65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову
"24" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5471/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.
за участі секретаря судового засідання Ігнатишеної А.О.,
дослідивши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 )
до відповідачів: 1) ОСОБА_2 (
АДРЕСА_2 )
2) ОСОБА_3 (
АДРЕСА_3 )
за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс» (65062, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5, офіс 614)
про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення (витребування) частки з чужого незаконного володіння
у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін:
від позивача: Чекмарьова Л.Ю.;
від відповідача 1): не з'явився;
від відповідача 2): Кравченко І.В.;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Кравченко І.В.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 16.12.2024 (вх. № 5610/24 від 17.12.2024), до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1) та до ОСОБА_3 (далі - відповідач 2), в якій просить:
- розірвати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс» від 31.08.2023, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та повернути частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Харчування плюс", що у грошовому еквіваленті становить 1 000, 00 грн. та 100% розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс»;
- стягнути (витребувати з володіння) з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс», що у грошовому еквіваленті становить 1 000, 00 грн. та 100% розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 прийнято позовну заяву (вх. № 5610/24 від 17.12.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5471/24; ухвалено справу № 916/5471/24 розглядати за правилами загального позовного провадження; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс» (далі - ТОВ «Харчування плюс») до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.
Представник відповідача 1 адвокат Шавров Ігор Ігорович звернувся із заявою, яка сформована в системі «Електронний суд» 14.02.2025 (вх. № 5158/25 від 14.02.2025), в якій просить:
- прийняти заяву про визнання позову у справі № 916/5471/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів ТОВ «Харчування плюс», про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення (витребування з володіння) частки з чужого незаконного володіння до розгляду;
- позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Харчування плюс» від 31.08.2023 та про повернення частки у статутному капіталі ТОВ «Харчування плюс», що у грошовому еквіваленті становить 1 000,00 грн та становить 100% розміру статутного капіталу ТОВ «Харчування плюс» - задовольнити;
- розгляд заяви та справи № 916/5471/24 здійснювати без участі ОСОБА_2 та його представника адвоката Шаврова Ігоря Ігоровича.
Подана заява про визнання позову підписана адвокатом Шавровим Ігорем Ігоровичем.
Відповідач 2 надав заперечення, сформовані в системі «Електронний суд» 21.02.2025 (вх. № 5983/25 від 24.02.2025), на заяву про визнання позову, в яких наголошує, що заява представника ОСОБА_2 про визнання позову є очевидно незаконною та такою, що порушує його права чи інтереси, оскільки направлена на створення умов для задоволення позову ОСОБА_1 без дослідження судом спірних обставин та оцінки доказів, кінцевою метою якого є позбавлення відповідача 2 права власності на частку у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ «Харчування плюс», що підтверджується наступним.
Адвокат Шавров Ігор Ігорович, який у даній справі є представником відповідача 1, є тісно пов'язаною з особою позивача, а тому відповідач 2 вважає, що заява про визнання позову є наслідком зловмисної домовленості вищезазначених учасників цієї справи та адвоката Шаврова Ігоря Ігоровича, яка направлена на протиправне заволодіння часткою у статутному капіталі ТОВ «Харчування плюс», яка на законних підставах належить ОСОБА_3 на праві власності, шляхом отримання у «спрощеному» порядку рішення суду про задоволення позову, який має очевидно штучний характер, оскільки обставини, викладені в позові, прямо суперечать доказам, наявним в матеріалах справи. При цьому, відповідач-2 звертає увагу суду, що адвокат Шавров Ігор Ігорович надавав правову допомогу ТОВ «Харчування плюс» в той період, коли його засновником та керівником був ОСОБА_1 , який є позивачем у даній справі, що підтверджується, зокрема, процесуальними документами у справах № 916/1646/23, № 320/25207/23 та ордерами, виписаними адвокатом Шаровим Ігорем Ігоровичем серії ВН № 1242812 від 01.05.2023, серії ВН № 1242816 від 21.11.2023 на надання правової допомоги ТОВ «Харчування плюс», у яких датою укладення договору про надання правової допомоги є 01.02.2023. Станом на вищевказані дати засновником та керівником ТОВ «Харчування плюс» виступав ОСОБА_1 .
Зазначає, що з ТОВ «Харчування плюс» внаслідок процедури виділу ОСОБА_1 було створено нову юридичну особу - ТОВ «Смачно та Корисно», діючими учасниками якої наразі є, зокрема, Шавров Ігор Ігорович (представник відповідача 1), ОСОБА_6 , а керівником є ОСОБА_7 .
При цьому, безпідставність позову ОСОБА_1 , як і безпідставність заяви адвоката Шаврова Ігоря Ігоровича в інтересах ОСОБА_2 , насамперед, підтверджується тим, що в п. 1 акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Харчування плюс» від 31.08.2023, який складений та підписаний між позивачем як продавцем та відповдіачем 1 як покупцем на виконання договору купівлі-продажу, прямо зазначено, що покупець оплатив частку у Статутному капіталі ТОВ «Харчування плюс». Зазначений пункт акту приймання-передачі в тій його частині, в якій він містить відомості про отримання позивачем як продавцем коштів, в розумінні ст. 545 ЦК України є розпискою про одержання виконання. Відповідач 2 зазначає, що очевидним є те, що обставини, зазначені в позові, не відповідають дійсним (фактичним) обставинам справи, а саме звернення позивача з цим позовом до суду необхідно розцінювати як протиправну спробу за допомогою суду заволодіти часткою в статутному капіталі ТОВ «Харчування плюс», яка належить відповідачу 2 на праві власності, та яка набута ним у передбачений законом спосіб. Вважає, що заява представника ОСОБА_2 про визнання позову не переслідує легітимної мети та не підлягає задоволенню судом.
Розглянувши заяву відповідача 1 про визнання позову, заперечення на неї відповідача 2, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;
Ч. 1 ст. 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Ч. 4 ст. 191 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно з ч. 5 ст. 191 ГПК України суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Зі змісту наведених норм процесуального права вбачається, що відповідач має право на визнання позову на будь-якій стадії процесу. Однак, реалізація відповідачем цього права (визнання відповідачем позову) в силу вимог закону не тягне за собою автоматичного задоволення судом позовних вимог.
Норми процесуального права передбачають два можливих варіанта вчинення судом процесуальних дій у разі визнання позову відповідачем: 1) задоволення позову, що може бути здійснене судом лише за наявності у суду для того законних підстав; 2) постановлення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовження судового розгляду. При цьому, цю процесуальну дію суд вчиняє лише у разі, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або ж порушує права чи інтереси інших осіб.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі № 914/459/23.
Тобто, суд має передусім перевірити повноваження підписанта такої заяви та пересвідчитися, що він є особою, через яку фізична особа бере участь у справі та набуває процесуальних прав і обов'язків. Крім того, обов'язковою передумовою прийняття визнання позову відповідачем є роз'яснення сторонам наслідків відповідних процесуальних дій, а також ретельної/якісної перевірки дійсної відсутності в діях відповідача порушень закону чи чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, зокрема учасників справи, що можливо здійснити, зокрема, в судовому засіданні з викликом учасників справи.
З огляду на вагомість процесуальних та матеріально-правових наслідків визнання позову відповідачем, складністю однозначно ідентифікувати при власноручному підписі особу-підписанта, а також з метою запобігання вчинення іншими особами умисних дискредитуючих дій, обов'язковою передумовою прийняття такого визнання судом є роз'яснення сторонам наслідків відповідних процесуальних дій, а також ретельної/якісної перевірки дійсної відсутності в діях відповідача порушень закону чи чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, зокрема учасників справи, що можливо здійснити, за умови наявності раціональних сумнівів та проявляючи розумну обачність (due diligence), зокрема, у судовому засіданні з викликом учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 у зв'язку з неявкою представників відповідачів, третьої особи у судове засідання підготовче засідання відкладено на 03.02.2025 з визнанням явки представників позивача, відповідачів, третьої особи обов'язковою.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 повернуто без розгляду заяву (вх. № 2781/25 від 27.01.2025) представника відповідача ОСОБА_2 про визнання позову.
У судовому засіданні 03.02.2025 у зв'язку з неявкою представників відповідача-1, третьої особи оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні в межах строку його проведення до 17.02.2025 о 09 год. 30 хв. у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 183 України, здійснено виклик представників позивача, відповідачів, третьої особи в судове засідання.
Представник відповідача-1, який вперше з'явився в підготовче судове засідання 17.02.2025, підтримав раніше подану ним заяву через систему «Електронний суд» від 14.02.2025 про визнання позову відповідачем-1 лише в частині, на уточнюючі запитання суду з приводу поданої ним заяви не відповів, у зв'язку з чим виникла необхідність в її уточненні та, відповідно, відкладенні її розгляду судом. Крім того, у зв'язку з необхідністю надання заперечень на подану заяву, відповідач-2 подав усне клопотання щодо відкладення розгляду справи.
Крім того, зважаючи на процесуальну поведінку відповідача-1 та його представника - адвоката Шаврова І.І., у зв'язку з невиконанням вимог ухвал суду від 20.01.2025, від 03.02.2025, зокрема: неподання відповідачем-1 відзиву на позов, неявка в попередні підготовчі засідання в той час, коли явка відповідача-1 була визнана судом обов'язковою, непослідовність у вчиненні процесуальних дій, необізнаність з обставинами справи щодо купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Харчування плюс» після укладення спірного договору від 31.08.2023 та, як наслідок, неспроможність відповісти на поставлені судом запитання щодо заявленого відповідачем-1 клопотання та, ураховуючи наявність сумнівів у добросовісному здійсненні учасником справи обов'язків щодо доказів, суд зобов'язав відповідача-1 надати для огляду у судовому засіданні оригінал та належним чином засвідчений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 22.12.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надати письмові пояснення щодо обставин його укладення, зокрема оплатності/безоплатності зазначеного договору, а також причин невиконання вимог суду щодо обов'язкової явки відповідача-1.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 відкладено підготовче засідання на 24.02.2025 та витребувано у відповідача-1 в порядку ч. 4 ст. 74 ГПК України докази, здійснено виклик сторін в порядку ст. 120 ГПК України.
Відповідач-1 та його представник - адвокат Шавров І.І., належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в черговий раз у судове засідання 24.02.2025 не з'явилися; про причини неявки суд не повідомили. Вимоги ухвали Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 щодо надання для огляду у судовому засіданні витребувані оригінал та належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 22.12.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , - не виконали. Адвокат Шавров І.І. уточненої заяви про визнання позову не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Ч. 3 цієї статті встановлено, що у випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин, суд відмовляє відповідачу-1 ОСОБА_2 у прийнятті визнання позову, викладеного у заяві від 14.02.2025 вх. № 5159/25.
Керуючись ст. 43, ч. 4 ст. 191, ст. ст. 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити відповідачу-1 ОСОБА_2 у прийнятті визнання позову, викладеного у заяві від 14.02.2025 вх. № 5159/25.
Ухвала набирає законної сили 24 лютого 2025 року у відповідності до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та оскарженню не підлягає.
Повну ухвалу складено та підписано 27 лютого 2025 року.
Суддя О.О. Мусієнко