Провадження № 22-ц/803/2617/25 Справа № 206/388/24 Суддя у 1-й інстанції - Малихіна В. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
25 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Сахарова Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за заявою Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу для надання психіатричної допомоги,
- за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Потьмкіна Сергія Миколайовича,
на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2024 року, -
26.01.2024 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу для надання психіатричної допомоги.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2024 року заяву Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради було задоволено.
Госпіталізовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради (місцезнаходження 49115, м. Дніпро, вул. Бєхтєрева, 1) для надання психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди.
27.02.2024 рокувід представника ОСОБА_1 адвоката Потьмкіна Сергія Миколайовича надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2024 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначені загальні правові обґрунтування надання психіатричної допомоги, без усвідомленої згоди особи.
З чим конкретно не погодився заявник у оскаржуємому рішенні у апеляційній скарзі не зазначено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2024 року було скасовано, а заява заявою Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу для надання психіатричної допомоги залишена без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
18.12.2024 року справа повернулась до Дніпровського апеляційного суду та проведено її автоматичний розподіл.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 25 лютого 2025 року о 14.50 годин.
Від представника Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України.
У відзиві зазначено, що висновком лікаря-психіатра від 25.01.2024 року встановлено, що у ОСОБА_1 всі признаки тяжкого психіатричного розладу. Її поведінка являла небезпеку як для неї, так й для оточуючих, через наявність захворювання - органічного маячного (шизофреноподібного) розладу, що відповідно до положень статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» є підставою для надання психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди.
Комісія лікарів-психіатрів підтвердила, що ОСОБА_1 має тяжке психічне захворювання та не може задовольняти свої життєві потреби на рівні, що підтримує життєдіяльність.
Відповідно до виписки з карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 була виписана з психіатричного закладу 29 лютого 2024 року.
Представник Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради Бабенко О.А. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.
Прокурор Емельянов В.А. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_1 та її представник адвокат Потьмкін С.М. належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.125, 126), у судове засідання не з'явились, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:
25.01.2024 року було госпіталізовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до психіатричного стаціонару.
Направлення на госпіталізацію видане лікарем КЗ «ОЦЕМД та МК» ДОР Живодерем у зв'язку із наявністю ОСОБА_1 тяжкого психічного захворювання. Черговим лікарем-психіатром приймального відділення КП «ДБКЛПД» ДОР» ОСОБА_2 підтверджено у ОСОБА_1 наявність психічних розладів у вигляді: тривожна, напружена, дратівлива, легко збуджується, постійно ходить по кабінету. Недовірлива, настрій мінливий. Мислення розірване, дезорганізоване. Активно висловлює маячні ідеї переслідування, відношення, отруєння, збитку. Емоційно лабільна, легко переходить на крик, спілкування непродуктивне.
При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону. Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів.
При обстеженні психічного стану в КП «ДБКЛПД» ДОР» комісія лікарів виявила, що хвора ОСОБА_1 виявляє тяжке психічне захворювання, у зв'язку з чим обумовлює небезпеку для себе та оточуючих, її безпорадність і неможливість самостійно задовольняти основні життєві потреби.
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення розглядаємої заяви.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», яка встановлює підстави для госпіталізації особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку .
Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або
неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Як вбачається з рапорту робітників поліції (а.с.4 оборот), яка прибули за викликом громадян на вчинення хуліганських дій, було встановлено, що особа - ОСОБА_1 виявляла ознаки психічно хворою особи, а тому вони викликали бригади швидкої допомоги для госпіталізації її до медичного закладу.
З висновку лікарів-психіатрів (а.с.3) вбачається, що поведінка хворої ОСОБА_3 представляє небезпеку для неї та оточуючих, а тому вона потребує госпіталізації до медичного закладу.
Таким чином, поміщення ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради для надання їй психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди повністю відповідає приписам статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу».
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Потьмкіна Сергія Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 25.02.2025 року.
Судді: