вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" лютого 2025 р. Справа № 910/6625/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Яндульський Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 (повний текст рішення підписано 14.11.2024) (суддя Алєєва І.В.)
у справі № 910/6625/24 Господарського суду міста Києва
за позовом фізичної особи-підприємця Галігузова Олександра Геннадійовича
до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
про зобов'язання припинити арешт
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У травні 2024 року фізична особа-підприємець Галігузов Олександр Геннадійович (далі - ФОП Галігузов О.Г., позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк, відповідач) про зобов'язання припинити арешт.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем прав позивача, оскільки арешт коштів здійснюється без відповідної правової підстави.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/6625/24 позов задоволено та зобов'язано АТ КБ "ПриватБанк" припинити арешт коштів ФОП Галігузова О.Г., що знаходяться на поточному рахунку № в АТ КБ "ПриватБанк". Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач безпідставно наклав арешт на рахунок позивача № НОМЕР_1 , оскільки чине законодавство України не передбачає право банку розповсюджувати арешт, накладений державним виконавцем, на інші рахунки боржника, які не визначені у відповідній постанові.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва 11.11.2024 у справі № 910/6625/24, АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 54, 59, 60 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 74, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначає, що арешт із коштів на поточному рахунку позивача може бути знятий виключно та на підставі документів, визначених Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (далі - Інструкція № 163). Позивачем не надано доказів порушення його прав та інтересів із боку відповідача, а відсутність таких порушень не породжує для нього права на захист в обраний спосіб.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2024 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/6625/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.02.2025 об 11:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 07.02.2025.
Позиції учасників справи
Позивач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 18.02.2025 з'явився представник відповідача (скаржника).
Позивач або його представник у судове засідання 18.02.2025 не з'явився.
Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового засідання.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання позивача або його представника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні позивача або його представника.
У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції і перевірено судом апеляційної інстанції, 19.01.2021 позивач відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк", що підтверджується довідкою від 01.12.2023 № 231201SU15305501.
08.04.2024 позивач, дізнавшись, що його кошти на поточному рахунку заарештовані, направив на адресу АТ КБ "ПриватБанк" вимогу про припинення арешту поточного рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві комерційному банку "ПриватБанк" або надати документальне обґрунтування щодо накладеного арешту.
У відповідь на вказану вимогу відповідач листом від 03.05.2024 № 20.1.0.0.0/7-240408/44310 повідомив, що рахунок № НОМЕР_2 було відкрито Банком на заміну рахунку № НОМЕР_3 , у зв'язку із зміною банківських реквізитів.
У частині арешту рахунку, Банк повідомив, що постановою від 10.10.2012 Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, при примусовому виконанні наказу № 6/107 від 08.05.2009, накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_4 , які належать позивачу. Арешт може бути знято виключно в порядку та за документами, визначеними Інструкцією № 163, але в Банку відсутній належним чином доставлений документ про зняття арешту з грошових коштів Галігузова О.Г., а тому підстави для надання можливості користуватись коштами/зняти арешт - відсутні.
На думку позивача, АТ КБ "ПриватБанк" безпідставно наклало та виконує арешт на рахунок ФОП Галігузова О.Г. № НОМЕР_1 на підставі постанови державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника від 10.10.2012 у межах ВП 13810100.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
За змістом ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
У ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
За положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно із ч. 1 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.
Відповідно до п. 73 розділу V Порядку виконання надавачами платіжних послуг заходів щодо арешту коштів на рахунках платників Інструкції № 163 надавач платіжних послуг платника виконує арешт коштів, що знаходяться на рахунку платника, згідно з постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).
Згідно з визначенням, наданим у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Матеріалами справи підтверджено, що постановою від 10.10.2012 відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках Галігузова О.Г., а саме: ЛУГ.ФАТ "Брокбізнесбанк" м. Луганськ, код 304632, № рахунку НОМЕР_5 ; АТ "Сведбанк", код 300164, № рахунку НОМЕР_6 ; АТ "Сведбанк", код 300164, № рахунку НОМЕР_7 ; АТ "Сведбанк", код 300164, № рахунку НОМЕР_8 ; АТ "Брокбізнесбанк", код 300249, № рахунку НОМЕР_9 ; АТ "ОТП Банк", код 300528, № рахунку НОМЕР_10 ; ЛУГАН.Ф-Я ПАТ КБ "ПриватБанк", код 304795, № рахунку НОМЕР_11 .
У зв'язку із запровадженням в Україні з 05.08.2019 міжнародного номеру банківського рахунку (IBAN), що складається з 29 символів, в АТ КБ "ПриватБанк" рахунок ФОП Галігузова О.Г. № НОМЕР_11 було переформатовано у міжнародний номер банківського рахунку (IBAN), а саме № НОМЕР_12 , що підтверджується довідкою АТ КБ "ПриватБанк" про відкриття рахунку № НОМЕР_13 від 09.07.2024.
19.01.2021 позивачу в АТ КБ "ПриватБанк" відкрито банківський рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про відкриття рахунку від 01.12.2023 № НОМЕР_14 .
16.09.2022 рахунок № НОМЕР_12 закрито, що підтверджується довідкою АТ КБ "ПриватБанк" про закриття рахунку № 240709SU18320401 від 09.07.2024.
Таким чином, судом обґрунтовано встановлено, що позивачу в АТ КБ "ПриватБанк" у період з 19.01.2021 по 16.09.2022 було відкрито одночасно два рахунки: № НОМЕР_12 , на який накладено арешт постановою Жовтневого відділу ДВС Луганського міського управління юстиції від 10.10.2012 ВП № 13810100, та рахунок № НОМЕР_1 , на який арешт не накладався, а відтак, судом правильно визначено безпідставним посилання відповідача, що саме у зв'язку зі зміною банківських реквізитів Банком було проведено зміну рахунків клієнтів, у результаті чого позивачу було відкрито новий рахунок № НОМЕР_1 на зміну рахунку № НОМЕР_12 .
Факт ненакладення арешту на рахунок боржника № НОМЕР_1 у межах ВП 13810100 підтверджується також і відповіддю Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на адвокатський запит від 08.07.2024 № 458.
Отже, відповідачем не доведено, що постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів накладено арешт на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий АТ КБ "ПриватБанк" позивачу.
У цьому зв'язку місцевим господарським судом слушно враховано те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а відтак, безпідставне позбавлення позивача права вільно розпоряджатися своїми грошовими коштами, є порушенням його прав.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне накладення арешту АТ КБ "ПриватБанк" на рахунок позивача № НОМЕР_1 , оскільки чинне законодавство України не передбачає право банку розповсюджувати арешт, накладений державним виконавцем, на інші рахунки боржника, які не визначені у відповідній постанові, отже, правомірним є задоволення позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/6625/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/6625/24.
5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена - 25.02.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко