26 лютого 2025 р. № 400/10923/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.02.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021, 2022, 2023 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та додаткових видів грошового забезпечення, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум.
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 за період з 01.02.2020 року по 19.05.2023 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, грошову допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021, 2022, 2023 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням га додаткових видів грошового забезпечення визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08,2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову позивач послалася на те, що в період 2015 року по теперішній час вона проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 . Позивачці стало відомо, що її грошове забезпечення у період з 01.02.2020 по 19.05.2023 визначалось відповідачем без дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017. 22.10.2024 позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01.02.2020 року по 19.05.2023 року. Проте, відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку, посилаючись на відсутність правових підстав. Позивачка вважає цю відмову протиправною, просить позов задовольнити.
Ухвалою від 22.11.2024 суд залишив позовну заяву без руху, встановив строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із уточненням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також наданням доказів поважності причин його пропуску
На виконання ухвали від 22.11.2024 позивачкою надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. Причини пропуску строку, викладені в заяві, суд розцінив як поважні.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 суд відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановив строк для подання сторонами заяв по суті.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив залишити позов без задоволення. Так, відповідач зазначив, що доказів подання позивачем рапорту з обґрунтуванням наявності визначених підстав на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення не додано. Враховуючи зазначене, нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань було здійснено у розмірі окладу за військовим званням. Згідно довідки від 05 листопада 2024 № 2086 (додається) матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки позивачу виплачувалась в розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідач зауважує, що під час регламентування правових відносин з приводу оплати праці публічних службовців з 01.01.2020 року законодавець незмінно та послідовно застосовує сталий підхід, за яким при обчисленні розміру винагороди за роботу/службу працівників державних органів підлягає використанню показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - « 2 102,00 грн.», за виключенням випадків оплати праці працівників Національного агентства з питань запобігання корупції та Національного антикорупційного бюро України. Тому за відсутності прямого застереження про протилежне Відповідач доходить до переконання про те, що станом на 29.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року діючий публічний атестований військовим званням військовослужбовець Збройних Сил України як працівник державного органу, оплата праці якого регулюються спеціальним законом, не набув права на підвищення розміру окладу за посадою та окладу за званням із розрахунку прожиткового мінімуму у розмірі - « 2 102,00 грн.», « 2 270,00 грн.», « 2 481,00 грн.», « 2 684,00 грн.». Стосовно виплати грошової допомоги на оздоровлення, відповідач зазначає, що згідно довідки від 05.11.2024 № 2086 (додається) грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2023 рік позивач отримав у повному обсязі.
Позивач не скористалась правом на подання відповіді на відзив.
На підставі матеріалів справи суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач як військовослужбовець знаходиться на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 з 31.03.2015, що не є спірним між сторонами.
Зазначене підтверджується також довідкою № 2086 від 05.11.2024 військової частини НОМЕР_1 про суму нарахованого позивачу грошового забезпечення за період з 31.03.2015 по 31.05.2023.
22.10.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила провести перерахунок грошового забезпечення, матеріальної допомоги за період з 01.02.2020 року по 19.05.2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017.
Листом від 05.11.2024 року №2230 відповідач відмовив у проведенні перерахунку грошового забезпечення та матеріальної допомоги.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась до суду.
Вирішуючи спір, суд враховує наступні норми права.
Положення статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачають, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, затверджені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пункт 4 Постанови № 704 (в редакції до 24.02.2018) встановлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, Постановою № 103 до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже, з 01.03.2018 Уряд України запровадив одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, визнаний протиправним та скасований пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 Постанови № 704 були внесені зміни.
Відтак, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З наведеного суд дійшов висновку, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
З огляду на зазначене, з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Застосовуючи ці приписи до обставин справи, суд зазначає, що з 29.01.2020, грошове забезпечення позивача підлягало розрахуванню шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року , на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З листа відповідача № 2230 від 05.11.2024 вбачається, що у період з 01.02.2020 по 19.05.2023 посадовий оклад і оклад за військовим званням позивача визначався військовою частиною НОМЕР_1 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний рік.
Ураховуючи наведене, суд доходить переконання, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 до 19.05.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік, станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік, станом на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік є неправомірними.
На цій підставі належить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу вказаних грошових виплат з урахуванням вже виплачених сум.
Оцінюючи вимоги позивача щодо перерахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, суд керується наступними приписами законодавства України.
Розділом XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністра оброни України 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260) врегульовано порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення. Так, пунктом 1.2. передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Оскільки грошова допомога на оздоровлення відповідно до наведених вище норм Порядку № 260 розраховується виходячи з місячного грошового забезпечення, перерахунок грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 19.05.2023 тягне з собою необхідність перерахунку і цієї виплати, здійсненої в зазначений період.
Суд зауважує, що в цій справі не є предметом дослідження право позивача на отримання грошової допомоги для оздоровлення як таке. З матеріалів справи не вбачається наявність спору між сторонами щодо права позивача на отримання цієї допомоги.
Натомість, в цій справі підлягає з'ясуванню, яким чином має бути обчислена грошова допомога позивачу на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки.
Довідка відповідача № 2086 від 05.11.2024 підтверджує, що така грошова допомога виплачена позивачу в квітні 2020, березні 2021, лютому 2022 та лютому 2023. Позивач зазначає, що зазначена допомога була виплачена шляхом обчислення грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, попри вимоги пункту 4 Постанови № 704. Відповідач це твердження не спростував.
За наведеного суд вважає, що перерахуванню підлягає вже виплачена позивачу грошова допомога для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки. Перерахунок має бути здійснений виходячи з розміру посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат не надав, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.02.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021, 2022, 2023 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та додаткових видів грошового забезпечення, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 за період з 01.02.2020 року по 19.05.2023 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, грошову допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021, 2022, 2023 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням га додаткових видів грошового забезпечення визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08,2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко