Провадження № 22-ц/803/744/25 Справа № 183/5238/24 Головуючий у першій інстанції: Парфьонов Д. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
26 лютого 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Парфьонова Д.О. від 07 серпня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, -
У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона є власницею квартири по АДРЕСА_1 та постійно проживає за вказаною адресою. 27 березня 2022 року відбулось залиття її квартири з квартири АДРЕСА_2 , в якій проживає відповідачка - ОСОБА_1 , про що 27 березня 2022 року комісією ЖБК «Солнечный» складено акт від 27 березня 2022 року. Цим актом встановлено, що затоплення квартири АДРЕСА_3 відбулося внаслідок пориву з'єднання водопровідних труб у санвузлі квартири АДРЕСА_4 . Дана труба спочатку встановлена з технічними порушеннями, що призвело до роз'єднання труб. Саме відповідачка встановила водопровідну трубу з технічними порушеннями, що в подальшому призвело до роз'єднання труб та, як наслідок, трапився порив з'єднання у санвузлі. В акті також зазначено, що винуватець шкоди від підпису відмовилась. Вартість збитку, нанесеного внаслідок залиття квартири 90, становить 47989,48 грн (без урахування ПДВ). Тому позивачка просила стягнути на свою користь з відповідачки матеріальну шкоду в розмірі 47989,48 грн, інфляційні за період з 27.03.2022 до 23.05.2024 в сумі 12207,63 грн та 3% річних за період з 27.03.2022 до 23.05.2024 у розмірі 3110,53 грн, а всього 63307,64 грн.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири, в розмірі 47989,48 грн, 12207,63 грн інфляційних збитків та 3110,53 грн 3% річних, а всього - 63307,64 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн, витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста у розмірі 3500,00 грн та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього - 7711,20 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 63307,64 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
ОСОБА_1 подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідачка просить рішення місцевого суду скасувати, а в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині правового обґрунтування задоволення позову, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що позивачка - ОСОБА_2 , відповідно до копії свідоцтва про право власності на житловий будинок (а.с.27) є власником квартири, розташованої за адресою по АДРЕСА_1 та з 25 лютого 1988 року зареєстрована у ній, що підтверджується копією паспорту громадянки України серії НОМЕР_1 від 22.05.2001 (а.с. 5).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 вересня 2008 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20219441 від 12 вересня 2008 року, квартира за адресою по АДРЕСА_5 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 (а.с. 59).
Згідно копії довідки голови Житлово-будівельного кооперативу «Солнечний» міста Новомосковська від 15 травня 2024 року, в ЖБК «Солнечний» у квартирі АДРЕСА_4 проживає ОСОБА_1 ; платежі до ЖБК «Солнечний» здійснюються ОСОБА_1 (а.с. 6).
Місце проживання відповідачки зареєстроване за адресою по АДРЕСА_5 , що підтверджується листом виконавчого комітету Новомосковської міської ради №1210/0/2-24 від 18.06.2024 (а.с. 47).
Також у паспорті відповідачки наявна відмітка про реєстрацію шлюбу 12 лютого 1977 року з ОСОБА_4 (а.с. 58 зворот).
27 березня 2022 року комісією у складі ОСОБА_5 (в.о. голови ЖБК «Солнечний» по АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 (кв. АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 (кв. АДРЕСА_8 ), ОСОБА_8 (кв. АДРЕСА_9 ) складено Акт про наслідки залиття житлового приміщення ЖБК «Солнечний», відповідно до якого комісією була обстежена квартира на п'ятому поверсі АДРЕСА_10 на предмет залиття з вище розташованої квартири АДРЕСА_4 на шостому поверсі дев'яти поверхового будинку 1983 року побудови та встановлено, що затоплення кв. АДРЕСА_3 відбулось внаслідок пориву з'єднання водопровідних труб у санвузлі кв. АДРЕСА_4 ; дана труба спочатку була встановлена з технічними порушеннями, що призвело до роз'єднання труб (а.с.7).
Згідно змісту вказаного вище акту, на день обстеження комісія встановила, що під час залиття в квартирі АДРЕСА_3 постраждали: 1) кухня - пошкодження стелі, призвело до тріщин штукатурки, шпалери розірвались, виступили темні плями по всій довжині кімнати, Пошкоджені кухонні шафи (розбухли), стіни - дві стіни на шпалерах виступили темні плями по всій довжині; 2) санвузол - пошкоджено потолочне покриття, шпаклівка та декоративні панелі, пошкоджено стіни, шпалери що розташовані на них та штукатурка, пошкоджено полиці на 3-х стінах з ОБВ (розбухли); 3) ванна - пошкодження стелі та декоративних панелей, пошкодження шпалер на трьох стінах; 4) коридор - пошкоджено вбудовану шафу (ОБВ розбухло), пошкодження стелі та стін, що прилягають до кухні,санвузла, ванни та вітальні; 5) вітальня - відбулось намокання меблів; також було затоплено розподільчу електрокоробку, розетки на кухні, коридорі, санвузлу.
В акті про наслідки залиття житлового приміщення ЖБК «Солнечний» зазначено також, що для підтвердження даного акту були запрошені винуватець шкоди та міститься допис: «від підпису відмовилась»; потерпіла сторона з актом ознайомлена під підпис.
Згідно звіту про незалежну оцінку вартості збитку, нанесеного внаслідок залиття власнику квартири АДРЕСА_10 №12-22-ЗБ, складеного 27 березня 2022 року ФОП ОСОБА_9 , ринкова вартість збитку, нанесеного внаслідок залиття власнику вказаної квартири, на дату оцінки становить 47989,48 грн (без урахування ПДВ) (а.с. 8-30).
Позивачкою надано розрахунок сум, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якого інфляційні за період з 27.03.2022 до 23.05.2024 на суму грошового зобов'язання 47989,48 грн становлять 12207,63 грн, 3% річних за період з 27.03.2022 до 23.05.2024 на суму грошового зобов'язання 47989,48 грн - 3110,53 грн (а.с. 31-33).
Також судом досліджено електронні докази, що містяться на носії (CD-R диску) у вигляді відеозаписів з назвами файлів: «Залиття квартири АДРЕСА_11 », «№2», «№3», «№4», «№5», « АДРЕСА_12 ». Відеозаписи з №2-4, 6 містять відеозапис квартири, зі стелі та по стінам якої краплями стікає вода та внаслідок чого пошкоджені шпалери та стеля у приміщенні кухні, зали, коридору, шафи та ванної кімнати. Відеозапис «Залиття квартири АДРЕСА_11 » містить запис розмови між чоловіком, який веде запис, та жінкою, яка стоїть біля вхідних дверей до квартири, та, пропонуючи допомогти в усуненні наслідки затоплення квартири, вказує на невірність акту та на пропозицію підписати акт відповідає відмовою. Файл №5 не містить інформації щодо предмету доказування (а.с. 43).
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За правилом частини другої 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір (постанова Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі №236/780/16-ц, провадження №61-34112св18).
Разом з тим, для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, спричиненою потерпілій стороні.
Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно з п. 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року №572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.
Окрім того, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди шкода», заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає до відшкодування у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина особи.
Положеннями статі 319 ЦК України визначено, зокрема, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує (ч.ч. 1, 4 статті).
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Факт залиття належної позивачці квартири з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 підтверджується Актом про наслідки залиття житлового приміщення ЖБК «Солнечний» від 27 березня 2022 року, складеним комісією у складі ОСОБА_5 (в.о. голови ЖБК «Солнечний» по АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 (кв. АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 (кв. АДРЕСА_8 ), ОСОБА_8 (кв. АДРЕСА_9 ).
Причиною залиття квартири по АДРЕСА_1 водою за висновками комісії став неякісний монтаж в середині квартири АДРЕСА_4 з'єднання водопровідних труб у санвузлі.
Розмір збитків, завданих внаслідок затоплення квартири позивачки, визначений звітом про незалежну оцінку вартості збитку №12-22-ЗБ, складеного 27 березня 2022 року ФОП ОСОБА_9 та відповідачою не спростований.
Вину у завданій позивачці шкоді відповідачкою не спростовано.
Таким чином, встановивши, що ОСОБА_2 довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідачки, причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття квартири позивачки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що завдана позивачці шкода підлягає відшкодуванню.
Разом з тим, судом установлено, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Новомосковської міської ради 12 вересня 2008 року, що також підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20219441 від 12 вересня 2008 року (а.с. 59).
Відповідачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 12 лютого 1977 року, що підтверджується відміткою в паспорті ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 15.09.1999 (а.с. 58 зворот).
За змістом ст. 22 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до розділу VІІ «Прикінцеві положення» Сімейного кодексу України вказаний кодекс регулює правові відносини, які виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2004 року.
Згідно ст. ст. 57, 60 Сімейного кодексу України, які встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Квартира АДРЕСА_2 , право власності на яку оформлено на ОСОБА_4 12 вересня 2008 року, є спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , оскільки набута ним у період зареєстрованого шлюбу, ОСОБА_1 не спростовано презумпцію спільної сумісної власності цього майна.
Особливості відповідальності осіб, спільними діями або бездіяльністю яких завдано шкоди, визначені положеннями статті 1190 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
У постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі №6-168цс13 зроблено висновок по застосуванню статті 1190 ЦК України та вказано, що зі змісту зазначеної норми матеріального права, особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 06 березня 2019 року у справі №522/1781/16-ц (провадження №61-19780св18).
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши факт залиття належної позивачці квартири з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 ; встановивши, що квартира АДРЕСА_4 у цьому будинку набута у власність під час перебування відповідачки у зареєстрованому шлюбі та є спільним майном подружжя; приймаючи до уваги, що особи, спільними діями яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки матеріальної шкоди в сумі 47989,48 грн, інфляційних втрат за період з 27.03.2022 до 23.05.2024 в сумі 12207,63 грн та 3% річних за період з 27.03.2022 до 23.05.2024 у розмірі 3110,53 грн, а всього 63307,64 грн.
Відповідно до частини першої статті 544 ЦК України, боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Відповідачка не позбавлена права на зворотну вимогу (регрес) до солідарного боржника (співвласника квартири) у рівній частці.
Посилання відповідачки на те, що акт від 27 березня 2022 року не відповідає вимогам чинного законодавства, є безпідставними, виходячи з наступного.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила) передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).
В додатку №4 до Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою.
В акті повинно бути відображено: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
З дослідженого судом акта про наслідки залиття житлового приміщення ЖБК «Солнечний» вбачається, що в ньому зазначені конкретні причини залиття квартири, висновок щодо встановлення вини особи (затоплення кв. АДРЕСА_3 відбулось внаслідок пориву з'єднання водопровідних труб у санвузлі кв. АДРЕСА_4 ). У цьому акті зафіксовано відомості щодо винної сторони (для підтвердження Акту запрошені винуватець шкоди, яка від підпису відмовилась). В огляді і встановленні причин залиття приймала участь в.о. голови ЖБК «Солнечный», яка підписала акт разом зі свідками. В акті відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали членів комісії, зазначено, що вони є мешканцями будинку; прізвище, ім'я, по батькові власника квартири, що зазнала шкоди; адресу квартири, поверх; характер залиття та його причини; перелік пошкоджених внаслідок залиття речей.
У матеріалах справи відсутні докази щодо участі представника організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання під час огляду квартири позивачки у справі. Водночас, при складанні акту, окрім ще трьох членів комісії, в її складі присутня представник будинкового комітету, акт затверджено шляхом її підпису та накладенням печатки в.о. начальника організації, яка надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Заперечень щодо неналежності організації, представником якої складено акт, матеріали справи та заяви по суті справи не містять. Про те, що при складенні акту була присутня представник винної сторони, відповідачки у справі, свідчить, що остання відмовилась від підпису та з відеозапису, оглянутого судом, не вбачається того, що відповідачка наполягала на неточностях у акті, відмовляючись від підпису без пояснення причин. Також суд ураховує, що в акті не вказано конкретизації щодо особи, винної у залитті, однак встановлене місце виникнення причини залиття, яке знаходиться в квартирі.
Крім того, відомості, які містяться в акті про наслідки залиття житлового приміщення ЖБК «Солнечний»не спростовані відповідачкою.
Також, відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачки, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири позивачки, не заявляла, не надала інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття, хоча це є її процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Щодо посилань відповідачки на неналежність доказу у виді звіту про незалежну оцінку вартості збитків для підтвердження розміру завданої залиттям матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.
Визначення розміру збитків, спричинених залиттям може бути здійснено різними способами, а саме: безпосередньо в акті про залиття може бути вказано розмір збитків. Розмір збитків визначається також на підставі кошторисної документації, складеної будівельно-ремонтною організацією, оцінки вартості матеріальних збитків щодо ремонтно-відновлювальних робіт, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, повноваження якого підтверджується сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності, проведенням будівельно-технічної експертизи експертом, який має відповідні знання в даній сфері.
Відповідно до частини 1 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
У даній цивільній справі позивачкою визначено розмір збитків, спричинених внаслідок залиття, на підставі звіту №12-22-ЗБ про незалежну оцінку вартості збитку, який складений 27 березня 2022 року суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_9 .
Вказаний звіт відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та в силу норм статей 76-80 ЦПК України є належним та допустимим письмовим доказом на підтвердження розміру збитків.
Зазначений вище звіт з боку відповідачки жодним чином не спростований, клопотань про призначення експертизи щодо визначення розміру збитків відповідачка також не заявляла.
Посилання відповідачки, що позивачка не звернулась до суду в той час, коли була заподіяна шкода (у 2022 році), не обмежує останню права на подання позовної заяви до суду будь-яким терміном. Більше того, позов у даній справі поданий 23.05.2024, тобто у межах загального трирічного строку позовної давності з дня завдання позивачці шкоди - 27.03.2022.
Висновки суду першої інстанції, що хоча відповідачка не є власником квартири, однак зобов'язана відповідати за належне її утримання, у даному випадку є помилковими. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що квартира АДРЕСА_2 , право власності на яку оформлено на ОСОБА_4 , є спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , оскільки набута у період зареєстрованого шлюбу. А ОСОБА_1 не спростувала презумпцію спільної сумісної власності цього майна.
Тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування задоволення позову.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування задоволення позову. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року - змінити в частині правового обґрунтування задоволення позову.
В іншій частині рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складений 26 лютого 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова