26 лютого 2025 рокуСправа №160/30450/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
15.11.2024 за допомогою підсистеми Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами про:
- визнати протиправним рішення оформлене листом - відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 57115-41358/Т-01/8-0400/24 від 21.10.2024 щодо не зарахування до трудового стажу та призначення пенсії періоду роботи ОСОБА_1 з 01.08.2015 по 15.05.2017 в Публічному акціонерному товаристві «Криворізький трубний завод «КОНСТАР» та скасувати його;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахування до трудового стажу та призначення пенсії періоду роботи ОСОБА_1 з 01.08.2015 по 15.05.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся з заявою до пенсійного фонду про зарахування страхового стажу, але відповідач вважає, що сплата страхових внесків є обов'язковою умовою для зарахування періоду роботи до страхового стажу. Проте, в індивідуальних відомостях позивача за період з 01.08.2015 по 15.05.2017 відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду з 01.08.2015 по 15.05.2017 через відсутність даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивач зазначає, що працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Також судом витребувано від відповідачів належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача для долучення до матеріалів справи.
17.12.2024 за допомогою підсистеми Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення. Відповідач вважає, що сплата страхових внесків є обов'язковою умовою для зарахування періоду роботи до страхового стажу. Проте, в індивідуальних відомостях позивача за період з 01.08.2015 по 15.05.2017 відсутня інформація про сплату страхових внесків. Тому, відповідач вважає, що правових підстав для зарахування такого періоду до страхового стажу позивача не існує.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у період з 03.02.2025 по 07.02.2025 у відпустці, з 10.02.2025 по 14.02.2025 на навчанні, розгляд справи здійснено 26.02.2025.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 18.09.2024 звернувся до ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про врахування для нарахування та обчислення пенсії за віком.
21.10.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Листом повідомлено про не зарахування до страхового стажу період роботи з 01.08.2015 по 15.05.2017, оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Вважаючи протиправними незарахування до страхового стажу зазначених у рішенні періодів роботи та відмову в призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV).
Статтею 26 Закону № 1058-ІV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII « Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (надалі Інструкція №162), що втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п.2.3 Інструкції № 162).
Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Також згідно п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (далі - Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За змістом п.2.2-2.4 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
До трудової книжки вносяться:
Відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п.4 Постанови КМ України №301 від 27 квітня 1993 р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, з вищенаведених норм випливає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період, якщо з наявних записів можливо встановити період роботи працівника на підприємстві.
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що недоліки заповнення трудової книжки, виявлені відповідачем щодо відсутності назви підприємства при прийнятті, та виправлення в даті звільнення та наказі на звільнення у трудовій книжці позивача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці, та позбавити особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.
Отже, всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Суд вважає, що недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. Адже позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи та ці записи є доказами для підтвердження його трудового стажу. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18), від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
У зв'язку з наведеним, суд зазначає, що сумніви відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправно відмовлено позивачу у врахуванні періодів його трудової діяльності з 01.08.2015 по 15.05.2017
Щодо незарахування до страхового стажу періоду з 01.08.2015 по 15.05.2017 через відсутність даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивач зазначає, що працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Суд зазначає, що аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено у постановах від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 11.10.2023 у справі №340/1454/21, від 17.07.2019 у справі №144/669/17. Тому позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не зарахувало до її страхового стажу період роботи з 01.08.2015 по 15.05.2017.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду трудової діяльності з 01.08.2015 по 15.05.2017 згідно трудової книжки НОМЕР_1 .
За викладених обставин, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні страхового стажу ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з моменту досягнення пенсійного віку та довічно, суд зазначає таке.
Суд зауважує про відсутність в даному випадку дискреції у відповідача в питанні призначення пенсії за віком та дати, з якої така пенсія має бути призначена, оскільки позивач задовольняє усім вимогам законодавства щодо призначення цього виду пенсії та звернулася до пенсійного органу за призначенням пенсії у встановлений п.1 ч.1 ст.45 Закону № 1058 строк.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.3 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати 968,96 грн пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким ухвалене протиправне рішення - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
Керуючись ст. ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним рішення, оформлене листом - відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 57115-41358/Т-01/8-0400/24 від 21.10.2024 щодо не зарахування до трудового стажу та призначення пенсії періоду роботи ОСОБА_1 з 01.08.2015 по 15.05.2017 в Публічному акціонерному товаристві «Криворізький трубний завод «КОНСТАР» та скасувати його.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахування до трудового стажу та призначення пенсії періоду роботи ОСОБА_1 з 01.08.2015 по 15.05.2017.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез