Справа № 909/620/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
щодо розстрочення виконання рішення
25.02.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Єрковіч Юлії Валеріївни (вх.1088/25 від 10.02.2025) про розстрочення виконання рішення по справі
у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Єрковіч Юлії Валеріївни АДРЕСА_1
про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 490 903 грн 46 коп.
представники не з"явились
Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Єрковіч Юлії Валеріївни про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі в сумі 490903,46грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2024 року у справі №909/620/24 на ФОП Єрковіч Юлію Валеріївну було покладено обов'язок сплатити на користь Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати на загальну суму 490 903,46 грн. (чотириста дев'яносто тисяч дев'ятсот три гривні сорок шість копійок) та 7363,55 грн. (сім тисяч триста шістдесят три гривні п'ятдесят п'ять копійок) судового збору.
Постановою від 09.01.2025року Західний апеляційний господарський суд рішення суду від 08.10.2025 залишив без змін.
Відповідачем було надано до суду заяву про розстрочення виконання рішення в порядку ст.331 ГПК України, де фізична особа-підприємець Єрковіч Юлія Валеріївна просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2024 року у справі № 909/620/24 до кінця 2025року рівними частинами, з посиланням на тяжке фінансове становище.
Ухвалою від 11.02.2025 судом прийнято до розгляду заяву про розстрочення виконання рішення та призначено її розгляд у судовому засіданні на 25.02.2025.
Від стягувача (позивача) надійшла заява-заперечення про розстрочення щодо розстрочення рішення у якій позивач просить суд відмовити у задоволенні поданої заяви (вх.2527/25 від 17.02.2025).
Від представника боржниці надійшло клопотання про розгляд заяви без його участі ( вх.3103/25 від 25.02.2025).
За приписами ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду згідно приписів ст. 331 ГПК України.
Враховуючи подані учасниками справи заяви та клопотання про розгляд заяви за без участі уповноважених представників, а також те, що ухвалою суду від 11.02.2025 явка учасників справи в судове зсідання з розгляду заяви про розстрочення виконання рішення господарського суду не визнавалась обов'язковою, з огляду на присічний строк розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви без участі представників.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву Єрковіч Юлії Валеріївни (вх.1088/25 від 10.02.2025) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2024року по справі №909/620/24, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Мотивуючи заяву про розстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2024року по справі №909/620/24 терміном на 12 місяців Відповідач (Боржник) зазначає, що на даний момент своєчасне і повне виконання зазначеного рішення суду ускладнене тим, що заявник перебуває у скрутному матеріальному становищі. При цьому не відмовляється від виконання свого зобов'зянаня, тобто має намір повністю та добровільно сплатити всю суму штрафних санкцій, яка і складає всю суму позову.
Надаючи оцінку доводам ФОП Єрковіч Юлії Валеріївни (Відповідача, заявника) щодо необхідності надання розстрочки виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2024 року по справі №909/620/24 терміном на 12 місяців, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Разом з тим, за приписами ч., ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Частиною третьою цієї ж ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Вирішуючи питання про розстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі «Глоба проти України» № 15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Обґрунтовуючи необхідність надання розстрочки виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2024року по справі №909/620/24 заявник посилається скрутне матеріальне становище.
Дослідивши надані відповідачем в обґрунтування заяви про відстрочку виконання судового рішення докази та обставини, на які він посилається, суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення цієї заяви з урахуванням наступного.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини». (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004)
Складний фінансовий стан не є беззаперечною підставою для надання розстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.
Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім того, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку виконати рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Як вбачається з матеріалів справи, боржником (відповідачем) не обґрунтована вимога про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 12 місяці, що перевищує зазначений ч.5 ст.331 ГПК України строк, і враховуючи постановлення рішення судом 08.10.2024 закінчується 09.10.2025, не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження того, яким саме чином Відповідач буде щомісячно погашати заборгованість.
За таких обставин, Відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, тобто подані Боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.
Також Відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що у нього відсутня можливість своєчасно і в повному обсязі виконати рішення Господарського суду Івано-Франківської області 08.10.2024 року по справі №909/620/24..
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Законодавець встановлює термін в межах, якого при достатності підстав та наявності поважних причин, можливе розстрочення або відстрочення виконання судового рішення.
Вказана норма чітко встановлює, що строк для розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення рішення, яке підлягає розстроченню.
Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження виняткових обставин, беручи до уваги відсутність згоди стягувача на надання розстрочення заборгованості, правові підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду відсутні.
Таким чином, заява фізичної особи-підприємця Єрковіч Юлії Валеріївни (вх.1088/25 від 10.02.2025) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від08.10.2024 року по справі №909/620/24 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст., ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Єрковіч Юлії Валеріївни (вх.1088/25 від 10.02.2025) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від08.10.2024 року по справі №909/620/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено і підписано 25.02.2025
Суддя Шкіндер П.А.