24 лютого 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/270/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 2482/25 від 18.02.2025) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нік-5" (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5; код ЄДРПОУ 42550037) про визнання кошторису недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нік-5" про визнання недійсним кошторису на управління будинком на 2018 рік, таким, що не тягне за собою ніяких правових наслідків та його скасування; зобов'язання голови правління та бухгалтера ОСББ "Нік-5" зробити перерахунок та скасувати нарахування за 2018 рік, зроблені на підставі вищевказаного кошторису.
В обґрунтування позову заявник посилається на те, що на виконання вимог ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.09.2023 р. по справі № 489/941/23 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нік-5" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості представником ОСББ "Нік-5" в якості доказу існування заборгованості позивача надав до суду неіснуючий, на думку позивача, кошторис на управління будинком за 2018 рік. Так, позивач стверджує, що вказаний кошторис ніколи не приймався загальними зборами ОСББ "Нік-5", в порушення вимог статуту ОСББ та вимог діючого законодавства. Відтак, спірний кошторис повинен бути визнаний недійсним, а нарахування, зроблені на підставі вказаного кошторису скасовані. Позивач зазначає, що правління ОСББ "Нік-5" прийняло будинок № 5 актом прийому - передачі 01.12.2018 за місяць до закінчення року. Разом з тим, наданий кошторис розраховано за весь 2018 рік, тобто на період, коли ОСББ "Нік-5" ще не було створено, а будинок не був прийнятий.
Дослідивши позовну заяву із додатками, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Так, у поданому позові заявник просить суд визнати кошторис на управління будинком на 2018 рік недійсним, таким що не тягне за собою ніяких правових наслідків та скасувати, а також зобов'язати голову правління та бухгалтера ОСББ "Нік-5" зробити перерахунок та скасувати нарахування за 2018 рік, зроблені на підставі вищевказаного кошторису. Проте, позовна заява не містить жодних обґрунтувань щодо правових підстав заявлених у позові вимог і обраного позивачем способу захисту порушеного права, який позивач просить суд визначити у рішенні, наразі позивачем не наведено жодну норму матеріального права, яка б передбачала обраний позивачем спосіб (способи) захисту прав та інтересів.
Також заявником не наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;
2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. (зі змінами і доповненнями). В силу приписів ч. 1 ст. 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Також згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у 2025 році - 3028 грн.
В силу приписів ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Слід зазначити, що позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру, відтак ставка судового збору за подачу даного позову становить за кожну немайнову вимогу, а саме: за вимогу про визнання недійсним кошторису на управління будинком на 2018 рік і таким, що не тягне за собою ніяких правових наслідків, та його скасування; за вимогу про зобов'язання голови правління зробити перерахунок та скасувати нарахування за 2018 рік, зроблені на підставі вищевказаного кошторису, а також за вимогу про зобов'язання бухгалтера ОСББ "Нік-5" зробити перерахунок та скасувати нарахування за 2018 рік, зроблені на підставі вищевказаного кошторису 9084,00 грн. (3028,00 х3).
Так, заявником до позову не додано документів, які б підтверджували сплату ним судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. При цьому позивачем було подано до суду клопотання про звільнення від судового збору (вх. № 2517/25 від 19.02.2025), в якому заявник просить звільнити його від сплати судового збору за розгляд позовної заяви. В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що він є тимчасово непрацюючою особою, протягом останнього року не отримував доходів, що підтверджується довідкою Державної податкової служби України від 07.02.2025 р. № 1403-25-03677, копію якої заявник додав до клопотання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 зазначеного Закону, норма якої є спеціальною.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу ст. 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених ст. 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Аналіз змісту вказаної норми свідчить про те, що зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.
Щодо застосування положень п. 2 і 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" слід зазначити, що позивач не надав доказів, що він входить до кола осіб, які наділені таким правом, також предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З наведеного також вбачається, що зменшення, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
У свою чергу, особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та підтверджували можливість сплати судового збору до ухвалення рішення у справі.
Суд зауважує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі Kniat v. Poland; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі Jedamski and Jedamska v. Poland).
Питання про зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 15.01.2024 в справі № 910/14968/22 (910/9066/23), яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована господарським судом.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21 зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.
До того ж Верховний Суд неодноразово вказував, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (ухвали Верховного Суду від 24.01.2024 у справі N 921/2/21 (921/463/22), від 17.07.2023 у справі N 757/14112/20-ц, від 03.05.2022 у справі N 914/1147/20, від 10.11.2021 у справі N 922/1429/19, від 06.06.2021 у справі N 922/1775/19).
Стосовно застосування критеріїв, наведених в п. 1 ч. 1 вказаної статті Закону, у даній справі суд зауважує, що позивачем до позову надано лише відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 07.02.2025 р. з яких вбачається, що за період з 1 кварталу 2023 року по 3 квартал 2024 року інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня. Вказана довідка не є доказом відсутності доходу заявника за попередній календарний рік, тобто 2024 рік, оскільки містить лише відомості за 3 квартали 2024 року. До того ж позивачем не надано доказів на підтвердження відсутності інших доходів, зокрема, довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7, а також документів щодо наявності банківських рахунків із зазначенням коштів на них, тощо.
Таким чином, враховуючи наведене, суд, розглянувши клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви, дійшов висновку, що зазначені позивачем обставини не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, що підлягає сплаті позивачем, як заявлено у клопотанні, оскільки надані до суду докази на підтвердження майнового стану заявника, зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків лише відображає інформацію про доходи особи як ФОПа або найманого працівника, однак не свідчить про скрутне фінансове становище заявника та не підтверджує неможливість сплати ним судового збору у визначеному розмірі за подачу позову у цій справі.
За таких обставин, вищенаведене клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню судом, а тому судовий збір за подачу даного позову підлягає сплаті заявником на загальних підставах з огляду на відсутність належних доказів, які б свідчили про відсутність у заявника будь-яких доходів.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позивач не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, натомість заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, у задоволенні якого відмовлено, а також не зазначив обґрунтувань щодо правових підстав заявлених у позові вимог і обраного позивачем способу захисту порушеного права, відповідно це є підставою для залишення позовної заяви без руху.
В ч. 2 ст. 174 ГПК України передбачено, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Як вже зазначалось судом вище, сума судового збору за подачу даного позову, яка підлягає сплаті позивачем, становить саме 9084,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 при зверненні до господарського суду з поданою позовною заявою не виконано вимоги ч. 3 ст. 162, ч.1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до наведених приписів ч. 1 ст. 174 цього Кодексу така позовна заява залишається без руху з наданням заявнику строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позову до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нік-5" про визнання кошторису недійсним та зобов'язання вчинити певні дії (вх. № 2482/25 від 18.02.2025).
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нік-5" про визнання кошторису недійсним та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
3. Встановити ОСОБА_1 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
4. Роз'яснити ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвалу підписано 25.02.2025 року.
Суддя Ільєва Л.М.