Справа № 938/55/25
Провадження № 33/4808/209/25
Категорія ч. 1 ст. 204-1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Джус Р. В.
Суддя-доповідач Повзло
27 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В.,
розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2025 року якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження: Полтавська область, місце проживання: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., стягнуто з судовий збір.
Суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , 27 грудня 2024 року о 12 год. 25 хв., вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України на напрямку 434 прикордонного знаку на відстані 20 км. від лінії державного кордону на території Верховинської об'єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в межах контрольованого прикордонного району, де був виявлений прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04 грудня 1991 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2025 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Зазначає, що з рішенням суду першої інстанції не згідний у зв'язку з невідповідністю висновків суду з обставинами справи, а також порушенням норм матеріального і процесуального права.
Пояснює, що з туристичною метою, 27 грудня 2024 року, ОСОБА_1 прибув в населений пункт Ільці Верховинської ОТГ на відпочинок, для зайняття альпінізмом. 27 грудня 2024 року біля 12 години він разом із своїм знайомим ОСОБА_2 знаходився в с. Ільці, де до них підійшли працівники прикордонної служби та повідомили, що вони намагаються перетнути кордон, на що ОСОБА_1 відповів, що вони приїхали займатися альпіністом. Працівники прикордонної служби на пояснення ОСОБА_1 не реагували, поводили себе агресивно та зухвало. Маючи при цьому заготовлені бланки документів заставили ОСОБА_1 написати та підписати пояснення, які диктували. Бланків заяв про невизнання вини, у працівників прикордонної служби не було. Працівники прикордонної служби дали підписати наперед підготовлену заяву в Верховинський районний суд про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та заяву на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою СМС повідомлення, що не входить до їх компетенції та посадових обов'язків. Тому, що ОСОБА_1 , перебуваючи в шоковому стані, не розумів що відбувається не звертався в поліцію для оскарження дій працівників прикордонної служби. У зв'язку з тим, що жодним нормативно-правовим актом не передбачена заборона вільного пересування межами країни, та таке пересування не може вважатися спробою перетину державного кордону, а тим паче порушення законодавства України. Звертаю увагу, що ОСОБА_1 не є ухилянтом, ні від кого не переховується та на сьогоднішній день він не піддягає призову відповідно частини 5 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», так як не досяг 25 - річного віку.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б могли підтвердити винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Наміру незаконно перетинати державний кордон не мав та як через декілька днів, після того як подорожувати горам Карпатами мав намір повертатися додому, оскільки працює і живе в м. Кременчуг Полтавської області.
Звертає увагу, що в протоколі не зазначено, які саме дії здійснював ОСОБА_1 з метою спроби незаконного перетину державного кордону.
Наголошує, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної оцінки тому, що працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи, ні схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування, маршрут руху порушника та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_1 до вчинення правопорушення. А перебування на відстані 20 км. від державного кордону, що перевищує ширину прикордонної смуги, не є свідченням наміру перетнути кордон.
Зазначає, що в протоколі не вказано та не допитано свідка ОСОБА_2 .
До початку апеляційного розгляду від адвоката Курко В.М. надійшло клопотання про розгляд його апеляційної скарги без його участі та участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у зв'язку з неможливість прибути до суду.
Так, особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 та його адвоката Курка В.М.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, крім іншого є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Вважаю, що суддя суду першої інстанції в повній мірі не дотримався вимог закону та належним чином не з'ясував обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дійшов хибних висновків.
Досліджуючи матеріали справи доходжу до висновку, що наявних в матеріалах справи доказів недостатньо для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».
Частиною 1 ст. 204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Отже, ознаками об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою ст. 204-1 КУпАП, є:
- перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України;
- перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів;
- перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
При цьому, визначальною ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення є місце його вчинення.
Суб'єктом правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП є фізична осудна особа, яка вчинила одне з діянь, визначених серед ознак об'єктивної сторони даного правопорушення.
Згідно ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України», пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Згідно з п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022, в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
Звертаю увагу, що судом першої розглянуто справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП у відсутність ОСОБА_1 , суд не переконався в правдивості та достовірності показань ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах справи та не дав належної оцінки його поясненням, що викладені у клопотанні про закриття адміністративного провадження (а.с. 21-24).
В клопотанні про закриття адміністративного провадження викладено позицію сторони захисту щодо змісту обвинувачення, а саме вказано, що особо яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину не визнає та не вчиняла адміністративне правопорушення. Такі показання суд першої інстанції оцінив критично та прийшов до висновку, що такі доводи є непереконливими, бездоказовими і такими, що не відповідають фактичним обставинам.
Також, вважаючи винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 201-4 КУпАП доведеною, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення від 27 грудня 2024 року серії ЗхРУ № 150930 (а.с. 1), згідно якого 27 грудня 2024 року о 12 год. 25 хв., прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 434 прикордонного знаку на відстані 20 км. від лінії державного кордону на території Верховинської об'єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в межах контрольованого прикордонного району був виявлений ОСОБА_1 за спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04 грудня 1991 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - інспектором прикордонної служби 1- категорії, молодшим сержантом ОСОБА_3 , з заповненням всіх необхідних реквізитів, підписаний ним.
ОСОБА_1 власноручним підписом у відповідних графах протоколу підписав документ, та надав пояснення на окремому аркуші, (а.с 2).
Вважаю, що зміст обвинувачення який наведений у протоколі про адміністративне правопорушення є неконкретним, оскільки в протоколі відсутня вказівка на те, які саме дії вчинив ОСОБА_1 з метою незаконного перетину державного кордону, а саме в чому виражена спроба перетнути державний кордон. Вказівка у протоколі на виявлення особи на напрямку 434 прикордонного знаку на відстані 20 км. від лінії державного кордону не є достатнім доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про складання протоколу про особистий огляд та огляд речей, так само у ньому відсутні відповідні записи про вилучення речей та документів.
Крім того у протоколі не зазначено свідків, які повинні були бути при особистому огляді, огляді речей та вилученні майна.
Протокол про адміністративне правопорушення містить вказівку про долучення документів згідно внутрішнього опису, проте внутрішній опис в протоколі взагалі не передбачений.
Також слід зазначити, що пояснення ОСОБА_1 від 27 грудня 2024 року (а.с. 2) фактично є бланком, у якому зазначені питання, зміст яких свідчить виключно про вчинення особою адміністративного правопорушення. У вказаних поясненнях немає можливості надати особі альтернативну відповідь чи надати особисті пояснення.
Разом з тим такі пояснення не є доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки останній від них відмовився, безпосередньо суду пояснення не надавав.
Сам факт перебування ОСОБА_1 на напрямку 434 прикордонного знаку на на відстані 20 км. від лінії державного кордону на території Верховинської об'єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області не вказує та не підтверджує його спробу перетнути кордон.
Суд першої інстанції взяв до уваги рапорт інспектора прикордонної служби 1-категорії, молодшого сержанта ОСОБА_3 від 27 грудня 2024 року (а.с. 6), з якого вбачається, що 27 грудня 2024 року о 12:25 год. виконуючи наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Контрольний пост» на околиці населеного пункту в межах контрольованого прикордонного району ним був виявлений ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Ним було проведено поверхневу перевірку під час якої було виявлено речі та документи, які свідчать про підготовку особи до вчинення правопорушення, а саме мобільний телефон, закордонний паспорт та кусачки для різання дроту.
Разом з тим твердження інспектора прикордонної служби 1-категорії, молодшого сержанта ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП неможливо визнати таким, що відповідає дійсності, оскільки висновок про факт вчинення адміністративного правопорушення приймає суд, а не працівник прикордонної служби.
Також факт зазначення виявлених речей та документів, які свідчать про підготовку особи до вчинення правопорушення не є доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, крім того ОСОБА_1 не ставиться у вину підготовка до вчинення адміністративного правопорушення.
Матеріали справи містять копію фото світлин виявленого мобільного телефону та кусачок для різання дроту.
Разом з тим матеріали справи не містять будь-яких даних, які б свідчили проте, що під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення у особи було проведено, у відповідності до норми ст. 264 КУпАП, особистий огляд та огляд речей, а також не містять даних про вилучення речей і документів відповідно до норми ст. 265 КУпАП, тому долучені фото не є допустимим доказом по справі.
Зауважую, що протокол про адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_1 , рапорт інспектора прикордонної служби 1-категорії, молодшого сержанта ОСОБА_3 та копії фото світлин у своїй сукупності є недостатніми для визнання винуватості.
Судове рішення не може ґрунтуватися виключно на показаннях особи, які надані органу досудового розслідування, від яких особа в подальшому відмовилась.
Визнання вини особою під час складання протоколу про адміністративне правопорушення саме по собі не може бути єдиним доказам по справі за відсутності інших доказів.
Згідно з ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В той же час, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відтак, враховуючи обставини справи, а також враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини події, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене доходжу висновку про те, що справа не містить будь-яких доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП за обставин обвинувачення, викладених у постанові.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло