20 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/6731/24
Головуючий суддя І інстанції - Кучугурна Н.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року в адміністративній справі №160/6731/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046050019205 від 12 січня 2024 року, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії № 26 від 05.01.2024;
- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом № 0400-010304-8/34379 від 20 лютого 2024 року, щодо відмови у зарахуванні у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи ОСОБА_1 з 01.04.2010 по 11.03.2022 в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» згідно з довідкою № 217 від 19.07.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.04.2010 по 11.03.2022 в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» згідно з довідкою №217 від 19.07.2022;
- з 05 січня 2024 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046050019205 від 12 січня 2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, та з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні у подвійному розмірі згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи ОСОБА_1 з 01.08.2010 по 06.08.2011 в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» згідно з довідкою № 217 від 19.07.2022.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.08.2010 по 06.08.2011 в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» згідно з довідкою №217 від 19.07.2022.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення в частині зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІ «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.08.2010 по 06.08.2011 в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» згідно з довідкою від 19.07.2022 № 217 та в цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що період роботи з 01.08.2010 по 06.08.2011 підлягає зарахуванню до загального страхового стажу в одинарному розмірі відповідно до статті 24 Закону № 1058.
ОСОБА_1 , також не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні у подвійному розмірі згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи ОСОБА_1 з 01.04.2010 по 31.07.2010, з 07.08.2011 по 11.03.2022 в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» згідно з довідкою № 217 від 19.07.2022 та в цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що відповідачем було протиправно незараховано у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.04.2010 по 11.03.2022 в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» згідно з довідкою №217 від 19.07.2022.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останніх, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не підлягає задоволенню, натомість апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 (позивач) звернулась до органів пенсійного фонду з заявою від 05.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
12.01.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення № 046050019205, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії.
В наведеному рішенні пенсійним органом було зазначено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей:
страховий стаж ОСОБА_1 становить 43 роки 08 місяців 12 днів, в тому числі з урахуванням кратності за Списком № 2 22 роки 10 місяців 18 днів.
Оскільки заявниця не досягла пенсійного віку згідно з п.2 статті 114 Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 55 років, право на призначення відсутнє. Враховуючи вищезазначене вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На адвокатський запит від 13.02.2024 № 13/02-К (вх. № 8229/8 від 14.02.2024), Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 20.02.2024 № 0400-010304-8/34379 повідомило, що статтею 60 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях)охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Тобто, робота у закладах охорони здоров'я, перелічених у статті 60 Закон № 1788-ХІІ, до 01.01.2004 зараховується як до пільгового, так і до страхового стажу у подвійному розмірі, а період роботи в такому закладі після 01.01.2004 у подвійному розмірі обчислюється тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах або за вислугу років. Таким чином, для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.04.2010 по 11.03.2022 до загального страхового стажу в подвійному розмірі відсутні підстави.
Позивач не погоджується з такими рішеннями та діями органів пенсійного фонду, тому і звернулась з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на час звернення за призначенням пенсії досягла необхідного віку, мала необхідний страховий і пільговий стаж, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, є обов'язковими умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Вказано, що стаж роботи позивача у КП «Криворізький туберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» з 01.08.2010 по 06.08.2011 протиправно не був зарахований до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки- після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим, вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають, саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.11.2021 року в справі № 360/3611/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу були висновки відповідача про недосягнення нею віку 55 років.
Як видно з матеріалів справи, на час звернення за призначенням пенсії (05.01.2024) позивач досягла необхідного віку (50 років), що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Згідно з розрахунком стажу позивача (Форма РС-право), страховий стаж позивача становить 43 роки 08 місяців 12 днів, стаж роботи за Списком №2 - 22 роки 10 місяців 18 днів.
Отже, з огляду на вищенаведені правові приписи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач на час звернення за призначенням пенсії досягла необхідного віку, мала необхідний страховий і пільговий стаж, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, є обов'язковими умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, що свідчить про правомірність зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, та з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Щодо правомірності зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.08.2010 по 06.08.2011 в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» згідно з довідкою №217 від 19.07.2022 року, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами частин 1-3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною 1 статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до трудової книжки позивача, серія НОМЕР_2 , остання у період з 01.04.2010 по 11.03.2022 працювала на посадах сестри медичної стаціонару з догляду за післяопераційними хворими легенево - хірургічного відділення, сестри медичної анестезистки легенево-хірургічного відділення, сестри медичною анестезиста діагностичного відділення для диференціальної діагностики органів дихання, сестри медичної стаціонару (палатно) туберкульозного відділення в Обласному комунальному закладі «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» (реорганізовано на КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР»).
Наведене також підтверджується довідкою Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» №217 від 19.07.2022.
Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано період роботи позивача з 01.04.2010 року по 11.03.2022 року в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» у подвійному розмірі.
Поряд з вказаним, що стосується висновків суду першої інстанції про те, що відповідно до розрахунку стажу позивача (Форма РС-право), період роботи позивача з 01.04.2010 по 31.07.2010 - зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; з 07.08.2011 по 12.03.2022 - зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як на підставу необхідності відмови в задоволенні позовних вимог за вказаний період, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.02.2024 року № 0400-010304-8/34379, пенсійний орган зазначив про відсутність правових підстав для зарахування періоду роботи позивача з 01.04.2010 року по 11.03.2022 року до загального страхового стажу у подвійному розмірі (т. 1 а.с. 45).
Крім того, у відзиві на позов пенсійним органом було зазначено, що оскільки законодавством не передбачено обчислення пенсії в подвійному розмірі з 01.01.2004 року, період роботи з 01.04.2010 року по 11.03.2022 року було зараховано в одинарному розмірі відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (т. 1 а.с. 222).
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти рішення про їх задоволення. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року в адміністративній справі №160/6731/24 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні у подвійному розмірі згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи ОСОБА_1 з 01.04.2010 по 31.07.2010 та з 07.08.2011 по 11.03.2022 в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» згідно з довідкою № 217 від 19.07.2022 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.04.2010 по 31.07.2010 та з 07.08.2011 по 11.03.2022 в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» згідно з довідкою №217 від 19.07.2022 та в цій частині прийняти нову постанову про задоволення наведених позовних вимог.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні у подвійному розмірі згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи ОСОБА_1 з 01.04.2010 по 31.07.2010 та з 07.08.2011 по 11.03.2022 в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» згідно з довідкою № 217 від 19.07.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.04.2010 по 31.07.2010 та з 07.08.2011 по 11.03.2022 в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР» згідно з довідкою №217 від 19.07.2022
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року в адміністративній справі №160/6731/24 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816.50 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко