18 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/6550/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 в адміністративній справі №160/6550/24 (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) Подпрятової Алли Петрівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У березні 2024р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просили:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №263040013812 від 15.02.2024 року, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до страхового стажу всіх періодів трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.09.1988 року з 08.02.2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №263040013812 від 15.02.2024 року, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до страхового стажу всіх періодів трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.09.1988 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що при дослідженні трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.09.1988 встановлено, що на першій (титульній) сторінці запис про зміну прізвища проведено з порушенням вимог пункту 2.13 Інструкції № 58, при цьому свідоцтво про зміну прізвища не надавалося. Крім того, записи трудової книжки містять інші порушення
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, 08.02.2024 року позивач подала заяву до пенсійного органу про призначення пенсії за віком на умовах Закону №1078.
За принципом екстериторіальності означена заява була розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Так, рішенням №263040013812 від 15.02.2024 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії, так як відсутній необхідний страховий стаж.
За наданими документами до страхового стажу не враховано:
- термін навчання відповідно дублікату диплому С23 № НОМЕР_2 від 18.12.2023 року, оскільки у дипломі не зазначено період та форма навчання, а додаток до диплому заявницею не надано.
Для зарахування у подальшому даного періоду необхідно надати уточнюючу довідку з навчального закладу з зазначенням форми та терміну навчання, та при необхідності довідку про перейменування (реорганізацію) установи.
- періоди роботи відповідно трудовій книжці НОМЕР_1 від 18.09.1988 року, оскільки на першій (титульній) сторінці запис про зміну прізвища проведено не відповідно до вимог пункту 2.13 Інструкції №58 від 29.07.1993 року, а свідоцтво про зміну прізвища не надавалося.
Відповідно пункту 2.13 Інструкції №58 від 29.07.1993 року: “зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів та ким видано.
- період роботи з 04.08.1986 року по 31.07.1989 року відповідно довідці №1490 від 28.09.2023 року, оскільки у довідці зазначено прізвище “ ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта ( НОМЕР_3 ) заявниці - “ ОСОБА_3 », таким чином відсутній зв'язок прізвищ. Свідоцтво про зміну прізвища не надавалося.
Додатковий коментар: додаткового уточнення потребує період роботи відповідно записів трудової книжки:
- з 01.08.1989 року по 04.07.19892 року, оскільки наявне безпідставне виправлення номеру наказу на звільнення;
- з 01.11.1992 року по 31.01.1993 року та з 01.02.1993 року по 01.08.1993 року, оскільки записи про звільнення не завірено підписом посадової особи;
- з 02.08.1993 року по 15.07.1994 року, оскільки записи про звільнення завірено печаткою на іноземній мові, також підпис посадової особи простежується але в не відповідному місці;
- з 16.07.1994 року по 17.10.1995 року, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою підприємства та підписом посадової особи;
- з 18.10.1995 року по 02.12.1996 року, оскільки між датою працевлаштування та датою наказу на прийом розбіжність більше місяця (наказ від 09.09.1996 року).
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58 від 29.07.1993), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію вказаної норми Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637(далі - Порядок №637).
У пунктах 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
В силу вимог абзацу першого пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі № 654/890/17.
Так, згідно трудової книжки позивача, ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , дата заповнення - 18.09.1988 року, зміна прізвища здійснена шляхом закреслення даних, які підлягали зміні.
Водночас на титульному аркуші трудової книжки позивача роботодавцем зроблено запис про те, що на підставі свідоцтва про розірванню шлюбу № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 . Дані записи завірені печаткою підприємства.
При цьому пенсійним органом не зазначено як саме не дотримано вимоги інструкції при внесенні цих змін.
Одночасно, одним із зауважень пенсійного органу було неврахування періоду роботи з 04.08.1986 року по 31.07.1989 року відповідно до довідки №1490 від 28.09.2023 року, оскільки у довідці зазначено прізвище “ ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта ( НОМЕР_3 ) заявниці - “ ОСОБА_3 », таким чином відсутній зв'язок прізвищ. Свідоцтво про зміну прізвища не надавалося.
Як правильно зазначив суд першої інстанції означений період роботи підтверджений записами трудової книжки, яка, у свою чергу, є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Окрім іншого, суд звертає увагу на те, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці відповідачем до суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги при зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу.
Таким чином, пенсійним органом протиправно не враховано до страхового стажу позивача періоди згідно трудової книжки.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, відтак підстави для зміни чи скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області -залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 329 КАС України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова
суддя Ю. В. Дурасова