ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" лютого 2025 р. справа № 300/8626/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмову та зобов'язання до вчинення дій, -
Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у звільненні з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" ОСОБА_1 , викладену у листі від 09.10.2024 № 50/28/10/1-10430; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України задоволити поданий позивачем 01.10.2024 рапорт та прийняти наказ по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами, зокрема на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та підпункту 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 12.05.1992 - через сімейні обставини або з інших поважних причин, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач 11.08.2024 призваний на військову службу по мобілізації та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . ОСОБА_1 подав рапорт від 01.10.2024 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи. До вказаного рапорта від 01.10.2024 позивач долучив необхідний перелік документів, які підтверджують наявність обставин для звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". За наслідками розгляду рапорта від 01.10.2024 листом № 50/28/10/1-10430 від 09.10.2024 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки встановлено відсутність підтверджуючих документів про потребу постійного догляду відповідно до висновку МСЕК чи ЛКК за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та просить зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Ухвалою від 14.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
19.12.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача від 19.12.2024 про долучення до матеріалів справи копію довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААД № 069406 щодо брата позивача - ОСОБА_3 (а.с. 41-44).
Військова частина НОМЕР_1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась. Ухвалу від 14.11.2024 про відкриття провадження отримала 20.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 40).
Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає, що відповідача повідомлено належним чином про розгляд справи в суді, а справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 призваний з 11.08.2024 на військову службу по мобілізації та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
01.10.2024 на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, за умови, що така особа є членом сім'ї військовослужбовця першого ступеня спорідненості та відсутності інших членів сім'ї, які здійснюють постійний догляд. Позивач зазначив, що рідний батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з другою групою інвалідності з дитинства, інвалідність встановлена безстроково. Додатково в рапорті від 01.10.2024 позивач зазначив, що мати - ОСОБА_5 розлучена з батьком, проживає окремо, а тому не може здійснювати догляд за батьком. Рідний брат позивача - ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи загального захворювання, а тому теж не може здійснювати догляд за батьком, оскільки сам потребує допомоги. Рідна сестра батька - ОСОБА_6 має 76 років також не може здійснювати догляд за ОСОБА_2 . Інших осіб окрім позивача, хто може здійснювати догляд за батьком немає (а.с. 32).
До вказаного рапорта від 01.10.2024 позивачем долучено такі документи: копія паспорта ОСОБА_1 ; копія картки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 ; копія довідки до акту огляду МСЕК щодо ОСОБА_3 ; копія картки фізичної особи платника податків ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про розірвання шлюбу; копію паспорта ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія паспорта ОСОБА_2 ; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 ; копія посвідчення ОСОБА_2 ; копія довідки № 336 від 21.01.2023; копія паспорта ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про укладення шлюбу; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 .
За результатом розгляду рапорта від 01.10.2024 листом № 50/28/10/1-10430 від 09.10.2024 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки встановлено відсутність підтверджуючих документів про потребу постійного догляду відповідно до висновку МСЕК чи ЛКК за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 33).
Вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" ОСОБА_1 , викладену у листі від 09.10.2024 № 50/28/10/1-10430, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд скасувати таку відмову та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 задоволити поданий позивачем 01.10.2024 рапорт та прийняти наказ по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами, зокрема на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та підпункту 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 12.05.1992 - через сімейні обставини або з інших поважних причин, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами та нормами права:
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, затвердженими відповідними законами України, продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов'язок" від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).
Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорта від 01.10.2024) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану:
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:
3) під час дії воєнного стану:
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати;
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати;
необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення № 1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення № 1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з пунктом 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення. Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них .
Стосовно порядку звільнення, пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення № 1153/2008).
Згідно з пунктом 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за № 438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорта "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Як встановлено судом, 01.10.2024 на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, за умови, що така особа є членом сім'ї військовослужбовця першого ступеня спорідненості та відсутності інших членів сім'ї, які здійснюють постійний догляд (а.с. 32).
До вказаного рапорта від 01.10.2024 позивачем долучено такі документи: копія паспорта ОСОБА_1 ; копія картки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 ; копія довідки до акту огляду МСЕК щодо ОСОБА_3 ; копія картки фізичної особи платника податків ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про розірвання шлюбу; копію паспорта ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія паспорта ОСОБА_2 ; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 ; копія посвідчення ОСОБА_2 ; копія довідки № 336 від 21.01.2023; копія паспорта ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про укладення шлюбу; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 .
У цій справі суд встановив, що правом звільнення позивача з військової служби станом наділений командир військової частини НОМЕР_1 . Так, рапорт позивача з доданими документами отримано командуванням військової частини НОМЕР_2 , до повноважень командира якої віднесено вирішення питання звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Вище суд зазначив свої висновки з приводу застосування положень Статуту ЗСУ, відповідно до яких подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. У випадку ж відмови клопотати, на переконання суду, рапорт військовослужбовця з обґрунтуванням відмови у будь-якому випадку має передаватися вищому командуванню. Остаточне рішення має прийматися саме тією посадовою особою, яка наділена правом вирішувати питання по суті. Отже, рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
В спірному випадку рапорт позивача адресовано командиру Військової частини НОМЕР_1 , а не безпосередньому командиру «по команді». Водночас на рапорті відсутні реєстраційні дані чи інша інформація, яка б вказувала на первинного фактичного отримувача рапорту: чи безпосереднього командира позивача, який передав його «по команді», чи посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 «вище по команді». З листа, за підписом тимчасово виконуючого обов'язки командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.10.2024 № 50/28/10/1-10430, відповідач не заперечував щодо можливості розгляду рапорту позивача від 01.10.2024. Окрім цього, суд вважає, що системний аналіз вказаних вище норм законодавства, дає можливість суду дійти висновку про те, що під час особливого періоду - воєнного стану, подання військовослужбовцем документів на звільнення разом з рапортом не безпосередньому, а вищому командиру, хоча і є недотриманням приписів статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 233 Положення № 1153/2008, однак не може бути підставою для не розгляду в розумний строк рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби.
Суд погоджується з тим, що у разі наявності підстав для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця, таке оформляється розпорядчим документом, яке доводиться до відома особи, що регламентовано зазначеними вище нормативно-правовими актами: Положенням № 1153/2008, Інструкцією про організацію виконання цього Положення. Проте дані акти не визначають, яким чином має бути оформлена і доведена до відома відмова військовослужбовцю у звільненні з військової служби. На переконання суду, сама форма відмови (лист, рішення, висновок тощо) не є суттєвою, основним є те, щоб вона містила конкретні підстави відмови та була доведена до відома військовослужбовця.
В цій справі на рапорт позивача від 01.10.2024 було підготовлено лист від 09.10.2024 № 50/28/10/1-10430, за підписом виконуючого обов'язки командира Військової частини НОМЕР_1 , яким відмовлено в задоволенні рапорта від 01.10.2024, оскільки встановлено відсутність підтверджуючих документів про потребу постійного догляду відповідно до висновку МСЕК чи ЛКК за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Отже, в цій справі відмова позивачу в звільненні з військової служби прийнята останньою ланкою командування, а підстави відмови зводяться фактично до того, що позивач не надав підтверджуючих документів про потребу постійного догляду відповідно до висновку МСЕК чи ЛКК за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
З'ясовуючи наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" згідно поданого рапорту від 01.10.2024, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю II групи, - необхідно встановити наявність в ОСОБА_1 всіх передбачених підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" умов для звільнення з військової служби з вищевказаної підстави.
Так, суд встановив, що ОСОБА_1 :
1) є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації;
2) позивач подав рапорт від 01.10.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю II групи. В рапорті позивач зазначив, що не бажає проходити військову службу у військовому резерві, а після звільнення підлягає направленню на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
3) батько позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, інвалідність з дитинства, встановлена безстроково, що підтверджується довідкою серії АОО № 564909 (а.с. 13-14). Необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 підтверджена висновком КНП "Центр первинної медичної і консультативної діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради" за № 3/1925 від 06.09.2024 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (а.с. 31).
Факт того, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 29.08.1987 серії НОМЕР_3 (а.с. 17).
Всі вищевказані документи зазначені як додатки до рапорта позивача від 01.10.2024 про звільнення з військової служби.
Що стосується такої умови для звільнення ОСОБА_1 з військової служби, як відсутність в ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, то суд вказує на таке.
Визначення поняття "інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення" міститься в підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно якого членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу ІV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Водночас, підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України містить застереження про те, що таке визначення поняття "інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення" використовуються лише для цілей розділу ІV Податкового кодексу України "Податок на доходи фізичних осіб".
Визначення поняття "сім'я" міститься в пункті 1 частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, згідно якого сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з абзацом другим резолютивної частини рішення Конституційного суду України №5-рп/99 від 03.06.1999 року (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї"), до кола членів сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб'єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках.
Житлове законодавство також широко використовує поняття "член сім'ї". Так, відповідно до частини другої статті 64 Житлового кодексу України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Окрім кодифікованих нормативно-правових актів, законодавець застосовує поняття "член сім'ї" і в інших правових документах, де висловлені різні підходи до його розуміння.
Так, частиною першою статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено, що члени сім'ї:
а) особа, яка перебуває у шлюбі із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб'єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб'єктом;
б) будь-які особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
В спірному випадку ОСОБА_7 долучив до позову копію довідки № 14960 від 10.09.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади, згідно якої за адресом: АДРЕСА_1 , зареєстровані чотири особи: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 45).
Таким чином, відсутні будь-які інші особи, які спільно проживають чи пов'язані спільним побутом з ОСОБА_2 .
Так, членами сім'ї ОСОБА_2 є: два сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Що стосується ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є сином ОСОБА_2 та спільно з ним проживає, то для звільнення ОСОБА_3 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" необхідне підтвердження того факту, що ОСОБА_3 особисто потребує постійного догляду.
Так, згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 485437 від 19.12.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою з інвалідністю третьої групи (а.с. 20).
Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 069406 від 16.12.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повторно підтверджена третя група інвалідності (а.с. 43). Вказано, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , протипоказана важка фізична праця.
Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 від 31.12.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримує пенсію по інвалідності третьої групи (а.с. 21).
Щодо ОСОБА_5 , яка є матір'ю позивача, то згідно з копією свідоцтва серії НОМЕР_5 від 07.08.2024 розірвано шлюб ОСОБА_5 з ОСОБА_2 (а.с. 14).
Інших осіб, які б в силу визначення поняття "член сім'ї" в ОСОБА_2 немає. Доказів протилежного в суду немає.
Додатково позивач в позовній заяві зазначив, що рідна сестра ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є особою похилого віку (76 років), а тому не може здійснювати догляд за ОСОБА_2 , оскільки в силу свого віку сама потребує догляду. В підтвердження таких обставин, позивач надав суду копії паспорта ОСОБА_4 та свідоцтва про народження (а.с. 23-24).
Що стосується іншої рідної сестри ОСОБА_2 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , то така особа також є похилого віку (80 років), а тому не може здійснювати догляд за ОСОБА_2 , оскільки в силу свого віку сама потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується висновком ЛКК КНП «Центр первинної медичної допомоги» від 13.06.2024 № 87/2 (а.с. 29).
Зазначені обставини, з огляду на наведене правове регулювання, є достатніми для підтвердження неможливості додатково таких осіб, які не є членами сім'ї ОСОБА_2 , але є його родичами другого ступеня споріднення, як ОСОБА_4 та ОСОБА_9 здійснювати догляд за своїм братом - ОСОБА_2 .
Також судом встановлено, що згідно копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 від 09.08.2004, пенсію по інвалідності ОСОБА_2 призначено його синові - ОСОБА_1 (а.с. 18-19).
Підсумовуючи, суд дійшов висновку визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я), прийняту за результатом розгляду рапорта від 01.10.2024.
Щодо вимог позивача зобов'язального характеру, то суд вказує на таке.
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Як вже зазначив суд, згідно з підпунктом 1 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:
2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що: військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 234 Положення № 1153/2008 перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Таким чином, вимогами Положення № 1153/2008 передбачено уточнення даних про проходження особою військової служби перед її звільненням.
Згідно з пунктом 242 Положенням № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, видання наказу про звільнення військовослужбовця належить до повноважень командира (начальника) військової частини, який має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби.
В спірному випадку ОСОБА_1 повідомив, що не бажає проходити військову службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, а особова справа підлягає направленню до ІНФОРМАЦІЯ_8 за місцем проживання. Таким чином позивач надав відповідачу всю необхідну інформацію, яка згідно вимог Положення № 1153/2008 підлягає з'ясуванню у військовослужбовця перед його звільненням з військової служби.
Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд встановив, що ОСОБА_1 : 1) є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації; 2) щодо нього наявні сімейні обставини, передбачені законом: його батько - ОСОБА_2 є особою з ІІ групою інвалідності; інший син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою з інвалідністю третьої групи, та за станом здоров'я не може здійснювати постійний догляд за батьком; відсутні інші члени сім'ї, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 ; 3) позивач подав рапорт про звільнення з військової служби, до якого долучив документи, що підтверджують підстави звільнення.
Таким чином, суд встановив, що позивач відповідає вичерпному перелік умов, яким повинен відповідати військовослужбовець для прийняття позитивного рішення за його рапортом. Закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів рішення за наслідками вирішення рапорта військовослужбовця за встановлених судом обставин.
З огляду на це обраний позивачем спосіб захисту своїх прав в частині вимог до Військової частини НОМЕР_1 є ефективним, не суперечить закону та забезпечує досягнення завдання адміністративного судочинства.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити повністю: визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», викладену в листі від 09.10.2024 за № 50/28/10/1-10430 за результатом розгляду рапорта від 01.10.2024; зобов'язати Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я).
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Сторони не понесли судових витрат у справі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", викладену в листі від 09.10.2024 за № 50/28/10/1-10430 за результатом розгляду рапорта від 01.10.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 01.10.2024 та прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 ) з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.