Україна
Донецький окружний адміністративний суд
за наслідками розгляду клопотання
26 лютого 2025 року Справа №200/7273/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 зазначеного у відзиві на позовну заяву щодо залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору. Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у відзиві; довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28 лютого 2022 року по 09 лютого 2023 року; довідку з зазначенням в ній прожиткового мінімуму для працездатних осіб який приймався при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення за 2022 та 2023 роки; довідку в якій зазначити, які додаткові види виплат були здійснені позивачу за вищезазначений період (грошова допомога на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії тощо), копії витягів з наказів про зарахування та виключення позивача з особового складу військової частини.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.12.2024 замінено відповідача по справі №200/7273/24, з Військової частини НОМЕР_3 на його правонаступника - Військову частину НОМЕР_4 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку. Встановлений відповідачу: Військовій частині НОМЕР_4 строк для подання на адресу суду: відзив на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у відзиві; довідку про нараховане грошове забезпечення позивачу; довідку з зазначенням в ній прожиткового мінімуму для працездатних осіб який приймався при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення за 2022 та 2023 роки; довідку в якій зазначити які додаткові види виплат були здійснені позивачу за вищезазначений період (грошова допомога на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії тощо), копії витягів з наказів про зарахування та виключення позивача з особового складу військової частини.
У січні 2025 року, від представника відповідача було надано відзив на позовну заяву, в якому зокрема відповідач просив застосувати строк позовної давності до цієї позовної заяви та вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Дана заява була вмотивована наступним, що 09.02.2023 позивач був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 40 від 09.02.2023, який долучено до позовної заяви. Зазначений наказ містить суми, нараховані та виплачені позивачу при виключенні зі списків особового складу. На підставі зазначеного, військова частина НОМЕР_2 доходить до висновку, що при подачі позову 10.10.2024, позивачем було порушено строк звернення для вирішення питання у судовому порядку, оскільки фактично позивачу стало відомо про суми, нараховані та виплачені при виключенні зі списків особового складу 09.02.2023, у зв'язку із чим, позовна заява повинна бути залишена без розгляду.
Розглянувши дану заяву та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Підстави залишення позову без розгляду передбачені ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 1 якої суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо:
1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду;
6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява;
7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;
8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;
9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору;
10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Суд зауважує відповідача, що відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2024 року, в якій з цього приводу було зазначено наступне - враховуючи вищезазначені норми, а також те, що строк звернення з цим позовом до суду не був обмежений будь-яким строком, суддя вважає, що в даному випадку позивачем строк звернення з порушенням його прав щодо належного грошового забезпечення пропущений не був.
Слід також звернути увагу на зазначене позивачем у його позовній заяві стосовно строку звернення: - «В поданому адміністративному позові Позивач оскаржує ненарахування та невиплату йому грошового забезпечення за період з 28.02.2022 по 09.02.2023 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Проте, на момент виключення із списків та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_3 Позивача, Відповідач не вручав письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при виключенні із списків особового складу частини, що мало наслідок направлення Відповідачу заяви про нараховане забезпечення. Крім того, письмове повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені Позивачеві при виключенні із списків, останній не отримував, а повідомлення про розмір виплаченого грошового забезпечення Позивачу було надано листом від 21 вересня 2024 року № 1558/3992, тому процесуальні строки визначені ч.2 ст. 233 КЗпП України, підлягають обчисленню з 22 вересня 2024 року.».
Слід зазначити, що відповідач у своєму відзиві з питань пропущеного строку звернення акцентує свою увагу на тому, що 09.02.2023 позивач був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 40 від 09.02.2023, який долучено до позовної заяви. Зазначений наказ містить суми, нараховані та виплачені позивачу при виключенні зі списків особового складу.
Суд ознайомився з наявною в матеріалах позовної заяви копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 09.02.2023 року №40 та встановив, що наказ взагалі не містить суми грошового забезпечення які були нараховані та виплачені позивачеві за час проходження останнім військової служби та який саме прожитковий мінімум застосовувався при розрахунку.
В той же час з наявної в матеріалах позовної заяви копії відповіді наданої Військовою частиною НОМЕР_3 від 21.09.2024 року №1558/3992, в якій було зазначено: - «Відповідно до п.4 Постанови Кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова 704) в редакції, яка діяла з 24.07.2021 по 19.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт. Згідно статті 7 Закону України від 7 грудня 2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» із змінами прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року встановлено 1762 гривні. Таким чином, військова частина НОМЕР_3 діяла в рамках повноважень та у спосіб передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» під час визначення розміру посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців. Для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням застосовувався прожитковий мінімум у розмірі 1762,00 гривень.».
Отже, з урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку, що позивач дізнався про порушення своїх прав в частині нарахування йому грошового забезпечення у належному розмірі тільки з часу отримання даної відповіді - 21.09.2024 року та впродовж трьох місяців як того передбачають приписи ст.233 КЗпП України звернувся до суду за захистом своїх прав, що підтверджується Протоколом автоматизованого розподілу судової справи №200/7273/24 між суддями від 16.10.2024 року.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні даного клопотання представника відповідача за його необґрунтованістю та відсутністю доказів на підтвердження зазначеної своєї позиції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_2 щодо залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її постановлення.
Суддя І.О. Голошивець