Справа № 500/6767/24
19 лютого 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, із заявою 18.09.2024 про призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з врахуванням принципу екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 25.09.2024 № 192050004656 про відмову у призначенні дострокової пенсії.
Ухвалою суду від 18.11.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 26.11.2024. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Відповідно наданих до заяви документів загальний страховий стаж позивача склав 22 роки 5 місяців 5 днів. До трудового стажу зараховано всі періоди роботи.
Враховуючи положення статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (законодавство, що діяло до набрання чинності Законом № 1058) та Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (до 01.07.2000), є трудова книжка.»
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків
За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі, (п. 17 Порядку № 637).
При цьому абзацом першим пункту 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
За наявності підстав, передбачених пунктом 18 Порядку № 637 стаж роботи підтверджується показаннями не менше двох свідків, які знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
При зверненні за призначенням пенсії (як і до суду) позивач не надав жодних документів, які б підтверджували факт роботи останнього з 01.07.1989 по 15.07.1993 електрогазозварювальником у Тернопільському комбайновому заводі. Відтак підстав для зарахування періоду роботи позивача 01.07.1989 по 15.07.1993 до загального трудового стажу та призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у відповідача не має.
На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
24.12.2024 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.
Ухвалою суду від 14.01.2025 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 28.01.2025 о 11:00 год.
28 січня 2025 року секретарем судового засідання складено довідку про те, що судове засідання по адміністративній справі №500/6767/24 не проводилося, у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги. Наступне судове засідання призначено на 19.02.2025 о 11:00 год.
06 лютого 2025 року позивачем долучено додаткові документи до матеріалів справи.
Сторони подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, а тому враховуючи положення статей 194, 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, із заявою 18.09.2024 про призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з врахуванням принципу екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 25.09.2024 № 192050004656 про відмову у призначенні дострокової пенсії.
Не погодившись із протиправним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, до яких належить Пенсійний фонд України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 105 8-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, із заявою 18.09.2024 про призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з врахуванням принципу екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 25.09.2024 № 192050004656 про відмову у призначенні дострокової пенсії.
Відповідно наданих до заяви документів загальний страховий стаж позивача склав 22 роки 5 місяців 5 днів. До трудового стажу зараховано всі періоди роботи.
Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
В розумінні положень статті 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено “Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».
Враховуючи положення статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (законодавство, що діяло до набрання чинності Законом № 1058) та Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (до 01.07.2000), є трудова книжка.»
В матеріалах справи долучена копія першої, шостої та сьомої сторінки трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 20.10.1993, де відсутні записи щодо стажу роботи в період з 01.07.1989 по 15.07.1993 електрогазозварювальником у Тернопільському комбайновому заводі.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі, (п. 17 Порядку № 637).
З приводу підтвердження трудового стажу у Тернопільському комбайновому заводі позивач звертався у архівний відділ Тернопільської міської ради, але його особова картка у архівних документах була відсутня.
При цьому абзацом першим пункту 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, за наявності підстав, передбачених пунктом 18 Порядку № 637 стаж роботи підтверджується показаннями не менше двох свідків, які знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
До матеріалів справи позивачем долучено копії трудових книжок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дані записи та печатки не є читабельними, а тому суд не може взяти їх до уваги.
При зверненні за призначенням пенсії (як і до суду) позивач не надав жодних документів, які б підтверджували факт роботи останнього з 01.07.1989 по 15.07.1993 електрогазозварювальником у Тернопільському комбайновому заводі. Під час судового розгляду позивачем не долучено жодного первинного документа, який би підтверджував його факт роботи в період з 01.07.1989 по 15.07.1993 електрогазозварювальником у Тернопільському комбайновому заводі, а також судом таких доказів не здобуто.
Відтак підстав для задоволення позову про зарахування періоду роботи позивача 01.07.1989 по 15.07.1993 до загального трудового стажу та призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у суду немає.
Також суд звертає увагу, що встановлення факту роботи, як юридичного факту, в судовому порядку законодавством не передбачено.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, доказів, які б спростовували правомірність дій відповідача позивачем не представлено, а судом таких доказів не здобуто, в зв'язку з чим суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 21 лютого 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл.,76018, код ЄДРПОУ/РНОКПП 20551088).
Головуючий суддя Подлісна І.М.