26 лютого 2025 р.Справа № 643/12424/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
представника позивача Манько О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Власенко М.В., пр-т Ювілейний, 38Є, м. Харків, 61005, по справі № 643/12424/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, в якій просила скасувати сфальсифіковану постанову серії ЕНА № 3233066 від 10 жовтня 2024 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.11.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
25 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Манько О. М. звернувся до Московського районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» із заявою, в якій просить: скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2024 року в адміністративній справі № 643/12424/24 за позовом громадянки України ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції; прийняти нове рішення в адміністративній справі № 643/12424/24, яким у зв'язку зі встановленням нововиявлених обставин скасувати постанову серії ЕНА № 3233066 від 10 жовтня 2024 року і надіслати справу на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Харківській області.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22.01.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2024 року за нововиявленими обставинами у справі № 643/12424/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовлено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, скасувати зазначену ухвалу та прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити вимоги, викладені у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції не надав оцінку всім доказам у справі в порядку вимог ст. 90 КАС України, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, дійсним обставинам справи; підмінив орган виконавчої влади (Національної поліції) та перебирав на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу; невірно трактував дійсні обставини справи, що мають значення для справи, що призвело до невірного прийняття рішення суду; не враховано обставини наявності небезпеки життя людини пов'язаної з ракетним обстрілом країни агресору, що мало місце у часовому проміжку обставин події 10.10.2024.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи спірну ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що обставини, на які посилається заявник, не є істотними та такими, що можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, оскільки були предметом розгляду в адміністративній справі в адміністративному суді та могли бути відомі заявнику.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 361 КАС України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно п.1 ч.2 ст. 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Приписами ч.4 ст. 361 КАС України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Відповідно ч.6 ст. 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Згідно п.1 ч.4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Таким чином, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Отже, під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
При цьому, слід зауважити, що такі обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показами свідків тощо.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку "не були і не могли бути відомі особі" потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня.
Отже, істотні для справи обставини це ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду.
При цьому, нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення.
Також, слід розрізняти нововиявлені обставини, як факти та нові докази, як підтвердження факту. Нововиявлені обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами й не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались адміністративним судом у процесі розгляду справи. Перегляд та скасування постанови або ухвали, яка набрала законної сили, на підставі необґрунтованого ствердження про відкриття нових обставин не припустимий.
Отже, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов'язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постановах від 12.08.2021 у справі №814/2015/17, від 09.06.2022 у справі №9901/230/20, від 18.07.2022 у справі №826/2212/17 та від 15.11.2023 у справі №160/12681/22.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.
На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Як встановлено судовим розглядом, заявник як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами посилався на наявні істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, а саме: ОСОБА_1 10.10.2024 порушила Правила дорожнього руху, діючи у стані крайньої необхідності, оскільки вона як лікар поспішала для надання невідкладної медичної допомоги людині, життя та здоров'я якої були у небезпеці та потребували термінового і невідкладного оперативного втручання, що не можливо було усунути іншим шляхом, так як на місці не перебувало лікаря відповідної спеціалізації, а також для забезпечення непорушності право людини на медичну допомогу, яке охороняється діючим законодавством, а інспектором, яким на позивачку було складено постанову серія ЕНА №3233066, не було враховано цього, тим самим зазначені обставини не були встановлені судом і мають істотні для справи значення.
У рішенні Московського районного суду м. Харкова від 27.11.2024 зазначено: «Так, з дослідженого відеозапису слідує, що поліцейський повідомив ОСОБА_1 про початок розгляду справи щодо порушення останньою ПДР, роз'яснив їй її права, ознайомив з доказами порушення ПДР, роз'яснив суть вчиненого порушення та порядок оскарження спірної постанови. Позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи жодного разу не заявила клопотання про відкладення розгляду справи чи надання їй правової допомоги, проте постійно наголошувала на тому, що світлофор працює некоректно, про занадто короткий інтервал між зеленим та червоним кольором, та постійно з ними сперечалася та вимагала перевірити справність світлофора. Також на відео зафіксовано, що ОСОБА_1 пішла з місця розгляду справи у момент, коли поліцейський роздрукував спірну постанову, відмовившись її отримувати та підписувати.»
Колдегія суддів звертає увагу, що під час ухвалення рішення Московського районного суду м. Харкова 27.11.2024, судом першої інстанції досліджувалась та надавалась оцінка постанові про накладення адміністративного стягнення, складена відносно ОСОБА_1 . Також судом досліджувались як обставини, які призвели до винесення спірної постанови, так і обставини під час складання такої постанови.
Посилання ОСОБА_1 , що вона дізналася лише 18.12.2024, після звернення за кваліфікованою правовою допомогою, що діяла за обставин крайньої необхідності, а також тривале небажання пацієнта надати дозвіл на розголошення лікарської таємниці, жодним чином не свідчить про наявність нововиявлених обставин, оскільки під час процедури винесення спірної постанови ОСОБА_1 , неодноразово повідомляла про те, що вона поспішає через очікуючого пацієнта. При цьому, ОСОБА_1 під час звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження спірної постанови, мала можливість скористатися правовою допомогою.
Крім того, як зазначено вірно судом першої інстанції, що ОСОБА_1 не перечекавши декілька секунд поки було ввімкнено забороняючий сигнал світлофора, перетинаючи перехрестя на заборонений сигнал навпаки наражала себе та інших учасників дорожнього руху на небезпеку, а під час суперечки з поліцейськими, гаяла час, та, як наслідок, збільшувався час очікування пацієнтом.
Тобто, під час прийняття судового рішення у справі №643/12424/24 судом першої інстанції була надана правова оцінка всім доводам позивача, викладеним у позовній заяві, які стали підставою для звернення до суду. Натомість заявлені ОСОБА_1 після набрання законної сили рішенням у справі №643/12424/24 доводи, що ОСОБА_1 10.10.2024 порушила Правила дорожнього руху, діючи у стані крайньої необхідності, оскільки вона як лікар поспішала для надання невідкладної медичної допомоги людині, що існували до та після прийняття рішення Московським районним судом м. Харкова від 27.11.2024 у зазначеній справі, не є нововиявленою обставиною в розумінні статті 361 КАС України, оскільки були предметом розгляду в адміністративній справі та були відомі заявнику.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 у своїй заяві, зокрема твердження про перебування у стані крайньої необхідності та докази на підтвердження таких підстав не є нововиявленими обставинами у розумінні ч. 2 ст. 361 КАС України та з огляду на вимоги ч. 4 ст. 361 КАС не можуть бути підставою для перегляду рішення Московського районного суду м. Харкова від 27.11.2024 за нововиявленими обставинами.
Доводи, які наводяться позивачем в апеляційній скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22.01.2025 по справі №643/12424/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич