24 лютого 2025 рокуСправа №160/33440/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
19 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправною відмову ГУ ДМС в Дніпропетровській області Код ЄДРПОУ: 37806243 у розробці та видачі (або продовженні строку дії) «закордонного паспорту» ОСОБА_2 ;
зобов'язати ГУ ДМС в Дніпропетровській області Код ЄДРПОУ: 37806243 продовжити строк дії «закордонного паспорту» ОСОБА_3 Прінь - безстроково або на встановлений законом максимальний строк;
визнати протиправною відмову ГУ ДМС в Дніпропетровській області Код ЄДРПОУ: 37806243 - у розробці та видачі (або продовженні строку дії) закордонного паспорту без оцифровки персональних даних, без біометризації та цифрової ідентифікації;
зобов'язати ГУ ДМС в Дніпропетровській області Код ЄДРПОУ: 37806243 - розробити та видати закордонний паспорт без оцифровки персональних даних, без біометризації та цифрової ідентифікації, класичним (звичайним - без чіпізації);
зобов'язати ГУ ДМС в Дніпропетровській області Код ЄДРПОУ: 37806243 - не оцифровати та не біометризувати, не вносити дані позивача до ЄДДР та УНЗР, й будь-які інші електронно-цифрові реєстри;
зобов'язати ГУ ДМС в Дніпропетровській області Код ЄДРПОУ: 37806243 - на підставі постанови КМУ від 26 листопада 2014 р. №669 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 628) знищити, та видалити будь-яку біометричну інформацію та чіпи (слідкування та ідентифікації) про мене відповідно до (пункту 9), надати акт про знищення та видалення біометрії про мене з усіх існуючих реєстрів, що є в доступі ГУ ДМС у Дніпропетровській області;
зобов'язати ГУ ДМС в Дніпропетровській області Код ЄДРПОУ: 37806243 заборонити посилатися на підзаконні акти, що порушують приписи Закону, оскільки це є неприпустимим й незаконним відповідно за рішенням Верховного Суду справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з заявою вх.№П-945/6/1201-24, в якій просила видалити її біометричні дані з Єдиного державного демографічного реєстру.
Листом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №П-945/6/1201-24/1201.4.3/14223-24 від 24 жовтня 2024 року позивачеві повідомлено, що оскільки Закон України №5492-VI не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру, біометричні дані не може бути видалено з Реєстру, якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статут із застосуванням засобів Реєстру.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії ГУ ДМС у Дніпропетровській області щодо відмови їй в розробці та видачі (або продовженні строку дії) «закордонного паспорту», без оцифровки персональних даних, без біометризації та цифрової ідентифікації та відмови в знищенні, видаленні біометричної інформації та чіпів (слідкування та ідентифікації) з усіх існуючих реєстрів, що є в доступі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, у зв'язку з позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 грудня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/33440/24 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
23 грудня 2024 року на адресу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
25 грудня 2024 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
08 січня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№1013/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
За наявними даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29 вересня 2022 року документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , орган, що видав 1212 (термін дії до 29.09.2032).
Під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі №19850826-13445, тобто позивачем було надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру ще задовго до звернення до суду з даним позовом, внаслідок чого її було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій серії НОМЕР_2 .
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 4 Закону №5492-VII Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 4 Закону №5492-VII Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.
Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Зокрема пунктами 10, 11, 12 частини 1 статті 7 Закону №5492-VII передбачено, що до Реєстру вноситься така інформація про особу: відцифрований зразок підпису особи; відцифрований образ обличчя особи; відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №5492-VII документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. До документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, належить паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Положеннями частини 3 статті 13 Закону №5492-VII передбачено, що паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Згідно до частини 1 статті 14 вищезазначеного Закону №5492-VII форма кожного документа встановлюється цим Законом.
Абзацом 1 частини 1 статті 15 Закону №5492-VII передбачено, що бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.
Згідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №5492-VII безконтактний електронний носій - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов'язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб кваліфікованого електронного підпису у випадках, передбачених законодавством.
Так згідно до частини 2 статті 15 Закону №5492-VII бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, позовна вимога позивача щодо зобов'язання ГУ ДМС у Дніпропетровській області розробити та видати закордонний паспорт без оцифровки персональних даних, без біометризації та цифрової ідентифікації, класичним (звичайним - без чіпізації) способом, на думку представника відповідача, не підлягає задоволенню.
ОСОБА_1 зверталася до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з заявою (вимогою) щодо знищення та видалення біометричної інформації, на що ГУ ДМС у Дніпропетровській області було надано відповідь за вих. №П-945/6/1201-24/1201.4.3/14223-24 від 24.10.2024.
З інших питань позивач до відповідача не зверталася, а саме, що стосується: розробки та видачі (або продовженні строку дії) «закордонного паспорту» ОСОБА_2 ; продовження строку дії «закордонного паспорту» ОСОБА_1 безстроково або на встановлений законом максимальний строк; розробки та видачі (або продовженні строку дії) закордонного паспорту без оцифровки персональних даних, без біометризації та цифрової ідентифікації, розробки та видачі закордонного паспорту без оцифровки персональних даних, без біометризації та цифрової ідентифікації, класичним (звичайним - без чіпізації).
Згідно до частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У той же час, позивачем до позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги, за виключенням її заяви адресованої до ГУ ДМС щодо знищення та видалення біометричної інформації.
Отже, виходячи з вищезазначеного, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною відмову ГУ ДМС в Дніпропетровській області у розробці та видачі (або продовженні строку дії) «закордонного паспорту»; зобов'язання ГУ ДМС в Дніпропетровській області продовжити строк дії «закордонного паспорту» - безстроково або на встановлений законом максимальний строк; визнання протиправною відмову ГУ ДМС в Дніпропетровській області - у розробці та видачі (або продовженні строку дії) закордонного паспорту без оцифровки персональних даних, без біометризації та цифрової ідентифікації; зобов'язання ГУ ДМС в Дніпропетровській області - розробити та видати закордонний паспорт без оцифровки персональних даних, без біометризації та цифрової ідентифікації, класичним (звичайним - без чіпізації); зобов'язання ГУ ДМС в Дніпропетровській області - не оцифровати та не біометризувати, не вносити дані позивача до ЄДДР та УНЗР, й будь-які інші електронно-цифрові реєстри, не підлягають задоволенню з огляду на те, що ОСОБА_1 не зверталася до ГУ ДМС у Дніпропетровській області з вказаними вимогами, а отже, ГУ ДМС у Дніпропетровській області жодних рішень не виносилось, тобто права, свободи або законні інтереси позивача жодним чином не були порушені.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки інформація про позивача була отримана з дозволу останньої та без порушень вимог Закону України «Про захист персональних даних», «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» є достовірною, а тому підстав для видалення УНЗР, а також даних щодо позивача - відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у задоволенні клопотання представника Головного управління ДМС у Дніпропетровській області про розгляд справи №160/33440/24 за правилами загального позовного провадження - відмовлено.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , закордонний паспорт серії НОМЕР_2 від 29 вересня 2022 року, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що за наявними даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України Прінь Ольга Анатоліївна, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29 вересня 2022 року документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , орган видав 1212 (термін дії до 29.09.2032).
Під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі №19850826-13445, позивачем було надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, внаслідок чого її було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій серії НОМЕР_2 .
У подальшому, 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з заявою вх.№П-945/6/1201-24, в якій просила:
видалити біометричну інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру;
заборонити використовувати будь-які персональні дані відносно фіз.особи якою є ОСОБА_2 , заборонити будь-яке оцифрування та збір біометричних даних;
запросити усі відомості з усіх реєстрів, баз даних, яким була передана електронно-біометрична інформація про ОСОБА_2 та зобов'язати негайно видалити, знищити та ніколи не використовувати персональні дані.
Листом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №П-945/6/1201-24/1201.4.3/14223-24 від 24 жовтня 2024 року позивачеві повідомлено, що оскільки Закон України №5492-VI не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру, біометричні дані не може бути видалено з Реєстру, якщо особа отримувала документи, що посвідчуються особу чи її спеціальний статут із застосування засобів Реєстру.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії ГУ ДМС у Дніпропетровській області щодо відмови їй в розробці та видачі (або продовженні строку дії) «закордонного паспорту», без оцифровки персональних даних, без біометризації та цифрової ідентифікації та відмови в знищенні, видаленні біометричної інформації та чіпів (слідкування та ідентифікації) з усіх існуючих реєстрів, що є в доступі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, у зв'язку з позивач звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Згідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначено Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року №5492-VII (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 4 Закону №5492-VII Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 4 Закону №5492-VII Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Зокрема пунктами 10, 11, 12 частини 1 статті 7 Закону №5492-VII передбачено, що до Реєстру вноситься така інформація про особу: відцифрований зразок підпису особи; відцифрований образ обличчя особи; відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №5492-VII, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. До документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, належить паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Положеннями частини 3 статті 13 Закону №5492-VII передбачено, що паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Згідно до частини 1 статті 14 вищезазначеного Закону №5492-VII форма кожного документа встановлюється цим Законом.
Абзацом 1 частини 1 статті 15 Закону №5492-VII передбачено, що бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.
Згідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №5492-VII безконтактний електронний носій - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов'язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб кваліфікованого електронного підпису у випадках, передбачених законодавством.
Так згідно до частини 2 статті 15 Закону №5492-VII бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо зобов'язання ГУ ДМС у Дніпропетровській області розробити та видати закордонний паспорт без оцифровки персональних даних, без біометризації та цифрової ідентифікації не підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ДМС в Дніпропетровській області не оцифровати та не біометризувати, не вносити дані позивача до ЄДДР та УНЗР, й будь-які інші електронно-цифрові реєстри.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону №5492-VII паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Положеннями частини 3 статті 22 Закону №5492-VII передбачено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли шістнадцятирічного віку, - на 10 років.
Згідно до частини 1 статті 16 Закону №5492-VII оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
У свою чергу пунктом 5 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 року №152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року №1001) передбачено, що у разі втрати або викрадення паспорта для виїзду за кордон особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт для виїзду за кордон.
Згідно до підпункту 3 пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, у разі закінчення строку дії паспорта для виїзду за кордон здійснюється його обмін.
Таким чином, не передбачено механізму продовження строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а можливий лише його обмін, з підстав передбачених законом, або ж оформлення нового паспорту для виїзду за кордон у разі втрати або викрадення паспорта для виїзду за кордон, а тому суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов'язання ГУ ДМС в Дніпропетровській області продовжити строк дії «закордонного паспорту» ОСОБА_3 Прінь - безстроково або на встановлений законом максимальний строк є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Судом з матеріалів справи вбачається, що за наявними даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України Прінь Ольга Анатоліївна, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29 вересня 2022 року документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , орган, що видав 1212 (термін дії до 29.09.2032).
Під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі № 19850826-13445, позивачем надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру ще задовго до звернення до суду з даним позовом, внаслідок чого її було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій серії НОМЕР_2 .
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції від 19.04.2022, чинній на момент звернення позивача з заявою про оформлення паспортом громадянина України для виїзду за кордон), а саме пунктом 1 затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4.
Зокрема, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 року №152 передбачено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 року припиняється; паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 року є чинним протягом строку, на який його було видано.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини 1 статті 10 Закону №5492-VII внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Відповідно до частини 3 статті 10 Закону №5492-VII для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.
Вищезазначений паспорт виданий позивачеві на підставі її особистого звернення, з наданням згоди на обробку її персональних і конфіденційних даних, тобто внаслідок волевиявлення останньої.
Доказів того, що ОСОБА_1 не мала наміру оформлювати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій, та відповідно не давала згоду на оформлення такого документа, до матеріалів справи позивачем долучено не було.
Наслідком подання заяви-анкети №22748705 від 28.09.2022 року є присвоєння позивачеві унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР) №19850826-13445, який є незмінним.
У подальшому 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДМС у Дніпропетровській області з заявою за вх. №11-945/6/1201-24 в якій просила видалити біометричну інформацію з електронно-цифрових баз ДМС.
24 жовтня 2024 року ГУ ДМС у Дніпропетровській області за вих.№11-945/6/1201 24/1201.4.3/14223-24 надано письмову відповідь за результатом розгляду заяви з роз'ясненням чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону №5492-VII розпорядником Реєстру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Згідно висновків викладених у постанові Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №380/6916/20 суд зазначив, що законодавство України є загальнодоступне, перед набранням чинності будь-яким законодавчим актом передує його офіційне опублікування, а незнання законодавства не позбавляє прав та не звільняє від обов'язків, які особа на себе бере, добровільно з власної ініціативи подаючи заяву до компетентних органів для оформлення будь-яких документів, сплативши при цьому адміністративний збір за адміністративну послугу.
Верховний Суд в постанові від 21 серпня 2020 року у справі №260/99/19 зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог про анулювання єдиного унікального номеру запису в реєстрі (УНЗР) та персональних даних особи, зареєстрованих в Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР) суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру, оскільки спеціальним законом, а саме Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492, не передбачено підстав для вилучення такої інформації.
Присвоєння унікального номера особі, як порушення її права на свободу віросповідання, не можуть слугувати підставою для того, щоб порушувати або не виконувати вимоги Закону України №5492-VII та/чи робити з нього винятки.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ДМС у Дніпропетровській області на підставі постанови КМУ від 26 листопада 2014 року №669 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 628) знищити, та видалити будь-яку біометричну інформацію та чіпи (слідкування та ідентифікації) про ОСОБА_1 відповідно до (пункту 9), надати акт про знищення та видалення біометрії з усіх існуючих реєстрів, що є в доступі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, суд зазначає наступне.
Згідно до положень абзаців 1-3 частини 7 статті 7 Закону №5492-VII порядок отримання, вилучення з Реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук встановлює Кабінет Міністрів України.
Відцифровані відбитки пальців рук особи після внесення до безконтактного електронного носія та видачі документа особі вилучаються з Реєстру та знищуються. Шаблони відцифрованих відбитків пальців рук особи використовуються лише для цілей ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну передбачених цим Законом документів. Передача шаблонів відцифрованих відбитків пальців рук особи забороняється.
Повноваження щодо отримання відцифрованих відбитків пальців рук та забезпечення їх захисту відповідно до законодавства покладається на уповноважених суб'єктів, передбачених пунктами 1, 2, 4-7 частини першої статті 2 цього Закону.
Порядок отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №669 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 628).
Згідно до пункту 1 Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №669, Порядок визначає процедуру отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, які у передбачених законодавством випадках вносяться до безконтактного електронного носія у разі оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта.
Тобто, Порядок отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №669, визначає процедуру вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, які у передбачених законодавством випадках вносяться до безконтактного електронного носія у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, але ж ніяк не будь-яку іншу інформацію, а тому позовна вимога позивача щодо зобов'язання ГУ ДМС в Дніпропетровській області на підставі постанови КМУ від 26 листопада 2014 року №669 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 628) знищити, та видалити будь-яку біометричну інформацію та чіпи (слідкування та ідентифікації) про ОСОБА_1 також є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
А отже, інформація про ОСОБА_1 була отримана з дозволу останньої та без порушень вимог Закону України «Про захист персональних даних», «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та є достовірною, а тому підстави для видалення УНЗР відсутні.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №5492-VII визначено, що термін «безконтактний електронний носій» вживається у значенні, як імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов'язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом.
Одним із документів, які оформляються із застосуванням засобів ЄДДР, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Частинами 1-2 статті 14 вказаного Закону визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Нормами частини 1, 2, 5 статті 15 Закону України №5492-VII встановлені вимоги до бланків документів та їх форми, а саме: бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення. Бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Бланки документів, в які імплантовано безконтактний електронний носій для внесення персональних даних, біометричних даних, параметрів та іншої інформації про особу, повинні бути виконані багатокомпонентним захисним друком, містити символ електронного документа, інформацію про підприємство, на якому виготовлено бланк документа, зображення малого Державного Герба України.
Згідно з вимогами частини 1-4,7 статті 22 Закону України №5492-VII паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну. Кожен громадянин України не може мати більше двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон. Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли шістнадцятирічного віку на чотири роки, а особам, які досягни шістнадцятирічного віку, - на 10 років.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м'якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних. До паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) тип документа; 4) код держави; 5) номер документа; 6) ім'я особи; 7) громадянство; 8) дата народження; 9) унікальний номер запису в Реєстрі; 10) стать; 11) місце народження; 12) дата видачі документа; 13) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код); 14) дата закінчення строку дії документа; 15) відцифрований образ обличчя особи; 16) відцифрований підпис особи; 17) дані про перебування на консульському обліку (за бажанням особи або її представника, представника закладу, який виконує функції опікуна чи піклувальника над особою).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» №152 від 07 травня 2014 року встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 року припиняється. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
Отже, з 20.12.2016 Державна міграційна служба та територіальні підрозділи, здійснюють прийом документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено вказаною постановою. Прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія з 20 грудня 2016 року припинено, а відтак, суд приходить до висновку, що у Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області були відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія.
Пунктами 25-29 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон №152 від 07.05.2014 зазначено, у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/ територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта із використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.
У разі виявлення помилок у заяві-анкеті працівник територіального органу/ територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта вносить до неї відповідні виправлення. Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу. Після перевірки заявником правильності внесених до заяви-анкети відомостей про особу заява-анкета перевіряється та підписується (із зазначенням дати, прізвища та ініціалів) працівником територіального органу/ територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта, який прийняв документи та сформував заяву-анкету. Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта сканує із застосуванням засобів Реєстру до заяви-анкети документи, які подаються заявником. Оригінали документів (крім паспорта, що підлягає обміну, документів, що підтверджують сплату адміністративного збору (консульського збору) повертаються заявнику після оформлення заяви-анкети.
З урахуванням викладеного та доказів наявних в матеріалах справи, суд вважає, що оскільки інформація відповідачем про ОСОБА_1 була отримана з її дозволу без порушень вимог Закону України «Про захист персональних даних», «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», тобто станом на дату прийняття рішення по справі є достовірною, відтак відсутні законні підстава для видалення УНЗР.
Також суд звертає увагу, що посилання позивача на рішення Верховного Суду в зразковій справі №806/3265/17 (ПЗ/9901/18) є помилковим, у зв'язку з наступним.
Обов'язковими ознаками типової справи, до якої застосовуються висновки викладені Верховним Судом в зразковій справі №806/3265/17, є зокрема предмет спору.
Предметом спору в зразковій справі №806/3265/17 (ПЗ/9901/18) є вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, про що прямо зазначено в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17.
Разом з цим, у даному випадку предметом спору по справі №160/33440/24 є відносини щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Відтак, правові відносини не віднесені до сфері регулювання Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, а отже справа № 160/33440/24 не є типовою справою до справи №806/3265/17.
Правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.06.2021 року у справі №0240/3048/18-а.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Креді Агріколь Банк" №65612972 від 06 грудня 2024 року.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю,
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник