Провадження № 33/821/124/25 Справа № 698/355/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Лазаренко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
24 лютого 2025 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що 29 квітня 2024 року о 01 год. 06 хв. в с. Петраківка по вул. Погорецького водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки LADA 212140 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: мав запах алкоголю з порожнини рота, розширені зіниці та почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що підтверджується висновком № 46 від 29 квітня 2024 року, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Не згоден з вищевказаною постановою, вважає, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з порушенням вимог чинного законодавства.
Вказує, що суд першої інстанції не досконало дослідив матеріали справи та не взяв до уваги грубі порушення працівників поліції, якими не було повідомлено причини зупинки відповідно до чинного законодавства України. Під час складення матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Також вважає, що поліцейським було порушено вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), оскільки ОСОБА_1 відразу після виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння не було відсторонено від керування автомобілем та не було вилучено посвідчення водія.
Також вважає, що процедура огляду на стан алкогольного, наркотичного сп'яніння проводилась з порушенням Інструкції.
Зазначає, що суд також не взяв до уваги, що працівники поліції здійснювали щодо ОСОБА_1 психологічний тиск, внаслідок якого його було дискредитовано та притягнуто до адміністративної відповідальності.
В протоколі ДПР18 № 492055 не вказано модель, номер і серію засобу, яким велася відеофіксація, і невідомо, чи сертифіковані в Україні засоби відеозапису були застосовані, що є порушенням ст. 283 КУпАП.
З цього приводу посилається на рішення Верховного Суду у справі № 295/3099/17 від 17 липня 2019 року та у справі №9 524/9716/16-а від 13 лютого 2020 року.
Також під час складання протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 не було залучено свідків
Звертає увагу на те, що в матеріалах справі не міститься належного відео доказу ознак алкогольного сп'яніння та не вбачається факту належного керування транспортним засобом, які надали б можливість зробити висновок того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відзначає, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд у медичному закладі.
Заслухавши пояснення захисника Морозова В.Ю., який підтримав апеляційні вимоги та надав пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 492055 від 29 квітня 2024 року, в якому приведені обставини вчиненого правопорушення.
Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в них зазначена суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені у протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29 квітня 2024 року, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу Alcotest Drager та в медичному закладі у встановленому законом порядку.
Порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від проходження встановлюється ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією.
Встановленим порядком визначено, що водій має на право не погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а також не погодитись з його результатами.
У такому випадку водій зобов'язаний пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я.
Отже тільки незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів не тягне за собою адміністративну відповідальність.
Правовий аналіз ст. 130 КУпАП та п. 2.5 ПДР України дає підстави стверджувати про можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, лише утому випадку, коли така відмова висловлена цієї особою, або дії, бездіяльність (невиконання законних розпоряджень працівників поліції чи вимог інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу тощо) особи фактично спрямовані на відмову від проходження такого огляду.
В обох випадках відмова від проходження огляду на стан сп'яніння повинна бути зафіксована належним чином та бути явною, очевидною.
Повертаючись до обставин цієї справи, слід зауважити, що з відеозапису доданому до протоколу про адміністративне правопорушення, тривалістю більше години випливає, що до моменту початку складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення співробітником поліції у водія ОСОБА_1 встановлені ознаки алкогольного сп'яніння, запах алкоголю з порожнини рота, розширені зіниці та почервоніння обличчя. Внаслідок чого, водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу або у медичному закладі.
З фактичних даних вказаного відеозапису випливає, що після зупинки транспортного засобу 29 квітня 2024року о 01 год. 08 хв. працівником поліції ОСОБА_1 повідомлено причину зупинки, а саме порушення комендантської години, перевірено документи та за наявності ознак алкогольного сп'яніння запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Drager від чого останній відмовився. О 01 год. 22 хв. працівником поліції роз'яснено ОСОБА_1 права встановлені ст. 268 КУпАП. О 01 год. 36 хв. ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі. З 02 год. 00 хв. до 02 год. 53 хв. перебуваючи в медичному закладі ОСОБА_1 ухилився від відповідного огляду в закладі охорони здоров'я, цебто його дії фактично спрямовані на відмову від проходження такого огляду.
З огляду на викладене, працівниками патрульної поліції, а також суддею при розгляді справи в суді, зазначені дії ОСОБА_1 правильно були оцінені, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо доводів апелянта про визнання відеозапису неналежним та недопустимим доказом суддя районного суду мотивовано вказав, що відеозапис долучений до адміністративних матеріалів, а зафіксовані на ньому події відповідають фактам викладеним у протоколі про адміністративні правопорушення та обставинам події, що відбулася 29 квітня 2024 року, а тому суд не ставить під сумнів те, що події відображені на відеозаписі відбулися саме у вказані у протоколі про адміністративне правопорушення дату і час.
Додатково апеляційний суд зауважує, що відсутність у постанові судді вказівки на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис поліцейським, не тягне за собою безумовної підстави для визнання цього доказу недопустимим, оскільки вимоги до постанови судді про накладення адміністративного стягнення та до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів не є тотожними.
Апеляційний суд відзначає, що ці відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки згідно з приписами п.1 ч.1 ст. 40 Закону, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.
Також додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності з боку працівників поліції будь-яких ознак впливу на ОСОБА_1 та упередженості до нього з боку зазначених осіб.
Всупереч позиції апелянта, суддею місцевого суду відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд відкидає доводи апелянта про порушення права на захист ОСОБА_1 через не роз'яснення тому прав, адже на згаданому відеозаписі з нагрудної камери поліцейського випливає, що такі права особі біли роз'яснені.
У цій справі апеляційний суд виходить з того, що наведене апелянтом порушення права на захист не призвело до отримання доказів, в апеляційній скарзі не порушується питання про додержання гарантій справедливого розгляду обвинувачення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що норми закону, наведені апелянтом, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження у справі, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході провадження.
Законодавство про адміністративне правопорушення не передбачає можливості оспорювання водієм встановлених уповноваженою особою ознак алкогольного сп'яніння, внаслідок чого заперечення апелянтом таких ознак у ОСОБА_1 , як на окрему підставу для скасування постанови судді та закриття провадження у справі є невмотивованим.
Відсутність відомостей про виконання поліцейським приписів ст. 266 КУпАП щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, не має істотного впливу на доведеність обставин вчинення водієм правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всупереч доводам апелянта, не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП підстава зупинки транспортного засобу, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи.
Слід відзначити, що захисник в апеляційній скарзі приводить нерелевантну практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, оскільки в ній йде мова про розгляду справи посадовою особи уповноваженого підрозділу Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів
Відсутність в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не свідчить, що таке направлення не складалось поліцейським. До того ж ОСОБА_1 відмовився від відповідного огляду, тому не долучення поліцейським цього направлення до матеріалів справи не могла вплинути на вирішення питання про винуватість особи.
Апеляційний суд не вбачає неповноти судового розгляду, адже судом були дослідженні всі обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук