адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
27.02.2025 Справа № 917/1402/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., після виходу з лікарняного, розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", пров. Нестерівський, 5/3, м. Київ, 04053
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріно Компані", вул. Університетська, 21, м. Херсон, 73013
про стягнення 126 384,57 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріно Компані" 126 384,57 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 24.07.2018 року між сторонами Договору про надання послуг № 75.
В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг на підставі Договору надання послуг № 75 від 24.07.2018.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав, зокрема, наступні докази : копія Договору про надання послуг № 75 від 24.07.2018 з додатками; копія платіжного доручення № 2561 від 16.10.2018; копія вимоги № 01/01/12/01/03/22-277 від 25.04.2019 з доказами направлення; копія вимоги № 01/01/12/01/03/22-513 від 23.09.2019 з доказами отримання відповідачем; копія вимоги № 01/01/12/01/03/22-270 від 20.05.2020 з доказами направлення; копія повідомлення про розірвання договору, вимога про повернення коштів та сплати штрафу № 01/01/12/01/03/22-332 від 02.07.2020 з доказами направлення; копія листа № 01/01/24/10/02/01/01/03/04/58 від 07.03.2024 з доказами направлення; Інформація з ДРРПННМ №377823307 від 09.05.2024 (щодо права власності Позивача на АЗС); копія Витягу з ЄДРПОУ щодо ТОВ "Ріно Компані"; Копія Довіреності від 03.01.2024; копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 430 від 31.08.2005.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
22.08.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріно Компані" про стягнення 126 384,57 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 24.07.2018 року між сторонами Договору про надання послуг № 75.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 справу № 917/1402/24 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 02.09.2024 року позовну заяву залишив без руху, надав строк для усунення недоліків та встановив спосіб їх усунення.
05.09.2024 року від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшла заява про усунення недоліків (вх № 11776), недоліки позовної заяви усунено в строку та спосіб, встановлений судом.
Суд ухвалою від 11.09.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.
Ухвала Господарського суду Полтавської області від 11.09.2024, яка направлялась відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи, та яка співпадає із зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Враховуючи викладене та з метою належного повідомлення відповідача, суд листом від 13.11.2024 № 01-19/820/2024 вруге направив на адресу відповідача копію ухвали суду від 11.09.2024 по справі № 917/1402/24.
Ухвала Господарського суду Полтавської області від 11.09.2024, яка вдруге направлялась відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи, та яка співпадає із зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.
Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 28.09.2020 у справі № 910/9791/18, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 14.04.2021 у справі № 876/74/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 25.11.2021 у справі № 873/41/21, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 14.01.2022 у справі № 910/2042/21, від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13).
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку Господарського суду Полтавської області, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 04.03.2021 у справі №910/6835/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 25.11.2021 у справі №873/41/21, від 23.06.2022 у справі №914/2265/20, від 27.07.2022 у справі №908/3468/13.
Суд зазначає, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвала суду від 11.09.2024 вважається врученою відповідачу 26.11.2024 року.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, господарський суд здійснює розгляд справи №917/2007/24 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
24.07.2018 між Публічним акціонерним товариством "УКРНАФТА" (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДС ТРЕЙД" (далі - Виконавець) було укладено Договір про надання послуг № 75 (далі - Договір, а.с. 5-6).
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги, визначені в Додатках до нього, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1 Договору);
- перелік, строки виконання послуг, а також їх вартість за взаємною згодою сторін можуть коригуватися в процесі надання послуг шляхом оформлення сторонами додаткових угод до цього Договору (п. 1.2 Договору);
- Виконавець зобов'язаний якісно, своєчасно повному обсязі надавати Замовнику Послуги, передбачені цим Договором (п.2.4.1 Договору);
- Виконавець зобов'язаний інформувати в установленому порядку Замовника про хід виконання зобов'язань за Договором, обставини перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення (п. 2.4.9 Договору);
- загальна вартість послуг становить 103 701,60 грн (в т.ч. ПДВ). Ціни на послуги встановлюються відповідно до Додатків до Договору (п. 3.1 та п. 3.2 Договору);
- оплата вартості послуг здійснюється після отримання Замовником примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу Договору у такому порядку : замовник перераховує Виконавцю попередню оплату у розмірі 70% від суми Договору; остаточний розрахунок з Виконавцем здійснює на підставі підписаного сторонами акту здаванні-приймання виконаних робіт протягом 20 банківських днів після підписання акту (п. 3.3 Договору);
- якщо надання Послуг Виконавцем внаслідок їх прострочення/неналежної якості, часткового надання втратило інтерес для Замовника, Замовник має право розірвати цей Договір та вимагати від Виконавця відшкодування завданих збитків (п. 5.4 Договору);
- за невиконання або неналежне виконання цього Договору Сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим Договором. (п. 7.1 Договору);
- при порушенні строків надання, Виконавець на вимогу Замовника сплачує йому штраф у розмірі 10% від договірної ціни (п. 7.5 Договору);
- сторони домовились, що позовна давність за цим Договором стосовно оплати, якості Послуг, стягнення неустойки встановлюється тривалістю в три роки (п. 13.8 Договору).
У п. 1 Додатку до Договору сторони узгодили, що Замовник доручає і проводить оплату, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати Замовнику на свій ризик власними силами та способами наступні Послуги: «Улаштування 2 (двох) санвузлів типу Стандарт (санвузол для клієнтів та санвузол для персоналу) на АЗС №16/054, що знаходиться за адресою : Полтавська область, Решетилівський p., с. Лобачі, вул. Київського шосе, буд. 15».
Пунктом 3 Додатку № 1 до Договору визначено, що строк надання Послуг становить 21 (двадцять один) календарний день від дати перерахування Замовником попередньої оплати на рахунок Виконавця.
На виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок ТОВ «АДС ТРЕЙД» попередню оплату у розмірі 70% від визначеної договірної ціни, а саме : 72 591,12 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 2561 від 16.10.2018 (а.с. 19).
Враховуючи п. 3 Додатку № 1 до Договору, ТОВ «АДС ТРЕЙД» зобов'язане було виконати взяті на себе зобов'язання за Договором до 07.11.2018.
За даними позивача на момент звернення з позовом до суду послуги з улаштування санвузлів на АЗС №16/054 не виконано. Доказів у спростування викладеного суду не надано.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 33-35) 13.05.2020 року була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів відповідача, яка пов'язана зі зміною найменування позивача ТОВ "АДС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 39631189) на ТОВ "Ріно Компані" (код ЄДРПОУ 39631189).
Керуючись положеннями п. 5.4 Договору, враховуючи, що внаслідок прострочення (невиконання) Виконавцем надання Послуг втратило інтерес для Замовника, позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання Договору з 15.07.2020, вимогу про повернення коштів та сплату штрафу № 01/01/12/01/03/22-332 від 02.07.2020.
У даній вимозі відповідачу було поставлено вимогу негайно (але не пізніше 15.07.2020) повернути (перерахувати) на рахунок ПАТ «УКРНАФТА» (IBAN НОМЕР_1 в АБ «ПІВДЕННИЙ», МФО 328209) кошти в сумі 77 176,68 грн.
Позивач зазначає, що вказана вимога не була виконана відповідачем, кошти на рахунок Позивача не перераховані.
У зв'язку зі зміною банківських реквізитів, ПАТ «Укрнафта» надіслало повторно лист вих. № 01/01/24/10/02/01/01/03/04/58 від 07.03.2024 з вимогою в строк до 15.04.2024 сплатити заборгованість на нові реквізити - IBAN НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк» МФО 320478.
За даними позивача кошти у розмірі 77 176,68 грн відповідачем не були повернуті. Доказів у спростування даної обставини відповідач суду не надав.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 126 384,57 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 24.07.2018 року між сторонами Договору про надання послуг №75, з яких : 72 591,12 грн основна заборгованість, 10 370,16 грн штрафу в розмірі 10% від договірної ціни, 6 530,45 грн 3% річних та 36 892,84 грн інфляційних втрат.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина 2 статті 67 ГК України).
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати Від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Господарське зобов'язання виникає, зокрема, із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Матеріалами справи підтверджується, що 24.07.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг №75 з додатками відповідно до умов якого позивач доручає і проводить оплату, а відповідач приймає на себе зобов'язання надати позивачу на свій ризик власними силами та способами наступні послуги: «Улаштування 2 (двох) санвузлів типу Стандарт (санвузол для клієнтів та санвузол для персоналу) на АЗС №16/054».
16.10.2018 позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за договором у розмірі 70% договірної ціни, а саме 72 591,12 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2561 від 16.10.2018.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання за договором до 07.11.2018, проте, на момент прийняття даного рішення улаштування санвузлів на АЗС №16/054 не виконано.
Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до п. 5.4 Договору якщо надання послуг Виконавцем внаслідок їх прострочення/неналежної якості, часткового надання втратило інтерес для Замовника, Замовник має право розірвати цей договір та вимагати від Виконавця відшкодування завданих збитків.
Відтак, укладений між сторонами у справі договір про надання послуг може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього в повному обсязі, тобто в результаті вчинення однією із сторін одностороннього правочину, який тягне цивільно-правові наслідки для обох сторін договору.
Керуючись вказаними положеннями Договору, враховуючи, що внаслідок прострочення (невиконання) відповідачем надання послуг втратило інтерес для позивача, позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору, вимогу про повернення коштів та сплату штрафу № 01/01/12/01/03/22-332 від 02.07.2020, яким відповідачу було повідомлено про розірвання з 15.07.2020 договору про надання послуг №75 від 24.07.2018.
Відповідно до повідомлення № 01/01/12/01/03/22-332 від 02.07.2020, відповідач був зобов'язаний перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі 72 591,12 грн попередньої оплати за договором у розмірі 70% договірної ціни не пізніше 15.07.2020, але на момент прийняття рішення вказані кошти позивачу не повернуті.
Враховуючи викладене, оскільки наразі сума боргу відповідача становить 72 591,12 грн та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав докази, які свідчать про повернення передоплати позивачу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно п. 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 6 530,45 грн 3% річних за період з 16.07.2020 по 15.07.2023 та 36 892,84 грн інфляційних втрат за період з 16.07.2020 по 15.07.2023, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільногокодексу України та ст.199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.5 Договору встановлено, що при порушенні строків надання послуг, Виконавець на вимогу Замовника сплачує йому штраф у розмірі 10% від договірної ціни.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 10 370,16 грн штрафу, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням Цивільного кодексуУкраїни, Господарського кодексу України та Закону України"Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.
При винесенні даного рішення судом враховано узгоджені сторонами у п. 13.8 Договору строки позовної давності та приписи Закону України від 15.03.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" та Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" від 08.11.2023, щодо зупинення перебігу позовної давності на час дії воєнного стану.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.
Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 72 591,12 грн боргу (неповернутої попередньої оплати), 10 370,16 грн штрафу, 6 530,45 грн 3% річних та 36 892,84 грн інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 50330УГ24 від 14.08.2024 позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Зарахування судового збору у розмірі 3 028,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (а.с. 46).
Пунктом 2 ч. 1 ст.129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріно Компані" (73013, м. Херсон, вул. Університетська, 21, код ЄДРПОУ 39631189) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, пров. Несторовський, 3-5, адреса для листування: 39610, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 4, код ЄДРПОУ 00135390) 72 591,12 грн основного боргу (неповернутої попередньої оплати), 10 370,16 грн штрафу, 6 530,45 грн 3% річних та 36 892,84 грн інфляційних втрат, 3 028,00грн судових витрат.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 27.02.2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик