27 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/3508/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ФОП Мірошниченко Вячеслава Вікторовича (вх. №3166Х/1-18)
на рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2024 року у справі № 922/3508/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Лаврова Л.С.), повний текст якого складено 02.12.2024 року та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2024 року у справі № 922/3508/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Лаврова Л.С.), повний текст якого складено 10.12.2024 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС", Дніпропетровська обл., місто Дніпро
до ФОП МІРОШНИЧЕНКО ВЯЧЕСЛАВ ВІКТОРОВИЧ, Харківська обл., місто Харків
про стягнення грошових коштів
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2024 року у справі задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС"; стягнуто з ФОП МІРОШНИЧЕНКА ВЯЧЕСЛАВА ВІКТОРОВИЧА на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" заборгованість в розмірі 215 619,76 грн. та 2 587,44 грн. судового збору.
Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 09.12.2024 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" (вх. 30366 від 03.12.2024) про ухвалення додаткового рішення; ухвалено у справі додаткове рішення; стягнуто з ФОП МІРОШНИЧЕНКА ВЯЧЕСЛАВА ВІКТОРОВИЧА на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн.
Фізична особа - підприємець Мірошниченко Вячеслав Вікторович з рішенням та з додатковим рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2024 року і додаткове рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" у заявлених вимогах.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
ТОВ "СКС ТРАНС" не є фінансовою установою, доказів включення її до Державного реєстру фінансових установ, не надано, а тому останнє не має право укладати договори факторингу; згідно договору про відступлення права вимоги від 17.07.2024 року за кредитним договором, банк отримав фінансування у розмірі 42 307,07 грн., а ТОВ "СКС ТРАНС" набуло право одержання доходу у формі різниці між реальною вартістю вимог права, що відступається і ціною вимог, що передбачені договором про відступлення права вимоги у розмірі 176 302, 74 грн., тому фактично відбулось фінансування однієї особи іншою, та передачі права грошової суми до третіх осіб, що є основною ознакою договору факторингу.
Позивачем не доведено належними доказами право на звернення до відповідача з вимогою про виконання зобов'язання за кредитним договором від 15.09.2021 року, укладеним між АКБ "Конкорд" та ФОП Мірошниченко В.В. у сумі 215 619,76 грн.; ТОВ "СКС ТРАНС" не є належним позивачем у справі, його права внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, порушені не були.
Відповідач посилається на необґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі та заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу позивача.
Одночасно апелянт просив поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, оскільки про існування оскаржуваних рішень апелянт дізнався лише 13.12.2024 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року, №26/2025 від 14.01.2025 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.01.2025 року, з урахуванням ухвал від 08.01.2025 року та від 10.01.2025 року, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мірошниченко Вячеслава Вікторовича на рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2024 року у справі № 922/3508/24 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2024 року у справі № 922/3508/24 залишено без руху; останнього зобов'язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз'яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
06.01.2025 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№146), на виконання вимог ухвали суду від 01.01.2025 року, яку разом з додатками долучено до матеріалів справи.
08.01.2024 року на адресу суду від позивача надійшла заява (вх.№262), яку разом з додатками долучено до матеріалів справи, в якій останній заперечує проти відкриття апеляційного провадження; просить визнати підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2024 року у справі №922/3508/24 неповажними; відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мірошниченко Вячеслава Вікторовича на рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2024 року у справі №922/3508/24, в обґрунтування якої вказує на те, що з урахуванням ст.ст.242,256 ГПК України, кінцевий строк звернення з апеляційною скаргою є 22.12.2024 року, 22.12.2024 року є вихідним днем - неділя, отже в силу приписів ч.4 ст.116 ГПК України, останнім днем строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2024 року у справі №922/3508/24 є 23.12.2024 року, а тому відповідачем станом на 30.12.2024 року пропущене строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2024 року.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2025 року, зокрема, клопотання ФОП Мірошниченко Вячеслава Вікторовича про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2024 року у справі № 922/3508/24 задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Мірошниченко Вячеслава Вікторовича на рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2024 року у справі № 922/3508/24 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2024 року у справі № 922/3508/24; призначено розгляд справи №922/3508/24 за апеляційною скаргою ФОП Мірошниченко Вячеслава Вікторовича на рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2024 року у справі та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2024 року у справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв'язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3508/24; вчинено інші процесуальні дії.
Поновлюючи апелянту пропущений строк на апеляційне оскарження, суд виходив, зокрема, з того, що подане заявником апеляційної скарги клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2024 року, зважаючи на те, що строк апелянтом був пропущений з поважних причин, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, підлягає поновленню.
Також, за таких обставин та беручи до уваги, що апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2024 року, повний текст якого складено 10.12.2024 року, а отже строк на подання апеляційної скарги спливає 30.12.2024 року, подано апелянтом у встановлений 20 денний строк на подання апеляційної скарги, щодо заяви позивача (вх.№262), не є слушними його заперечення проти відкриття апеляційного провадження; клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги на додаткове рішення не розглядалось, оскільки строк ним пропущений не був.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 року зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2024 року у справі № 922/3508/24 до розгляду апеляційної скарги.
23.01.2025 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/3508/24 (вх.№ 1146).
29.01.2025 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 1370), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування я кого вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" є новим кредитором щодо відповідача на підставі договору №GL19N026159 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та право вимоги до відповідача набуто згідно вимог чинного законодавства; враховуючи реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), розумність їх розміру, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, виходячи з конкретних обставин справи, розмір заявлений позивачем є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
15.09.2021року між Акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "КОНКОРД" (далі - Кредитодавець або Кредитор, або Банк) та Фізичною особою-підприємцем Мірошниченко Вячеслав Вікторович (Позичальник або Відповідач) було укладено кредитний договір № 20.16.000119 (Кредитний договір). Відповідно до п.1.1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит в сумі 250 000,00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.), а Позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 21% (двадцять один процент) річних, та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені Кредитним договором.
Банк надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, відкличності, повернення та плати за користування. Ліміт цього договору 250 000,00грн., в тому числі на наступні цілі: 237 525,00грн. на придбання основних засобів; 12 475,00грн. на оплату комісії за ініціювання кредиту, згідно п.1.4 Договору.
Пунктом 1.4 Кредитного договору визначено, що Банк здійснює договірне списання комісії за ініціювання кредиту у розмірі 12 745,00 грн. з поточного рахунку Позичальника в день надання кредиту.
Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено, що видача кредиту здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 . Пунктом 3.2 Кредитного договору визначено, що днем надання Кредиту (його частини) вважається день перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника. Позичальник вважається таким, що отримав кредит, після зарахування Банком кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника, зазначений в п.3.1 Кредитного договору.
Пунктом 1.3 Кредитного договору, встановлено графік погашення заборгованості. Кінцевий строк повернення повної суми Кредиту - 13.09.2024року.
Пунктом 1.5 Кредитного договору, за обслуговування кредиту, Позичальник сплачує Банку щомісячно комісію у розмірі 2 475,00 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят п'ять гривень 00 коп.). Комісія нараховується Банком щомісячно в останній робочий (банківський) день або в день повного погашення кредиту. Комісія сплачується Позичальником щомісячно по 10 (десяте) число місяця включно, наступного за місяцем, за який було здійснено нарахування, та остаточно при повному погашенні кредиту.
Пунктом 3.4 Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту не рідше одного разу на календарний місяць, починаючи з дня видачі кредиту (його часток) до повного погашення, на суму непогашеної заборгованості за кредитом. Пунктом 3.5 Кредитного договору передбачено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно по 10 (десяте) число місяця включно, наступного за місяцем, за який було здійснено нарахування, та остаточно при повному погашенні кредиту.
Відповідно до п. 3.7.1 Кредитного договору, Позичальник та Банк домовились про те, що у разі порушення Позичальником строку погашення Кредиту або його частини, процентна ставка за користування кредитом, починаючи з першого дня порушення строку погашення Кредиту (його частки) встановлюється у розмірі 40% (сорок відсотків) річних на суму простроченої заборгованості, включно по день, що передує дню усуненню вказаного порушення.
Пунктом 3.8 Кредитного договору передбачено, що у разі якщо протягом 5 робочих днів з дня виникнення порушення строку погашення кредиту або його частки не буде усунуто Позичальником, на 6-й робочий день з дня виникнення вказаного порушення Банк має право вважати строк погашення кредиту таким, що настав, і вимагати від Позичальника в цей день погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти, плату за користування кредиту, пеню, неустойку та інші платежі згідно цього договору, розраховані на цей день (за фактичний час користування кредитом).
Відповідно до умов кредитного договору, 15.09.2021року Банк надав кредитні кошти, що підтверджується Випискою по особовому рахунку.
Відповідач не повернув кредитні кошти, проценти та інші платежі по Кредитному договору. Позивач посилається на те, що станом на 17.07.2024 року за Фізичною особою-підприємцем Мірошниченко Вячеславом Вікторовичем обліковувалась заборгованість за кредитним договором № 20.16.000119 від 15.09.2021 року перед Банком у розмірі 218 609,81 грн., яка складається з: 118 051,63 грн. - заборгованість за кредитом; 28 942,84 грн. - заборгованість за процентами; 71 615,34 грн. - заборгованість за комісіями.
17.07.2024 року між Акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "КОНКОРД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" (далі - "Позивач", "Новий кредитор") укладено договір № GL19N026159 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.
Договір № GL19N026159 укладено за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених, протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20240701-53831 від 08.07.2024 року.
Відповідно до п.4.1 договору № GL19N026159, грошові кошти у розмірі 42 307,07 грн. сплачені в повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, що підтверджується платіжною інструкцією № 14 від 15.07.2024 року.
Відповідно до п.2.1 договору № GL19N026159 за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до Позичальника, зазначеного у Додатку № 1 до цього Договору, далі за текстом - Боржника, включаючи права вимоги до правонаступників Боржника, спадкоємців Боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржника або які зобов'язані виконати обов'язки Боржника, за договором, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, далі за текстом - "Основний договір", далі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Пунктом 2.2 Договору № GL19N026159 визначено, що за цим Договором Новий кредитор набуває наступні права кредитора за Основним договором: право вимагати належного виконання Боржником зобов'язань за Основним договором щодо сплати Боржником грошових коштів у сумах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору та визначених на момент набуття Новим Кредитором Права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття Права вимоги процентів та комісій у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття Прав вимоги штрафних санкцій, неустойки (штрафу, пені), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань у випадках та на умовах, встановлених Основним договором, тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за Основним договором переходять до Нового кредитора відповідно до цього Договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги. До Нового кредитора не переходять права на нарахування процентів за користування Боржником кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржника, що надані Банку відповідно до умов Основного договору.
Відповідно до додатка № 1 до договору № GL19N026159, Банк відступив Позивачу право вимоги за такими договорами: кредитний договір № 20.16.000119 від 15.09.2021року з додатками.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" є новим кредитором щодо відповідача на підставі договору № GL19N026159 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.
Позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення-вимогу (вих. № 03 від 17.07.2024року) з проханням здійснити погашення заборгованості в строк до 31.07.2024 року.
Повідомлення-вимогу отримано відповідачем 31.07.2024року, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти, але відповідач не здійснив погашення заборгованості в повному обсязі.
Станом на 01.10.2024року, заборгованість відповідача перед позивачем складає 215 619,76 грн., яка складається з 118 051,63 грн. - заборгованість за кредитом, 25 952,79 грн. - заборгованість за відсотками, 71 615,34 грн. - заборгованість за комісіями.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив стягнути з Фізичної особи-підприємця Мірошниченко Вячеслава Вікторовича заборгованість у розмірі 215 619,76 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 20.16.000119 від 15.09.2021 року.
26.11.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав, викладених вище.
03.12.2024 року до господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" надійшла заява (вх. № 30366) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
09.12.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване додаткове рішення, з підстав, викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 215 619,76 грн., яка складається з 118 051,63 грн. - заборгованість за кредитом, 25 952,79 грн. - заборгованість за відсотками, 71 615,34 грн. - заборгованість за комісіями.
Враховуючи те, що доказів на спростування надання кредитних коштів або на підтвердження виконання взятих на себе за кредитним договором зобов'язань відповідачем не надано, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами та заборгованість за комісіями.
Аргументи апелянта на те, що ТОВ "СКС ТРАНС" не є фінансовою установою, доказів включення її до Державного реєстру фінансових установ, не надано, а тому, як зазначає апелянт, останнє не має право укладати договори факторингу; згідно договору про відступлення права вимоги від 17.07.2024 року за кредитним договором, банк отримав фінансування у розмірі 42 307,07 грн., а ТОВ "СКС ТРАНС" набуло право одержання доходу у формі різниці між реальною вартістю вимог права, що відступається і ціною вимог, що передбачені договором про відступлення права вимоги у розмірі 176 302, 74 грн., а тому, на думку апелянта, фактично відбулось фінансування однієї особи іншою, та передача права грошової суми до третіх осіб, що є основною ознакою договору факторингу; позивачем не доведено належними доказами право на звернення до відповідача з вимогою про виконання зобов'язання за кредитним договором від 15.09.2021 року, укладеним між АКБ "Конкорд" та ФОП Мірошниченко В.В. у сумі 215 619,76 грн.; ТОВ "СКС ТРАНС" не є належним позивачем у справі, його права внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, порушені не були, не приймаються, з огляду на таке.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 01.08.2023 року №265- рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" розпочато процедуру ліквідації акціонерного товариства.
Таким чином АТ "АКБ "Конкорд" є банком який позбавлений ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.
У правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі №906/1174/18, між іншим, зазначено про можливість відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, але й на користь фізичних осіб лише за умови, що первісний кредитор-банк був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, яка вимагає вчинення дій із метою максимального задоволення інтересів кредиторів банку, зокрема його вкладників.
Таким чином, можливість відступлення права вимоги за кредитним договорами не тільки на користь фінансових установ відповідає вимогами чинного законодавства та сталої судової практики за аналогічних правовідносин.
Отже, для укладення договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 17.07.2024 року ТОВ "СКС ТРАНС" не потребує отримувати ліцензію з надання фінансових послуг та бути фінансовою установою, оскільки стороною договору №GL19N026159 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 17.07.2024 року є банк-кредитор, позбавлений банківської ліцензії та який перебуває у процедурі ліквідації.
Правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16).
Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тобто, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); дарування (частина друга статті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18).
А отже, господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" є новим кредитором щодо відповідача на підставі договору №GL19N026159 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та право вимоги до відповідача набуто згідно вимог чинного законодавства та умов укладеного договору.
Щодо додаткового рішення, слід зазначити на таке.
03.12.2024 року до господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" надійшла заява (вх. № 30366) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявник просив долучити до матеріалів справи: договір про надання професійної правничої допомоги № 01 від 01.10.2024року; Додаток № 1 від 01.10.2024року до договору про надання професійної правничої допомоги № 01 від 01.10.2024року; Додаток № 2 від 01.10.2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги № 01 від 01.10.2024 року; Акт № 01 від 29.11.2024 року здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги № 01 від 01.10.2024 року; рахунок на оплату № 01 від 29.11.2024 року; стягнути з Фізичної особи-підприємця Мірошниченко Вячеслава Вікторовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" судові витрати у справі, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
Відповідно до положень ч 3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За матеріалами справи, на підтвердження надання адвокатських послуг, заявником надано копію Договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 01.10.2024 року, копію Додатку №1 від 01.10.2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 01.10.2024 року, копію Додатку №2 від 01.10.2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 01.10.2024 року, копію Акту №01 від 29.11.2024 року здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 01.10.2024, копію рахунку на оплату №01 від 29.11.2024 року.
Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" та адвокатським бюро "ЮЛІЇ БІЖКО" було укладено договір про надання професійної правничої допомоги №01 від 01.10.2024 року, додаток №1 від 01.10.2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 01.10.2024 року, додаток №2 від 01.10.2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 01.10.2024 року.
Відповідно до додатку №1 від 01.10.2024р року до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 01.10.2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" та Адвокатським бюро "ЮЛІЇ БІЖКО" погодили, що професійна правнича допомога за договором про надання професійної правничої допомоги №01 від 01.10.2024 року будуть надаватись адвокатом Біжко Юлією Олександрівною (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 23.11.2018 року за №3976 на підставі Рішення ради адвокатів Дніпропетровської області від 20.11.2018 року).
Відповідно до додатку №2 від 01.10.2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 01.10.2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС ТРАНС" та Адвокатське бюро "ЮЛІЇ БІЖКО" погодили що гонорар (винагорода) Адвокатського бюро за надану професійну правничу допомогу за Договором про надання професійної правничої допомоги №01 від 01.10.2024 року є фіксованою та складає 40 000,00 грн.
Сторони погодили, що гонорар (винагорода) Адвокатського бюро оплачується частинами, а саме: 15 000,00 грн. оплачується Замовником протягом 30 днів з дня ухвалення рішення суду 25 000,00 грн. протягом 30 днів з дня набрання чинності рішення суду.
Відповідно до акту здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 01.10.2024 року згідно із п. 2.1, п.4.1 договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 01.10.2024 року, Адвокатське бюро надало, а Замовник прийняв професійну правничу допомогу у вигляді: аналіз наданих Замовником документів щодо правовідносин Замовника та Фізичної особи-підприємця Мірошниченко Вячеслава Вікторовича, консультування Замовника щодо зазначених правовідносин; підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з Фізичної особи-підприємця Мірошниченко Вячеслава Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) заборгованості за кредитним договором №20.16.000119 від 15.09.2021 року; подання позовної заяви про стягнення заборгованості до суду. Вартість наданих адвокатських послуг за вказаним актом складає 40 000, 00 грн.
Надані документи є належними доказами понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, доказів неспівмірності заявлених витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, матеріали справи не містять.
З огляду на викладенні положення процесуального законодавства, враховуючи задоволення позову, господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн.
За змістом частин 5, 6 ст. 126 ГПК України, сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аргументи апелянта на те, що він наполягає на необґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу у заявленій сумі та заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу позивача, не приймаються.
Виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, 40 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції становлять співмірні і розумні витрати на правову допомогу у справі у суді першої інстанції, протилежне апелянтом не доведено.
Таким чином, проаналізувавши наявні у справі докази, зважаючи на вказані положення чинного законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000, 00 грн.
Отже, висновки місцевого господарського суду відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ФОП Мірошниченко Вячеслава Вікторовича залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 25.11.2024 року у справі № 922/3508/24 залишити без змін.
Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 09.12.2024 року у справі № 922/3508/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов