Справа №333/1704/25
Провадження №1-кс/333/778/25
Іменем України
27 лютого 2025 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: слідчого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, клопотання дізнавача СД відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженню №12025087040000065 від 24.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, -
Слідчий СВ відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженню №12025087040000065 від 24.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 24.02.2025 року, приблизно о 12 год. 12 хв., знаходячись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , маючи умисел на використання завідомо підробленого документу, з метою зняття з військового обліку, з особистих мотивів, пред'явив представнику ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 завідомо підроблений документ, а саме: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 31.10.2023 року. 24.02.2025 року, в період часу з 14 години 00 хвилин до 14 години 06 хвилин, під час огляду місця події було вилучено: «тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 31.10.2023 року», на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке упаковано до паперового конверту. З урахуванням викладеного є підстави вважати, що, згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, вказане «тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 31.10.2023 року», являється речовим доказом, тобто матеріальним об'єктом, який зберіг на собі сліди кримінального правопорушення та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Вилучений документ належать до категорій тимчасово вилученого майна, а саме зазначених у п.п.1, 3, 4 ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме майно, щодо якого є підстави вважати, що воно виготовлено та використано як засоби вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, а також одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи вищевикладене, дізнавач просить в клопотанні винести ухвалу про накладення арешту на зазначене майно.
У судове засіданні дізнавач не з'явився, був повідомлений судом своєчасно та належним чином про час і місце розгляду клопотання, надав заяву, в якій просив клопотання розглянути без його участі.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши клопотання і додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що 24.02.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України (кримінальне провадження №12025087040000065). До матеріалів клопотання додані копії документів, якими дізнавач обґрунтовує доводи клопотання, витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження і долучені документи, що підтверджують обставини, викладені у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого.
Вилучений документ належать до категорій тимчасово вилученого майна, зазначених у п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме майно щодо якого є підстави вважати, що воно виготовлено та використано як засоби вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, а також одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на зміст клопотання дізнавача предмет, який було вилучено під час проведення огляду місця події, є в розумінні ч.1 ст.98 КПК України речовим доказом, правовий режим зберігання яких регламентується ст.100 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 170-174 цього Кодексу.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
На підставі ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Арешт майна, яке має ознаки речового доказу, по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Слідчим суддею встановлено, що існують підстави, визначені у ст.170 КПК України, для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно.
Враховуючи вищевикладене, а також виправдані інтереси держави, пов'язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням принципу розумності і співрозмірності, слідчий суддя дійшов переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення або втрати майна, зазначеного у клопотанні дізнавача чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Керуючись ст.ст. 98, 170-175 КПК України,слідчий суддя, -
Клопотання дізнавача СД відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженню №12025087040000065 від 24.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, - задовольнити повністю.
Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення 24.02.2025 року огляду місця події, а саме: «тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 31.10.2023 року» на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту проголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1