Провадження № 11-кп/803/420/25 Справа № 201/9380/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2024 року у кримінальному провадженні № 12021041650000601 стосовно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Полтава, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 152 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2024 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 3 ст. 152 КК та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_9 в інтересах потерпілої ОСОБА_10 задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілої в рахунок відшкодування моральної шкоди 800 000 грн.
Зазначеним вироком ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні зґвалтування, тобто дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним, оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи вчинене стосовно неповнолітньої особи, вчиненого за наступних обставин.
ОСОБА_6 25 липня 2021 року приблизно о 19 годині 30 хвилин, знаходячись в кафе «Монастирське» на Монастирському острові в м. Дніпрі, побачив неповнолітню потерпілу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в процесі спілкування з останньою, реалізуючи злочинний умисел вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із анальним та оральним проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_10 , з використанням геніталій, без добровільної згоди неповнолітньої особи, спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду скасувати та ухвалити свій вирок, який виправдати його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК. В обґрунтування апеляційної скарги наводить доводи про незаконність та необґрунтованість вироку суду, а висновки суду вважає такими, що не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні. Зазначає, що він даючи показання вказав, що жодних насильницьких дій по відношенню до ОСОБА_10 він вчиняв, що також підтверджується іншими доказами по справи у своїй сукупності. Вважає, що показання потерпілої та обвинуваченого не перевірені на предмет достовірності, висновки щодо насильницьких дій зроблені на підставі показань потерпілої, яка відмовилась надавати свідчення під час перехресного допиту. За таких умов було порушено право обвинуваченого на перехресний допит в суді. Водночас, в основу обвинувального вироку покладено висновки експертиз, які спростовують факт можливого анального та орального проникнення в тіло потерпілої, що в свою чергу ставить під сумнів достовірність показань потерпілої та інших свідків сторони обвинувачення. З урахуванням цих обставин, його показання щодо того, що ним не було вчинено інкримінованих йому дій не перевірено «поза розумним сумнівом».
Посилається на неповноту судового розгляду, яка на його думку є в тому, що судом не досліджувався факт того, що законний представник (мати) потерпілої повідомляла про вживання її донькою препаратів, які їй виписував лікар через травму голови. Одним з таких препаратів є «аріпріпразол», який застосовується, в тому числі, для лікування шизофренії та біполярного розладу типу I. При цьому в пацієнтів із психотичними захворюваннями та афективними розладами в деяких випадках спостерігався прояв суїцидальної поведінки.
З огляду на викладені факти, в ході досудового слідства, а також під час судового слідства після проведення перехресного допиту та виявлення невідповідностей в показаннях обвинуваченого та потерпілої, є потреба в експертному дослідженні їх психіатричного психологічного стану з урахуванням цих особливостей.
Відсутність дослідження цих обставин ставить під питання наявність об'єктивної сторони злочину, а також суб'єктивної сторони, тобто складових елементів інкримінованого ОСОБА_6 діяння, що є обов'язковим для доведення вини. При перегляді вироку в суді апеляційної інстанції, слід спростувати наявні суперечності шляхом проведення відповідних експертних досліджень на предмет достовірності наданих свідчень потерпілою та обвинуваченим.
Зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а саме суд не врахував факт того, що первинним оглядом лікарем ОСОБА_11 не встановлено наявності пошкоджень прямої кишки та дівочої пліви, натомість були виявлені інші ушкодження, які потерпіла не могла сама собі нанести. Однак, згідно п. 11 висновку експерта № 13C/e від 16.08.2021 року, виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження знаходяться в анатомічних ділянках, доступних для нанесення їх власною рукою. Вказана обставина зазначена судом у вироку під час дослідження експертизи, але до уваги не прийнята. Окрім того, відповіді на питання щодо можливих насильницьких дій з боку ОСОБА_6 до ОСОБА_10 експерт заключення не надавав через відсутність вихідних даних. Тобто при таких умовах висновки суду у вироку про насильницькі дії не відповідають фактичним обставинам справи.
Висновками експертиз № 560 від 11.08.2021 та № 539 від 19.098.2021 спростовуються висновки суду та доводять факт того, що ніяких сексуальних дій насильницького характеру ОСОБА_6 не вчиняв.
Інші свідки, які заявляла для здійснення допиту сторона обвинувачення, повідомили про обставини зі слів ОСОБА_10 , достовірність свідчень якої судом першої інстанції не перевірялася (з урахуванням обставин можливої наявності в останньої психічної хвороби).
Також обвинувачений посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які передбачені в п. 5 ч. 2 ст. 87 КПК, які, на його думку, виразились в порушенні його права на перехресний допит потерпілої стороною захисту та є порушенням права на захист, адже єдиним прямим доказом винуватості ОСОБА_6 є показання потерпілої, які, на думку захисту, містять суперечності з іншими доказами у справі, які не усунуті судом і що позбавило можливості суд правильно встановити обставини справи.
Враховуючи вищевикладене, вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 3 ст. 152 КК та дійшов безпідставного висновку про задоволення цивільного позову.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить залишити без задоволення скаргу обвинуваченого, а вирок суду - залишити без змін. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, так як потерпіла під час судового розгляду двічі була допитана і сторона захисту мала можливість ставити їй питання. Показання потерпілої є послідовними, чіткими та узгоджуються з іншими доказами. Заперечує проти доводів захисту щодо необхідності проведення психіатричних експертиз потерпілої, оскільки у справі відсутні дані, що остання має психічні розлади, які позбавляють її можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. Вважає, що вирок суду відповідає вимогам ст. 94, 370 КПК, всі докази отримали належну правову оцінку, з наведенням належних мотивів, а позиція обвинуваченого спрямована на уникнення кримінальної відповідальності.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник та обвинувачений в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу захисника і з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити.
Прокурор та представник потерпілого в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вирок суду вважали законним та обґрунтованим і просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого...
За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції (1) зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови: (а) що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або (б) з порушеннями, та (2) може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо (а) про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або (б) якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
В постанові Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС) від 14 вересня 2021 року у справі № 439/877/16-к, зазначив, що обов'язковою умовою для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, установлених під час кримінального провадження, є неповнота їх дослідження або наявність певних порушень у ході їх дослідження. При цьому незгода з оцінкою певних конкретних доказів не є підставою для їх повторного дослідження.
В судовому засіданні захисник заявляв клопотання про повторне дослідження всіх доказів кримінального провадження, без наведення доводів про існування підстав, передбачених в ч. 3 ст. 404 КПК, а зміст доводів клопотання та апеляційної скарги фактично зводились до незгоди з їх оцінкою судом першої інстанції і власною переоцінкою доказів.
Суд нагадує, що згідно з частиною 3 статті 404 КПК за клопотанням сторони повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, є обов'язковим лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повно або з порушеннями. В апеляційній скарзі та усному клопотанні захисника не зазначається, які саме обставини, що мають істотне значення для кримінального провадження, залишилися не дослідженими і які дії чи рішення суду першої інстанції завадили стороні захисту їх дослідити.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к, провадження № 13-43кс19, касаційний суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не порушив засад безпосередності дослідження доказів, оскільки, відповідно до положень статті 404 КПК, повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду. Така позиція узгоджується з правовим висновком у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 9 липня 2019 року у справі № 676/603/17 (провадження № 51-392км19) і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для іншого висновку.
Суд апеляційної інстанції зважає також на усталену практику суду касаційної інстанції, викладену, зокрема у постанові ККС ВС від 05 жовтня 2021 року у справі № 589/5015/19, відповідно до якої суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з'ясуванню при ухваленні судового рішення.
Сам апелянт визначає те коло питань, які є предметом перевірки апеляційного суду.
Таким чином, процесуальні вимоги сторін відіграють роль орієнтиру, показуючи з якими частинами судового рішення учасник судового провадження не погоджується, та зобов'язують апеляційну інстанцію надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині обвинувального вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.
У мотивувальній частині суд повинен описати результати оцінки доказів, навести докази для підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Викладаючи підстави для прийняття рішення, суд повинен дати відповідь на аргументи сторін.
Вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону суд першої інстанції виконав у повній мірі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги сторони захисту про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального кодексу, висновки суду першої інстанції, докази, які суд поклав в основу вироку на підтвердження встановлених ним фактичних обставин кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що такі доводи є необґрунтованими, а вирок суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості, є достатньо мотивованим, з огляду на наступне.
За змістом ст. 411 КПК судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: (1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; (2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; (3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; (4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Вирок підлягає скасуванню із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За результатами апеляційного розгляду вказаних підстав для скасування або зміни вироку суду колегією суддів не встановлено.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у його вчиненні, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та ретельно дослідженими судом наступними доказами.
Відповідно до показань потерпілої ОСОБА_10 , за змістом яких вона підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті та вказала, що в час та місці, встановлені у вироку суду, ОСОБА_6 запропонував їй заплатити 500,00 грн. за оральний секс, на що вона відмовилась, а він своєю чергою потягнув її за руку до туалету. Вона повідомляла йому, що неповнолітня та їй 14 років та вона вчиться у школі, благала його нічого не робити, проте він її не слухав. Коли вони зайшли в туалет ОСОБА_6 забрав у неї телефон, зняв штани розвернув її спиною до себе, зняв з неї штани та труси й своїм половим членом намагався проникнути в її вагінальний та анальний прохід, вона казала йому, що їй боляче й просила його не робити цього, в той час як він намагався проникнути своїм половим членом до її вагінального проходу вона його відштовхнула, а він своєю чергою вдарив її головою об стіну, після чого ввійшов до анального проходу. Після чого, ОСОБА_6 примусив зайнятись з ним оральним сексом, у результаті чого її знудило. Далі ОСОБА_6 сказав, щоб про те, що відбулось в туалеті нікому не розповідала, тому що все одно ніхто не повірить, а якщо вона вирішить звернутись до поліції він поб'є її. Через деякий час вона вийшла з туалету та проходила біля компанії, в якій сидів ОСОБА_6 , вони сказали, щоб вона сіла до них, вона була в шоковому стані. Далі вони змусили її з ними випивати, а вона своєю чергою вдавала, що випиває з ними. Після чого, вона вийшла з альтанки та зателефонувала матері й повідомила, що сталось. Мама швидко приїхала й вона показала їй фото ОСОБА_6 , яке вона встигла зробити, коли сиділа з ними, мама своєю чергою надіслала фото її батьку, який вже затримав ОСОБА_6 й викликав поліцію.
Згідно з висновком за результатом експериментально-психологічного обстеження ОСОБА_10 на перший план виступає емоційно-вольова нестабільність на фоні психотравмуючої події високої інтенсивності з ознаками гострого посттравматичного стану і депресивного стану помірного рівня, що супроводжується порушенням фізичної, інтелектуальної і соціальної активності та призводить до порушення загальної працездатності і соціальної дезадаптації (т. 1 а.с. 114).
Відповідно до висновку спеціаліста щодо перебігу психологічної роботи з дитиною ОСОБА_10 та відеозаписом до нього, відповідно до якого, зважаючи на психофізичний стан дівчинки у момент дослідження та курс лікування, якого вона потребує, можна припустити, що дана ситуація, про яку розповіла дитина, ймовірно мала місце бути та завдала їй тяжкого душевного болю (т. 1 а.с. 152-154).
Показаннями законного представника потерпілої ОСОБА_12 , яка підтвердила показання потерпілої про дзвінок та повідомлення про злочин, який вчинили стосовно потерпілої. Суду повідомила, що ОСОБА_10 є її донька. Донька розповіла, що трапилось та показала фото ОСОБА_6 , яке вона встигла зробити. Далі фото ОСОБА_6 надіслали батьку, розшукали, де саме знаходився ОСОБА_6 та затримали його й чекали поліцію. В подальшому поїхали до лікарні здавати аналізи.
Показаннями свідка ОСОБА_13 , який суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілу ОСОБА_12 особисто не знає, в липні 2021 року йшов на Монастирському острові у м. Дніпрі, в бік пляжу, та бачив дівчину, яка дуже кричала та плакала, розмовляючи з кимось по телефону й казала: «Мама, приезжай меня изнасиловали». Наступного дня він побачив новини у телеграм каналі про вказану подію й вирішив повідомити знайомому, який працював у райвідділі, що бачив дівчину в день події.
Показаннями свідка ОСОБА_14 , який суду повідомив, що в день та час встановлених у вироку суду, він відпочивав з ОСОБА_6 та ще одним другом ОСОБА_15 , у кафе на Монастирському острові у м. Дніпрі. Далі до них підійшла потерпіла ОСОБА_12 з гітарою. Зазначив, що з дівчиною не спілкувався, з нею спілкувався ОСОБА_16 та ОСОБА_15 . Далі ОСОБА_6 разом з ОСОБА_12 відійшли приблизно на 5-7 хвилин, після чого повернулись. Вони перебували у кафе приблизно 40 хвилин, після чого пішли. В той час, як вони йшли по мосту до них підійшла ОСОБА_12 та її батьки, останні лаялась та погрожували їм й викликали поліцію, вони своєю чергою також намагались викликати поліцію. Далі він та ОСОБА_6 поїхали в поліцію, а ОСОБА_15 пішов. Він знаходився майже всю ніч у відділку поліції, де його допитували.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 25 липня 2021 року та фототаблицею до нього, слідчим у присутності понятих та за участі спеціаліста було проведено огляд приміщення дерев'яного туалету загального користування, розташованого на Монастирському острові у м. Дніпрі. В ході якого було виявлено пляму невідомої речовини білого кольору, з якої зроблено змив, також виявлено та вилучено інші сліди, які мають значення для кримінального провадження (т. 1 а.с. 12-20).
Згідно з медичною довідкою від 24 липня 2021 року у ОСОБА_10 наявні поверхневі садна вульви та анального отвору. Проведене обстеження свідчить, що відбулось насильство (т. 1 а.с. 31);
Свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що потерпілу ОСОБА_10 знає як пацієнтку. У липні 2021 року працювала лікарем, в обов'язки якого входило освідування осіб. У зазначений період часу їй на освідування привезли дівчину, яка була з батьками. Дівчина була налякана та погано йшла на контакт. При освідуванні особи були встановлені синці внутрішньої поверхні стегна, поверхневі садна анусу, при цьому ознак пошкодження прямої кишки не було. Також не було виявлено пошкодження дівочої пліви. Також зазначила, що потерпіла самостійно нанести собі вказані пошкодження не могла, при цьому термінової медичної допомоги не потребувала.
Відповідно до висновку експерта № 13С/е від 16 серпня 2021 року, складеним за результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_10 , згідно з яким ОСОБА_10 статевої зрілості не досягла. У ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів та розривів прямої кишки відповідно «6» та «12» години умовного циферблату годинника. Виявлені у неї тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), яким міг бути і напружений статевий член або інший предмет з аналогічними властивостями. Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння (крововиливи багряно-фіолетового кольору, розриви - дно вкрите незначним білісуватим нальотом, по зняттю якого визначається рожево-червона волога поверхня) виявлених у неї тілесних ушкоджень в області анального отвору, можливо вказати, що вони могли утворитися в термін до 1-ї доби до моменту огляду, тобто і в термін, на який вказує обстежена та слідчий у постанові.
Виявлені тілесні ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6.
Також у неї виявлені тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо-шкіряного крововиливу в потиличній області праворуч, двох саден - по задній поверхні шиї праворуч у нижній третині, по передній поверхні лівого колінного суглобу, синця - в проекції гребня лівої клубової кістки.
Виявлені у неї тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), частина яких можливо при ударі об такий (такі) та частина яких можливо з обмеженою контактуючою поверхнею.
Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння (внутрішньо-шкіряний крововилив - блідо-червоного кольору, синець - блакитно-синьо-червоного кольору, без чітких меж, садна - з червоним дещо підсохлим дном, нижче рівня оточуючої шкіри) виявлених у неї тілесних ушкоджень в області голови, шиї, тулубу та лівого колінного суглобу, можливо вказати, що вони могли утворитися в термін до 1-ї доби до моменту огляду, тобто і в термін на який вказує обстежена та слідчий у постанові.
Виявлені тілесні ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. № 6.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, можливо вказати, що положення обстеженої в момент отримання тілесних ушкоджень могло бути різноманітним (т. 1 а.с. 92-95).
Експерт ОСОБА_17 в суді першої інстанції повідомила, що 26 липня 2021 року нею було проведено огляд ОСОБА_10 , в ході якого було виявлено тілесні ушкодження зазначені в експертному висновку, зокрема, крововиливи і розриви прямої кишки. Час утворення вказаних тілесних ушкоджень приблизно до 1 доби до проведення огляду. Внутрішнє дослідження не проводилось, ззовні були помітні розриви та садна. Зазначені тілесні ушкодження нанесені твердим тупим предметом, можливо статевим членом.
Відомостями, які містяться протоколі слідчого експерименту від 08 вересня 2021 року та відеозаписі до нього за участю потерпілої ОСОБА_10 та її законного представника ОСОБА_12 , в присутності понятих та психолога, відповідно до яких, перебуваючи на Монастирському острові у м. Дніпрі потерпіла продемонструвала обставини і обстановку, за яких ОСОБА_6 вчинив її зґвалтування (т. 1 а.с. 148-150).
Враховуючи вищевикладені докази, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи захисника, що суд першої інстанції допустив неповноту, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тобто відсутні підстави для скасування вироку суду, передбачені ст. 410, 411 КПК.
Із матеріалів кримінального провадження, журналу судового розгляду та його технічної фіксації, вбачається, що суд повно та всебічно дослідив всі обставини кримінального провадження, вирішив у відповідності до закону клопотання сторін, належним чином перевірив версію сторони захисту і виклав переконливі мотиви в її спростування, які ґрунтуються на досліджених доказах, яким дав належну правову оцінку, в тому числі й тим, на які посилалась сторона захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 410 КПК неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Обвинувачений в апеляційній скарзі посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, які передбачені в п. 5 ч. 2 ст. 87 КПК, які, на його думку, виразились в порушенні його права на перехресний допит потерпілої стороною захисту та є порушенням права на захист, адже єдиним прямим доказом його винуватості є показання потерпілої, які, на думку захисту, містять суперечності з іншими доказами у справі, які не усунуті судом і що позбавило можливості суд правильно встановити обставини справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо порушення права сторони захисту на перехресний допит потерпілої ОСОБА_10 , апеляційний суд вважає їх неспроможними, оскільки як слідує з матеріалів провадження потерпілу тричі допитували в суді першої інстанції, зокрема в судовому засіданні 07.12.2021 потерпіла відмовилась відповідати на запитання сторони захисту. Разом з тим, в судовому засіданні 26.09.2023 потерпіла була повторно допитана, в тому числі за участі сторони обвинуваченого та його захисника, під час якого захисник задавав потерпілій питання, які вважав потрібними та надана обвинуваченому можливість ставити питання.
Після зміни обвинувачення в судовому засіданні 28.11.2023 потерпіла була втретє допитана, в тому числі за участю обвинуваченого та його захисника, яка заперечувала проти повторного допиту потерпілої. Разом з тим, захисник брав участь у допиті та задавав питання потерпілій на свій розсуд.
Відсутність необхідності багаторазового допиту неповнолітньої потерпілої, враховуючи характер вчиненого злочину та що потерпіла стала жертвою злочину сексуальної спрямованості, обумовлено збереженням її психічного і психологічного здоров'я, що узгоджується міжнародним вимогам до опитування дитини - свідка чи жертви злочинних посягань, а саме статті 35 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція, 2007 р.), яка була ратифікована Верховною Радою України 27 серпня 2012 р. і набула чинності з 1 грудня 2012 р., вимогам Конвенції ООН про права дитини та Керівним принципам ООН щодо правосуддя у питаннях, пов'язаних із участю дітей - жертв і свідків злочинів.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник не конкретизував клопотання про повторне дослідження всіх доказів кримінального провадження, в тому числі і необхідність вчетверте (на стадії апеляційного провадження) допитувати потерпілу, обмежившись загальними формулюваннями та без зазначення того, які саме відомості та обставини він хотів перевірити шляхом такого допиту.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд переконаний, що сторона захисту реалізувала своє право на перехресний допит і твердження обвинуваченого про порушення такого права спростовується матеріалами кримінального провадження. За таких обставин, суд апеляційної інстанції не встановив обставин істотного порушення прав потерпілої, права обвинуваченого на її допит, і, відповідно, підстав для скасування вироку суду з підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 87, ч. 1 ст. 410, ч. 1 ст. 412 КПК.
Перевіривши технічну фіксацію показань неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 , апеляційний суд доходить висновку, що вони були послідовними і узгодженими між собою, містили дані щодо часу, способу застосування до неї насильства та інших фактичних обставин вчиненого, а також щодо інших фактичних обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Викривальні покази неповнолітньої потерпілої узгоджуються в сукупності з письмовими доказами у кримінальному провадженні, дослідженими в суді першої інстанції.
Розбіжності та неточності в показаннях потерпілої, про які зазначає обвинувачений в апеляційній скарзі і на яких зауважував захисник в суді першої інстанції, стосуються не суттєвих обставин та стосуються деталей, які не мають вирішального значення (звідки потерпіла діставала телефон, в який момент дзвонила матері тощо) і пояснюються небезпечною для потерпілої обстановкою і перебування її в шоковому стані.
Колегія суддів відхиляє посилання обвинуваченого про неповноту судового розгляду, яка, на його думку, є в тому, що судом не досліджувався факт того, що законний представник (мати) потерпілої повідомляла про вживання її донькою препаратів, які їй виписував лікар через травму голови. Одним з таких препаратів є «аріпріпразол», який застосовується, в тому числі, для лікування шизофренії та біполярного розладу типу I. При цьому в пацієнтів із психотичними захворюваннями та афективними розладами в деяких випадках спостерігався прояв суїцидальної поведінки.
Такі посилання спрямовані обвинуваченим на породження сумніву суду у достовірності показань потерпілої, проте такі доводи ґрунтуються виключно на суб'єктивній оцінці цих обставин.
Суд першої інстанції правильно врахував показання потерпілої і поклав їх в основу вироку, оскільки потерпіла в установленому законом порядку не визнавалась недієздатною чи обмежено дієздатною особою у зв'язку з якимись психічними захворюваннями, на обліку у лікаря психіатра не перебуває. Підстави вважати, що потерпіла має психічні розлади здоров'я, що позбавляють її повної чи часткової можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, відсутні.
Під час її допиту в суді потерпіла надавала послідовні пояснення, обґрунтовано відповідала на задані сторонами питання, а тому виходячи з її поведінки, пояснень та відповідей, у суду немає сумнівів, що стан її здоров'я дозволяв усвідомлювати події, в яких вона брала участь та адекватно їх відтворювати, оскільки такі пояснення також узгоджуються з іншими доказами у справі.
Твердження обвинуваченого, що даючи показання вказав, що жодних насильницьких дій по відношенню до ОСОБА_10 він не вчиняв, спростовуються судово-медичними документами, дослідженими судом першої інстанції та перевіреними апеляційним судом.
Так, згідно з медичною довідкою від 24 липня 2021 року у ОСОБА_10 наявні поверхневі садна вульви та анального отвору. Проведене обстеження свідчить, що відбулось насильство. Вказані обставини підтвердила свідок ОСОБА_11 (лікар), яка повідомила, що при освідуванні особи були встановлені синці внутрішньої поверхні стегна, поверхневі садна анусу. Також зазначила, що потерпіла самостійно нанести собі вказані пошкодження не могла.
Відповідно до відомостей, які містяться у висновку експерта № 13С/е від 16 серпня 2021 року, у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів та розривів прямої кишки відповідно «6» та «12» години умовного циферблату годинника. Виявлені у неї тілесні ушкодження могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), яким міг бути і напружений статевий член. Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння (крововиливи багряно-фіолетового кольору, розриви - дно вкрите незначним білісуватим нальотом, по зняттю якого визначається рожево-червона волога поверхня) виявлених у неї тілесних ушкоджень в області анального отвору, можливо вказати, що вони могли утворитися в термін до 1-ї доби до моменту огляду, тобто і в термін на який вказує обстежена та слідчий у постанові.
Експерт ОСОБА_17 в суді першої інстанції підтвердила відомості, викладені у висновку експертизи.
Апеляційний суд звертає увагу, що первинний огляд лікаря проведений безпосередньо після описаних вище подій, а судово-медична експертиза, в ході якої експерт безпосередньо оглядав потерпілу, розпочато на наступний день після огляду лікаря (26.07.2021), тобто через невеликий проміжок часу після події злочину.
Доводи обвинуваченого, що за результатами проведення судово-медичних експертиз трусів, мазків-відбитків та змивів як з частин тіла потерпілої, обвинуваченого та їх речей не встановлено сперматозоїдів або калу, не спростовує факт зґвалтування, тобто дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним, оральним проникненням в тіло потерпілої, оскільки факт крововиливів та розривів прямої кишки потерпілої встановлений експертизою, а відсутність біологічних слідів з мазків і тампонів з вмістом ротової порожнини, пояснюється показаннями потерпілої та її законного представника, що після вчинення злочину потерпіла змила сліди злочину водою.
Стосовно клопотань захисника про призначення судово-психологічних експертиз потерпілої ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_6 , то в їх задоволенні відмовлено судом апеляційної інстанції з постановленням ухвали без виходу в нарадчу кімнату з тих підстав, що такі клопотання стороною захисту в суді першої інстанції не заявлялись, і також з тих підстав, що психологічний стан потерпілої досліджений в суді першої інстанції на підставі висновку за результатом експериментально-психологічного обстеження (т. 1 а.с. 114) та висновком спеціаліста щодо перебігу психологічної роботи з дитиною ОСОБА_10 та відеозаписом до нього (т. 1 а.с. 152-154).
Перевіряти індивідуальні психологічні особливості обвинуваченого, виходить за межі доказування в даній справі, враховуючи, в тому числі, його позицію та показання обвинуваченого, який вину не визнав та заперечив факт застосування насильства до потерпілої. Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває.
Не проведення додаткового дослідження психологічного стану потерпілої та психологічного стану обвинуваченого, на переконання колегії суддів, не впливає на повноту судового розгляду та не впливає на правильність висновків суду першої інстанції щодо ключових факті у цій справі.
Отже, усупереч твердженням у поданій апеляційній скарзі місцевий суд, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, дав їм належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також з'ясував передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування й ухвалив обґрунтоване та цілком мотивоване судове рішення та правильно кваліфікував дії обвинуваченого, у зв'язку чим неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 3 ст. 152 КК, за результатами апеляційного провадження не встановлено.
Під час обрання виду і міри покарання, суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, його конкретні обставини і наслідки, зокрема, вчинення злочину проти статевої свободи та недоторканості неповнолітньої особи, завдання неповнолітній особі тяжкої психологічної травми, не принесення співчуття потерпілій, поведінці обвинуваченого після вчинення злочину і в подальшому в ході досудового розслідування та судового провадження. Врахував суд і відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який хоча й характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, при цьому у вчиненому не розкаявся, а також відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 .
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції про неможливість призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, не пов'язаного з реальним його відбуттям, а призначення реального покарання у виді позбавлення волі, але не в максимальному розмірі, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є правильним та відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 50, 65 КК та принципам справедливості, достатності і співрозмірності.
Враховуючи, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого про безпідставність задоволення судом цивільного позову ґрунтуються виключно на запереченні обвинуваченого вчинення злочину, яке спростовано вищевикладеним, то апеляційний суд не виходить за межі таких доводів і не перевіряє правильність судового рішення в цій частині.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін
За результатами апеляційного перегляду оскарженого вироку апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статей 22, 94, 370, 373 КПК забезпечив повне та всебічне дослідження всіх обставин кримінального провадження, належним чином дослідив та оцінив всі докази і виклав переконливі мотиви чому він приймає їх до уваги. Судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність і не допущено таких порушень кримінального процесуального закону, які б могли бути визнані істотним в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК або потягнути несправедливість судового розгляду в даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, а вирок суду має бути залишений без змін.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_6 за частиною 3 статті 152 Кримінального кодексу Українизалишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції,
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4