення «Малоперещепинський» вказано конкретно, що на території заказника забороняється будь яка діяльність, що суперечить меті та завданням Заказника, передбаченим цим Положенням, і загрожує збереженню природного комплексу, а саме - знищення та зміна рослинного покриву, в тому числі випалювання очерету, розорювання, заліснення та залуження ділянок Заказника. Тому неможливо стверджувати, що спалювання водно-болотної рослинності невідомого походження підтверджує вину Землевласника в порушенні режиму території безпосередньо Заказника у відповідності до Положення про нього.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.02.2013 № 65 затверджено Інструкцію щодо оформлення охоронних зобов'язань на території на об'єкти природно-заповідного фонду.
Відповідно до Інструкції охоронне зобов'язання підлягає переоформленню у разі змін в законодавстві, а також у разі зміни Землевласника або Землекористувача у межах території чи об'єкта природно-заповідного фонду. У зв'язку зі змінами в законодавстві, а також зміною Землевласника (Новосанжарська селищна рада) Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області необхідно було внести відповідні зміни в охоронне зобов'язання від 05 січня 2012 року №531. Зміни в охоронне зобов'язання не вносилися, а тому покладення на відповідача обов'язків по охороні та збереженню Заказника на підставі даного охоронного зобов'язання не є безумовним.
Відповідно до Інструкції щодо оформлення охоронних зобов'язань до охоронного зобов'язання додаються завірені в установленому законодавством порядку уповноваженим органом копії картографічних оглядових матеріалів меж території, що передається під охорону. Вказана документація позивачем не надана та відсутні посилання на картографічні матеріали, як в позовній заяві так і в акті обстеження земельної ділянки Заказника.
В зв'язку з відсутністю вказаної документації неможливо встановити, що обстеження відбулось саме на об'єкті природно-заповідного фонду, а відтак неможливо стверджувати, що випалення сухої водно-болотної рослинності відбулося саме в межах природно-заповідного фонду, оскільки таких меж не існує.
Позивачем не наведено які саме дії чи бездіяльність, які протиправні рішення органу місцевого самоврядування призвели до випалювання території заказника, який причинний зв'язок між протиправною поведінкою та настанням шкоди. У самому приписі немає вимоги щодо усунення протиправних дій чи бездіяльності, скасування протиправних рішень Відповідача, які призвели до порушення природоохоронного законодавства, а є лише вимога розробити план заходів щодо усунення наслідків так званого правопорушення.
Позивач не достатньо звернув увагу на повідомлення громадянина ОСОБА_3 про підпал заказника та про те, що сільський голова не проводить ніяких дій, щоб запобігти даному стихійному лиху. Не з'ясувавши хто міг здійснити підпал, чи не були причиною пожару обставини непереборної сили, викликані винятковими погодними умовами і стихіиним лихом, як то посуха, блискавка, а також інших обставин, які не могли бути керованими відповідачем на момент здійснення правопорушення. Позивач всю вину переклав на орган місцевого самоврядування. Новосанжарська селищна рада, як правонаступник Малоперещепинської сільської ради не погоджується з тим, що дії (бездіяльність) органу місцевого самоврядування призвели до порушення природоохоронного законодавства та стверджує, що у заподіянні шкоди відсутня вина сільської (селищної) ради.
Позивачем не наведено жодного прикладу будь-якої господарської та іншої діяльності, що суперечить цільовому призначенню заказника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, та що така діяльність спричинила порушення природоохоронного законодавства. Твердження позивача щодо порушення Малоперещепинською сільською радою статті 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд» є безпідставними, так як сільською радою не надано жодного дозволу на будь-яку діяльність на території заказника, яка призвела б, зокрема, до випалювання сухої водно-болотної рослинності.
Картографічні матеріали містять орієнтовні межі заказника, без встановлення меж в натурі неможливо точно встановити площу на якій завдано шкоди, а відтак обрахувати правильно завдану шкоду.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Актом позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.05.2020 № 06-28/306 встановлено, що Малоперещепинською сільською радою не вжито заходів для попередження і ліквідації шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду та не забезпечено режим охорони і збереження природно-заповідного фонду, а саме ботанічного заказника «Загальнодержавного значення «Малоперещепинський», на території якого було допущено випалення сухої водно - болотної рослинності, що є порушенням статті 60 Закону України «Про природно - заповідний фонд». Під час натурного обстеження земельної ділянки ботанічного заказника «Загальнодержавного значення «Малоперещепинський», який розташований між селами Маньківка, Мала Перещепина, на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, в присутності Малоперещепинського сільського голови ОСОБА_2 було виявлено випалення сухої водно - болотної рослинності загальною площею 250 га. Даний факт зафіксовано актом обстеження № 27/02.6-22 від 29.04.2020 (а.с. 7-9).
Перевірка була проведена на підставі звернення ОСОБА_1 , наказу № 06-27/312 від 28.04.2020 та направлення № 06-28/306 від 28.04.2020.
19.05.2020 Державною екологічною інспекцією винесено припис № 10/02.6-23, який направлений на адресу Малоперещепинської сільської ради (а.с. 12-13).
Акт перевірки та припис, що були направлені на адресу сільської ради в період травня - липня 2020 року, не отримані останньою. На поштових повідомленнях міститься відмітка відділення зв'язку про невручення, підстава - не працює.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 721-р (далі Розпорядження 721-р) затверджено території територіальних громад Полтавської області та визначено адміністративні центри, зокрема, Новосанжарської територіальної громади з центром громади в смт. Нові Санжари та переліком громад, які входять до її складу, в тому числі і Малоперещепинська територіальна громада.
Підпунктом 1 пункту 6-1 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280 (зі змінами) передбачено, що у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі-розформовані територіальні громади).
Відповідно до Рішення другої позачергової сесії селищної ради восьмого скликання від 18 грудня 2020 року № 32 «Про початок реорганізації сільських рад та виконавчих комітетів сільських рад шляхом приєднання їх до Новосанжарської селищної ради та її виконавчого комітету» реорганізовано Малоперещепинську сільську раду та визначено Новосанжарську селищну раду правонаступником усього майна, прав та обов'язків Малоперещепинської сільської ради.
З підстав набуття Новосанжарською селищною радою прав та обов'язків Малоперещепинської сільської ради, позивач звернувся до суду з позовом саме до Новосанжарської селищної ради.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, ЇЇ надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ) знаходяться під державною охороною.
Відповідно до частин 1, 3 статті 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" громадяни України зобов'язані берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства, здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів, не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів.
Відповідно до статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способом захисту цивільних прав та інтересів серед іншого є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відновлення становища, яке існувало в натурі, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (частина 1 статті 16 ЦК України).
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вимогами статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Згідно пунктом 1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 «Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища», вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка заподіяла шкоду. Для відшкодування заподіяної шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, вину заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є: встановлення вини правопорушника, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою
В даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв'язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.
Відповідно до статті 60 ЗУ України Про природно-заповідний фонд України охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.
Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
В акті № 06-28/306 від 14.05.2020 зазначено, що відповідно до охоронного зобов'язання, виданим Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області 27.12.2011 за № 531, яке підписано Малоперещепинським міським головою 05.01.2012, забезпечення режиму охорони та збереження ботанічного заказника «Загальнодержавного значення «Малоперещепинський» (природно-заповідного фонду, загальною площею 640 га.) покладено на Малоперещепинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області.
При цьому, відсутні докази, що саме на Малоперещепинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області було покладено обов'язок забезпечення режиму охорони та збереження ботанічного заказника «Загальнодержавного значення «Малоперещепинський».
Державним інспектором Міклушом В.І. одноособово зафіксовано, що на території ботанічного заказника «Загальнодержавного значення «Малоперещепинський» загальною площею 640 га, виявлено випалення сухої-болотної рослинності загальною площею 250 га.
Інспекцією не надано жодних документів про межі об'єкту природно-заповідного фонду, відсутні також і картографічні оглядові матеріали меж.
За викладеного не правомірними та не обґрунтованими є вимоги позивача, а відтак не підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (статті 76-79 ГПК України).
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240, 241 ГПК України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення підписано 25.02.2025.
Суддя Погрібна С.В.