03 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 761/40822/21
провадження № 61-142ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про розірвання трудового договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення вихідної допомоги,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про розірвання трудового договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення вихідної допомоги.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня
2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
03 січня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 18 вересня 2024 року.
У касаційній скарзі просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Ухвалою Верховного суду від 09 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно сплатити судовий збір.
Вимоги вказаної ухвали заявник виконав.
Також заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, та вказує, що повний текст постанови його представник отримав 04 грудня 2024 року через електронний кабінет, що підтверджується копією роздруківки з електронного кабінету та копією супровідного листа апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК України).
У частині першій статті 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання заявника підлягає задоволенню, оскільки повний текст постанови апеляційного суду від 18 вересня 2024 року представник заявник через підсистему «Електронний Суд» 04 грудня 2024 року, що підтверджується підтверджується копією роздруківки з електронного кабінету та копією супровідного листа апеляційного суду. Касаційну скаргу заявник направила до Верховного Суду 03 січня 2025 року, тобто протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного тексту судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник заявляє пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суди не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 569/249/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 758/2641/17, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, від 18 червня 2020 року у справі № 802/2184/16,
від 10 липня 2019 року у справі № 644/8881/16, від 22 квітня 2020 року у справі
№ 199/8766/18, від 15 листопада 2018 року у справі № 761/18805/17, від 20 червня 2018 року у справі № 161/10759/16, від 23 січня 2018 року у справі № 227/5686/14.
Крім цього, заявник посилається на підпункт б пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді інших справ
(№ 363/444/21 та № 363/1890/21).
Касаційна скарга подана у визначений законом строк та оформлена відповідно до статті 392 ЦПК України, зокрема, містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Керуючись статтями 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року.
Витребувати з Шевченківського районного суду міста Києва матеріали справи
№ 761/40822/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про розірвання трудового договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення вихідної допомоги.
Надіслати учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська