25 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 201/11515/24
Суддя І інстанції Наумова О.С.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія 2КІ №0000981626, якою ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 700 гривень;
- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 152-1 КУпАП закрити на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2024 року задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ №0000981626 від 16 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП закрито.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована правомірністю винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Вказує на те, що позивач, у випадку наявності пільги з оплати за паркування, повинен був розмістити транспортний засіб в межах спеціальних зарезервованих місць для паркування, що не було зроблено. Скаржник також зазначає, що інспектор при винесенні оскаржуваної постанови не знав і не міг знати про наявність у позивача права на пільгу з оплати за паркування.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ №0000981626, винесеної головним спеціалістом-інспектором з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Вознесенським Андріє Андрійовичем, позивач - ОСОБА_1 16.08.2024 об 11 год. 33 хв. залишив транспортний засіб SEAT CORDOBA SPORT д.н.з. НОМЕР_1 , на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушив вимоги дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху.
Вказаною постановою на позивача за порушення, передбачене ч.1 ст. 152-1 КУпАП України. накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 700 грн.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, що міститься у ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-2 КпАП України адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Частина 1 ст. 279-3 КпАП України встановлює, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів .
Так, приймаючи оскаржувану постанову, інспектор вказав, що транспортний засіб SEAT CORDOBA SPORT д.н.з. НОМЕР_1 , залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування.
Натомість, позивач вказує, що він як учасник бойових дій звільняється від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.
Відповідно до примітки до статті 152-1 КпАП України положення частини першої цієї статті не застосовується до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів
Стаття 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) встановлює, що до ветеранів війни належать: учасники бойових дій.
На виконання ч. 4 ст. 2 Закону № 3551-XII місцеві ради за рахунок власних коштів і благодійних надходжень встановлювати додаткові гарантії щодо соціального захисту ветеранів війни.
Колегія суддів зауважує, що право безкоштовного паркування для учасників бойових дій не обмежується спеціальними місцями для паркування чи окремими майданчиками, а, з огляду на відсутність у Правил благоустрою міста Києва будь-яких уточнень, стосується всіх місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва.
Пункт 17.11.3 Правил благоустрою міста Києва встановлює, що на зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються виключно особи, визначені в частині третій пункту 17.11.1 цих Правил - особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи з інвалідністю з дитинства, та особи з інвалідністю внаслідок загального захворювання.
Колегія суддів вважає, що Київська міська рада, встановивши пільги щодо безоплатного паркування для певної категорії осіб не вправі в особі Департаменту транспортної інфраструктури її виконавчого органу притягати таких осіб до відповідальності за правопорушення, пов'язані із реалізацією встановлених пільг, оскільки це свідчитиме про грубе порушення принципу належного урядування.
Твердження відповідача про те, що на момент винесення оскаржуваної постанови був відсутній будь-який документ на підтвердження наявності у позивача права на пільгу, колегія суддів відхиляє, оскільки нормативно-правові акти не передбачають розміщення на/ або в автомобілі копій документів, які надають право особі скористатись безкоштовним паркуванням.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки відсутні належні та достатні докази на підтвердження події адміністративного правопорушення.
Колегія суддів враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, в рішенні суду першої інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321,322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
В повному обсязі постанову складено 25 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова