Ухвала від 20.02.2025 по справі 682/2691/23

УХВАЛА

20 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 682/2691/23

провадження № 61-1919ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада

2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 січня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо проведення розрахунку розміру та суми заборгованості зі сплати аліментів, заінтересовані особи: стягувач - ОСОБА_2 , Славутський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2023 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.

Виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу № 682/2691/23, виданого 17 жовтня 2023 року Славутським міськрайонним судом Хмельницької області, відкрито Славутським відділом ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

У вересні 2024 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Савінський О. П., звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо проведення розрахунку розміру та суми заборгованості по сплаті аліментів, у якій просив:

- визнати неправомірними дії начальника Славутського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у проведенні перерахунку розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , як фізичної особи - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття, на підставі судового наказу

№ 682/2691/23 виданого 17 жовтня 2023 року Славутським міськрайонним судом, з урахуванням положень статті 195 СК України та статистичної інформації середньомісячної заробітної плати в Україні без врахування сум податків і зборів, що утримуються із такої заробітної плати, згідно поданої боржником заяви

від 08 серпня 2024 року;

- зобов'язати начальника Славутського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснити перерахунок розміру та заборгованості по аліментам, які стягуються з ОСОБА_1 , як фізичної особи - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття, на підставі судового наказу № 682/2691/23 від 17 жовтня 2023 року, з урахуванням положень статті 195 СК України, виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати в Україні без врахування сум податків і зборів, що утримуються iз такої заробітної плати, а не виходячи з усього сукупного (валового доходу), який декларувався ОСОБА_1 як платником податків, котрий обрав спрощену систему оподаткування;

у зв'язку iз проведенням перерахунку заборгованості по аліментах, суму переплати повернути на рахунок боржника;

зобов'язати начальника Славутського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснювати подальше нарахування аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , як фізичної особи - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття, на підставі судового наказу № 682/2691/23 від 17 жовтня 2023 року з урахуванням положень статті 195 СК України виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати в місцевості, за місцем проживання боржника, у відповідній області чи по Україні в цілому (в залежності від наявності відповідної інформації про середню заробітну плату) без врахування сум податків і зборів, що утримуються із такої заробітної плати, а не виходячи з усього сукупного (валового доходу), який декларувався ОСОБА_1 як платником податків, котрий обрав спрощену систему оподаткування.

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 18 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 січня 2025 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив.

12 лютого 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник

Савінський О. П. , засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 січня 2025 року у вказаній справі, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвали нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо проведення розрахунку розміру та суми заборгованості по сплаті аліментів задовольнити.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі

№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна

скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає

касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням,

при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес

або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну

скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних

помилково.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Зі змісту оскаржених судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 в порядку судового контролю за виконанням судових рішень оскаржив дії державного виконавця в межах виконавчого провадження з виконання судового наказу

№ 682/2691/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття, виданого 17 жовтня 2023 року Славутським міськрайонним судом Хмельницької області.

Отже, предметом спору в цій справі є вимоги про стягнення аліментів.

Зазначена справа є малозначною справою відповідно до пункту 3 частини

шостої статті 19 ЦПК України.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Відповідно до приписів частини першої статті 258 ЦПК України ухвала є різновидом судових рішень.

Отже, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, оскільки справа є малозначною відповідно до приписів закону.

Касаційна скарга не містить посилань на виняткові обставини, які можуть слугувати підставою для перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у малозначній справі.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведені,

суд під час вивчення касаційної скарги такі винятки самостійно не

встановив.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Сама по собі незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб

(п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати

заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію

та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду

третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ,

які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також

можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають

значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід

вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 січня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо проведення розрахунку розміру та суми заборгованості зі сплати аліментів, заінтересовані особи: стягувач - ОСОБА_2 , Славутський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров

Попередній документ
125435106
Наступний документ
125435108
Інформація про рішення:
№ рішення: 125435107
№ справи: 682/2691/23
Дата рішення: 20.02.2025
Дата публікації: 27.02.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (18.03.2025)
Результат розгляду: Приєднано до провадження
Дата надходження: 18.03.2025
Предмет позову: на дії державного виконавця щодо проведення розрахунку розміру та суми заборгованості по сплаті аліментів
Розклад засідань:
20.09.2024 14:20 Славутський міськрайонний суд Хмельницької області
04.10.2024 14:20 Славутський міськрайонний суд Хмельницької області
25.10.2024 14:20 Славутський міськрайонний суд Хмельницької області
12.11.2024 11:30 Славутський міськрайонний суд Хмельницької області
18.11.2024 10:30 Славутський міськрайонний суд Хмельницької області
14.01.2025 11:00 Хмельницький апеляційний суд