Справа №463/754/25
Провадження №1-кс/463/1847/25
про відмову у задоволенні клопотання
про скасування арешту майна
26 лютого 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
Слідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за №42024140000000287 від 17 грудня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, -
адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту, який накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2025 року на вилучені під час обшуку 6 лютого 2025 року в автомобілі марки «MAZDA 6», та які належать ОСОБА_4 на грошові кошти в сумі 1100 (одна тисяча сто) доларів США та в сумі 2600 (дві тисячі шістсот) Євро.
Подане клопотання мотивує тим, що в провадженні ТУ ДБР розташованого в м.Львів перебуває кримінальне провадження ЄРДР №42024140000000287 від 17 грудня 2024 року, в рамках якого 6 лютого 2025 року оголошено підозру ОСОБА_4 . На підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 4 лютого 2025 року у справі № 463/1076/25 (провадження №1-кс/463/1177/25) було проведено обшук у автомобілі марки «MAZDA 6», який перебував на той момент у фактичному користуванні ОСОБА_4 . Під час проведення обшуку було виявлено та вилучено: грошові кошти в сумі 1 100 (одна тисяча сто) доларів США; грошові кошти в сумі 2 600 (дві тисячі шістсот) Євро; коробку з-під телефону «Redmi Note 8Pro». Як вбачається з протоколу обшуку, ОСОБА_4 повідомив працівників ДБР, що здійснювали обшук, що вищевказані кошти задекларовані ним, а відтак вважатись такими, що здобуті злочинним шляхом немає підстав. Звертає увагу на те, що ухвалою суду було надано дозвіл на відшукання та вилучення в транспортному засобі марки «MAZDA 6» грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, дозволу на вилучення коштів в сумі 1100 доларів США та в сумі 2 600 Євро слідчий суддя при винесенні ухвали про надання дозволу на обшук не надавав, а тому вважає, що у відповідності до ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені в даному випадку кошти, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання, і не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Зазначає, що до вказаних грошових коштів не може бути застосовано спеціальну конфіскацію. Вказує, що на момент проведення обшуку та на даний час не існує жодних фактичних та правових підстав вважати, що вилучені у ОСОБА_4 грошові кошти є доказом у кримінальному провадженні, здобуті у протиправний спосіб чи відповідають іншим критеріям визначених законом, що дають підстави для застосування конфіскації чи спеціальної конфіскації. Звертає увагу на те, що ОСОБА_4 одружений з 2022 року, вказані кошти задекларовані ОСОБА_4 у 2024 році, а відтак вказані кошти є сумісною власністю подружжя, на утриманні ОСОБА_4 є малолітня дитина, яка є інвалідом і потребує систематичного лікування в медичних закладах. У зв'язку з наведеним подане клопотання просить задовольнити.
В судове засідання 26 лютого 2025 року підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_3 не з'явились, подали до суду спільну заяву про розгляд клопотання без їх участі, разом з якою додатково надали копії медичних документів, що підтверджують необхідність грошових коштів на лікування дитини з інвалідністю.
Представник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що належним чином повідомлялось про дату, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заперечень чи будь-яких інших пояснень щодо клопотання до суду не скерував.
За таких обставин відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України суд вважає за можливе розглянути подане клопотання за відсутності власника майна та представника особи, за клопотанням якої було арештовано майно.
Оглянувши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що Перший слідчий відділ (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснює досудове розслідування кримінального провадження №42024140000000287 від 17 грудня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 4 лютого 2025 року у справі №463/1076/25, провадження №1-кс/463/1177/25, було надано дозвіл слідчим, які входять в склад визначеної слідчої групи та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні №42024140000000287 від 17 грудня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України на проведення обшуку в транспортному засобі марки «MАZDA 6», н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , 2015 р.в, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання документів, речей та грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, мобільних телефонів, флеш-накопичувачів, ноутбуків, жорстких дисків та інших носіїв інформації, на яких зберігається інформація про вимагання та отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також нотатки, записники й інші документи, які містять відомості про скоєння зазначених кримінальних правопорушень, в тому числі картку Приват банку № НОМЕР_3 , на ім'я одержувача
ОСОБА_10 протоколу обшуку від 6 лютого 2025 року, проведеного на підставі вказаної вище ухвали слідчого судді в автомобілі марки «MАZDA 6», р.н. НОМЕР_1 , вбачається, що в ході такого було виявлено та вилучено: коробку з-під телефону «Redmi Note 8 Pro», в якій знаходяться грошові кошти в сумі 1100 доларів США та 2600 Євро, що належать ОСОБА_4 , та які зі слів останнього є його заощадженнями, які він відобразив в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.
Постановою старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_11 від 7 лютого 2025 року вищезазначене майно, вилучене 6 лютого 2025 року в результаті проведення обшуків, визнане речовими доказами у кримінальному провадженні №42024140000000287 від 17 грудня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.
При цьому 6 лютого 2025 року в кримінальному провадженні №42024140000000287 від 17 грудня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11 лютого 2025 року у справі №463/754/25, провадження №1-кс/463/1357/25, в рамках даного кримінального провадження накладено арешт шляхом заборони користування та розпорядження, в тому числі відчуження, на речі, документи та грошові кошти, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42024140000000287 від 17 грудня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, зокрема на коробку з-під телефону «Redmi Note 8 Pro», в якій знаходяться грошові кошти в сумі 1100 доларів США та 2600 Євро.
Зі змісту ухвали вбачається, що слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі санкцією ч. 3 ст. 368 КК України передбачено можливість конфіскацією майна. Окрім того слідчий довів, що зазначене у клопотанні майно є речовими доказами, оскільки таке могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі може бути предметами, що набуті кримінально протиправним шляхом. Метою накладення арешту на майно, є забезпечення збереження речових доказів та забезпечення конфіскації як виду покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме: у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
У відповідності до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При цьому згідно з п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.
Частинами 1, 2 ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Також статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Як вбачається з клопотання захисник мотивує його тим, що вилучені у його підзахисного кошти здобуті законно та є задекларованими, належать на праві спільної сумісної власності також дружині ОСОБА_4 , та необхідні для лікування їх малолітньої дитини.
Так згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 5 серпня 2022 року ОСОБА_4 з 5 серпня 2022 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_12 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 15 березня 2023 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_12 є батьками ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_6 від 28 січня 2025 року, ОСОБА_13 , 2023 року народження, є дитиною з інвалідністю до 18 років.
При цьому з долученої копії щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, поданої ОСОБА_4 вбачається, що останнім в розділі «12. Грошові активи» задекларовано зокрема готівкові кошти - 10000 USD та 4000 EUR.
Водночас, вказану декларацію подано 7 лютого 2025 року о 18:55 год., тобто вже на наступний день після вилучення вказаного майна.
Відтак, з наведеного вище вбачається, що арешт на майно накладено обґрунтовано, вказані грошові кошти на момент їх вилучення не були задекларовані та можуть бути в подальшому об'єктом конфіскації як виду покарання. При цьому судом не беруться до уваги посилання на те, що дані грошові кошти необхідні підозрюваному для лікування дитини, оскільки з вказаної вище декларації вбачається, що у ОСОБА_4 окрім вилучених коштів є інші грошові кошти, арешт на які не накладався.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням того, що кримінальне провадження №42024140000000287 від 17 грудня 2024 року станом на день розгляду даного клопотання не завершено та у такому ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, майно, на яке накладено арешт, є речовим доказом у кримінальному провадженні та в подальшому може бути об'єктом конфіскації як виду покарання, обставини, які стали підставами для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, не змінилися, арешт накладено обґрунтовано, доказів того, що відпала потреба в арешті майна, чи такий арешт накладено необґрунтовано, не надано, відтак слідчий суддя приходить до переконання, що в задоволенні клопотання про скасування арешту слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 174, 303, 305-307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за №42024140000000287 від 17 грудня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1