Справа №449/1810/24
26.02.2025 м. Перемишляни
Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
судді: Гуняк О.Я.,
за участю:
секретаря судових засідань: Тивонюка С.Р.,
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 ,
захисника: Волкова С.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни Львівської області адміністративні матеріали, які надійшли з Відділення поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області НП України про вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого, -
ч.1 ст.130 КУпАП, -
ОСОБА_1 , 18.11.2024 року близько 14 год. 55 хв. в с.Унів по вул. Центральна, 10, керував транспортним засобом марки «KIA CERATO», номерний знак « НОМЕР_1 » із зовнішніми ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження тесту на стан сп'яніння на місці події відмовився, від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясувати всі обставини, перелічені в ст.ст. 247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , свою вину у вчиненому правопорушенні заперечив. Пояснив, що відмовився від проходження огляду, оскільки працівники поліції повідомили йому, що вилучать його автомобіль і після цього огляд на стан сп'яніння буде проведено в найближчому населеному пункті. Якщо він відмовиться, тоді його відпустять.
Захисник ОСОБА_1 - Волков С.В., просив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з підстав у поданому ним клопотанні. Додатково зазначив, що стосовно вказаних подій ОСОБА_1 стверджує, що 18.11.2024 р. його за межами населеного пункту, неподалік с.Унів, останнього зупинили працівниками поліції спільно із представниками ТЦК та СП з метою перевірки у ОСОБА_1 військовооблікових документів. Зазначає, що після пред'явлення ОСОБА_1 військовооблікових документів у останнього виник словесний конфлікт із представників ТЦК та СП стосовно довідки про бронювання. Стверджує, що в результаті вказаного конфлікту працівники поліції сказали ОСОБА_1 , що він є дуже емоційним та запитали у останнього, чи не вживав він алкогольні напої. Зазначив, що отримавши негативну відповідь працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Зауважує, що в результаті бесіди поліцейські пояснили ОСОБА_1 , якщо він погоджується пройти такий огляд, тоді вони мають вилучити у нього автомобіль та помістити його на штраф майданчик, а якщо останній відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння, вони складуть протокол і останній може продовжити рух. Вважає, що працівники поліції надали неправильне роз'яснення щодо процедури проведення огляду, допустили порушення порядку проведення огляду, адже у відповідності до ч. 1 ст. 266 КУпАП мали б відсторонити останього від керування ТЗ у разі якщо вбачали ознаки алкогольного сп'яніння (чого не зробили) та фактично некоректним роз'ясненням спонукали ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. За вказаних обставин вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Додатково зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №176602 від 18.11.2024 р. не може вважатись належним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено «с.Унів вул. Центральна 10», проте місце вчинення адміністративного правопорушення не відповідає дійсним обставинам та спростовується зокрема відеоматеріалами наявними у матеріалах справи з яких вбачається, що події мали місце не в населеному пункті, що за своїм змістом не відповідає вимогам закону, адже містить вказівку на місце вчинення адміністративного правопорушення, яке не відповідає дійсним обставинам. Звертає увагу, що чинне законодавство при складення адміністративних матеріалів за ч. 130 КУпАП вимагає здійснення безперервного відеозапису, а у разі неможливості використання технічних засобів, які мають функцію відеозапису залучення двох свідків, однак долучений поліцейськими до матеріалів даної адміністративної справи відеозапис містить лише фрагмент спілкування ОСОБА_1 із поліцейським вже в службовому автомобілі поліції та не містить безперервного відеозапису з моменту зупинки поліцейськими автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та до завершення складення адміністративних матеріалів відностно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що за вказаних обставин, наявні у матеріалах справи відеозаписи є неналежними доказами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухави пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, суд приходить до наступного висновку.
Згідно пунктів 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів,щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов'язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами неухильно дотримуватись цього пункту.
Згідно з п. п. 6, 7 та 13 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі - Порядок № 1103), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що вищевказаними приписами передбачена чітка процедура направлення водія на проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння: на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, а у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу або незгоди водія з його результатами, такий огляд, відповідно до приписів закону, проводиться в закладах охорони здоров'я. Іншого порядку не існує.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає в разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З долучених до матеріалів справи відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі.
При цьому, мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до п.2.5 ПДР правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
До того ж, з вищевказаних відеозаписів не вбачається будь-яких дій працівників поліції щодо примушення ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а навпаки, працівниками поліції було роз'яснено процедуру проходження освідування та наслідки відмови від її проходження, з якою ОСОБА_1 не погодився.
При цьому, волевиявлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у передбаченому законом порядку було добровільним та усвідомленим.
Зважаючи на висловлену ОСОБА_1 відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, працівниками поліції було повідомлено такого про наслідки такої відмови, а саме складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, п. 1 та п. 3 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року, передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Згідно ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливо лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Щодо тверджень захисника про неперервність наданих відеозаписів, то суд звертає увагу на те, що він є безперервним у частині, яка має доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Дійсно п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026, передбачена безперервність здійснення відеозапису, під час виконання поліцейськими своїх службових обов'язків. Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов'язковості надання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов'язків. На думку суду, наданий суду відеозапис, на якому зафіксована розмова поліцейського з ОСОБА_1 , з'ясування обставин для складання протоколу про адміністративне правопорушення та процесуальні дії, які при цьому вчинили поліцейські об'єктивно доводить факт вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В даному випадку відеозаписи є одним із доказів по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозаписи не викликають.
Згідно пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Аналізуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення суд дійшов висновку, що в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , не висловив будь-яких зауважень щодо його змісту.
Більше того, з долучених відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 , відмовився від пояснень та розписався про те, що отримав копію протоколу та відмовився від проходження огляду за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі.
Стосовно тверджень захисника про те, що існують обґрунтовані сумніви щодо наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, оскільки поліцейські не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом після складення адміністративного протоколу, слід зазначити, що ОСОБА_1 було повідомлено працівником поліції, що його обмежують у керуванні транспортним засобом і в подальшому він не має права керувати транспортним засобом.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою посадовою особою і і жодних відомостей станом на день розгляду справи, про те, що дії посадової особи що його складала, ОСОБА_1 чи його захисником оскаржувалися, в матеріалах справи відсутні. Тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, а також не звертався із позовом до суду в порядку КАСУ щодо дій працівників поліції,
На думку суду, дії працівників поліції узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, а кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає кваліфікуючим ознакам норми ч.1 ст. 130 КУпАП.
Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, що працівники поліції обмежували права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушували свої службові обов'язки та порушували положення Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 або Конституцію чи закони України, в суді не надано.
Вищезазначені обставини підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №176602 від 18.11.2024 р., Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписами на компакт диску та ін. матеріалами справи в їх сукупності.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №176602 від 18.11.2024 р., р., складений у відповідності до вимог чинного законодавства, а викладені у ньому обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, натомість пояснення ОСОБА_1 та його захисника, суд розцінює як позицію захисту з метою уникнення ним відповідальності.
Вказані зібрані по справі докази є належними та допустимими, є взаємоузгодженими між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Сумніви у їх належності та достовірності у суду не виникає.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що з огляду на наявність відео з місця події, яке дозволяє встановити дійсні обставини справи, а також належним чином оформлені матеріали про адміністративне правопорушення, не можуть слугувати підставою для закриття провадження у справі, а формальний підхід до розгляду цієї справи, на переконання суду, не відповідатиме завданню Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначеного у статті 1 цього Кодексу.
Проаналізувавши вищевказані документи, відео, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, суд вважає, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми для прийняття рішення. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року зазначив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_2 , зобов'язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп'яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.
ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм Закону.
Згідно з п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається із санкції ч.1 ст.130 КУпАП (із змінами) у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП на водія накладається штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги ставлення правопорушника до скоєного, характер вчиненого правопорушення, яке свідчить про підвищену небезпеку подібних проступків та осіб, що їх вчиняють, ступінь вини, а тому до нього слід застосувати адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу і запобігання вчинення ним нових правопорушень.
Окрім цього, у відповідності до положень ст.40-1 КпАП України, слід також стягнути з правопорушника судовий збір.
Керуючись ст.ст. 23, 24, 33, 40-1, ч.1 ст. 130, 221, 283-285, 287, 289 КпАП України, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 ( однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить - 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу - 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Реквізити для оплати штрафу:
-отримувач: ГУК у Львівській області; код отримувача: ЄДРПОУ - 38008294; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку: UA 268999980313040149000013001; код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Реквізити для оплати судового збору:
-отримувач: ГУК Львів/Перемишлянська ТГ/ 22030101; код отримувача: ЄДРПОУ - 38008294; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку ( IBAN) : UA 328999980313121206000013889; код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Гуняк Олександра Ярославівна