Справа № 496/1657/23
Провадження № 1-кп/496/185/25
26 лютого 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Біляївка матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городок Львівської області, громадянина України, українця, не працюючого, маючого середню-спеціальну освіту, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
18.11.2022 року ОСОБА_6 о 21:15 годині, керуючи технічно-справним сідловим тягачем марки «DAF ХР 105.410» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по горизонтальній ділянці, мокрого, чистого асфальтобетонного покриття першої смуги руху 449 км + 811 м автодороги Київ-Одеса в Одеському районі Одеської області (за фактичної організації двостороннього руху - по три смуги для руху в кожному напрямку, розділених між собою залізобетонною огорожею, між зустрічними напрямками, та переривчастою лінією горизонтальної розмітки смуг для руху попутних напрямків), із сторони міста Одеси в напрямку міста Києва, в мовах дощу та темного часу доби, із швидкістю 33,5-35,7 км/год., грубо порушив вимоги п.п. 2.3 «б» та 12.3 «Правил дорожнього руху України», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - «Правила»), відповідно до яких:
п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим транспортним засобом у дорозі;
п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди,проявив злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розраховував на їх відвернення, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації не вжив, маючи об'єктивну можливість заздалегідь виявити небезпеку для руху, у вигляді пішохода ОСОБА_7 , яка перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, переходила проїзну частину справа наліво за ходом руху сідлового тягача, по діагоналі, негайно та своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у результаті чого допустив наїзд на неї. При цьому мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, належним виконанням зазначених вимог Правил.
У результаті дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної травми голови та шиї, тулуба і кінцівок: а) травми голови та шиї: забійних та забійно-розмізчених ран голови; крововиливу в м'які тканини голови; переломів кісток мозкового та лицевого черепу; крововиливів під м'яку мозкову оболонку мозочка; уламкового перелому великого ріжка під'язикової кістки справа; б) закритої травми тулуба: розриву правого крижово-клубового з'єднання по внутрішній поверхні; перелому грудини з повним її розділенням на рівні 2-3-го ребер; переломів 2-4-го правих ребер по середньо ключичній лінії; переломів 1-3-го правих ребер по лопатковій лінії; переломів 1-9-го лівих ребер по середній пахвовій лінії; переломів 1-4-х лівих ребер по лопатковій лінії; забоїв та розривів легень; розриву навколосерцевої сорочки; розриву аорти над її клапаном; розривів печінки та крововиливу в її зв'язковий апарат; крововиливу в ділянці судинної ніжки селезінки; в) травми кінцівок: садна правої кисті; рваної рани правої гомілки; багатоуламкового перелому лівої стегнової кістки у нижній третині; відкритих переломів кісток правої гомілки. Всі тілесні ушкодження заподіяні одночасно по одному механізму, складають єдиний комплекс поєднаної травми, та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_7 настала від поєднаної травми голови, шиї, тулуба та кінцівок в умовах дорожньо-транспортної події. Допущенні водієм ОСОБА_6 порушення вимог п.п. 2.3 «б», 12.3 Правил перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_7 .
Будучи допитаною у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 зазначила, що 18.11.2022 року її сестра знаходилась у свого знайомого в с.Алтестове Одеського району, згідно відомої їй інформації, зранку вона мала піти на роботу, але згодом їй зателефонувала мати і повідомила про те, що сестра потрапила в ДТП, з сестрою у неї були близькі стосунки, тому після її смерті потерпіла перебуває у емоційних та душевних стражданнях, страхова компанія відшкодувала суму матері, але яку саме потерпіла не знає, підтримала поданий цивільний позов, посилаючись на обставини, викладені у позові та уточненнях до нього (а.с. 35-45, 74-78).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 себе винним визнав та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового розслідування, при цьому зазначив, що він 18.11.2022 року, керуючи сідловим тягачем марки «ВАР ХР 105.410» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Київ-Одеса в Одеському районі Одеської області, із сторони міста Одеси в напрямку міста Києва, зі швидкістю приблизно 35 км/год., точно не пам'ятає, в мовах дощу, було вже темно, він не побачив як пішохід ОСОБА_7 переходила проїзну частину, внаслідок чого допустив наїзд на неї. Цивільний позов визнав частково, так як страхова компанія відшкодувала потерпілій суму збитків, згоден на компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000 грн., також посилався на обставини, викладені у письмових запереченнях проти позову (а.с.91-96). У вчиненому розкаявся, просив не позбавляти його права керування транспортним засобом, так як у нього на утриманні дитина 2008 року народження і його робота пов'язана з керуванням.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснює, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена у повному обсязі і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 67 КК України, відсутні.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, враховує те, що він одружений (а.с.172 зворотна сторона), у дружини є малолітня дитина від першого шлюбу (а.с. 134), військовослужбовець, учасник бойових дій (а.с. 172), маючий ІІ групу інвалідності (а.с.173 зворотна сторона), працюючого водієм автотранспортних засобів у ФОП ОСОБА_8 із 01.08.2024 року на умовах повного робочого дня (а.с. 173), на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, також приймає до уваги його відношення до вчиненого - визнання своєї вини, також суд приймає до увагу той факт, що ОСОБА_6 раніше не був судимий, враховуючи пом'якшуючі обставини, зазначені вище, суд вважає що, виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 можливе без ізоляції його від суспільства з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, якщо він у період іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд виходить з наступного.
Обвинувачений, керуючи автомобілем, який є джерелом підвищеної небезпеки, був неуважним, проявив злочинну самовпевненість, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди, в результаті чого спричинило смерть потерпілого.Наведене суд вважає підставою для призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Суд критично ставиться до стверджень обвинуваченого та його захисника, що транспортний засіб є єдиним джерелом його заробітку. З цього приводу суду не було надано жодного належного та допустимого доказу. Також суду не було надано ані стороною обвинуваченого, ані стороною захисту характеризуючого матеріалу відносно обвинуваченого (з останнього місця роботи, проживання тощо), що позбавляє суд зробити висновок щодо особи обвинуваченого, його спілкування в побуті, колегами. Також, не надано доказів того, що обвинувачений не може працювати на іншій роботі, вказане свідчить про те, що обвинувачений може працевлаштуватися на роботу не пов'язану з керуванням транспортним засобом.
Крім того, суд приймає до увагу те, що обвинувачений не перебував у стані алкогольного сп'яніння, тому суд прийшов до висновку про призначення додаткового покарання не у максимальної межі, а саме - позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки.
По вказаному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_4 був заявлений цивільний позов, який згодом був уточнений (а.с. 35-37, 76) до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 80000,00 грн., моральної шкоди 24000,00 грн., судові витрати у розмірі 3440,00 грн.
Дослідивши вказаний цивільний позов потерпілого, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов до висновку, що вказані обставини частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст. 129 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно із вимогами статті 1166 ЦК України, майнова шкода, яка спричинена фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її спричинила у повному обсязі.
Суд вважає не доведеним вимогу потерпілої про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 80000 грн. та погоджується з доводами обвинуваченого та його захисника про необґрунтованість заявленої вимоги та недоведеність такої шкоди, оскільки докази, які надані на підтвердження даної шкоди не підтверджують завдану матеріальну шкоду безпосередньо потерпілому.
Після того, як судом були досліджені квитанції, надані потерпілою на підтвердження суми позову стягнення матеріальної шкоди, то сума склала 36203,00 грн.
В частині стягнення судових витрат у розмірі 3440,00 грн., то потерпілою не надано відповідних доказів, тому в цій частині не підлягає задоволенню.
Завдану моральну шкоду потерпіла оцінює у розмірі 24000 грн., яку вона обґрунтовує тим, що внаслідок завданих обвинуваченим порушень вона зазнала значної моральної шкоди, яка виразилась у емоційних та душевних стражданнях, порушились стосунки з оточуючими людьми, порушились інші усталені життєві зв'язки.
За роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 р., під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю, розмір відшкодування якої визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Тому враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, судом встановлено наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями ОСОБА_6 і шкодою, заподіяною позивачу та наявністю вини відповідача у заподіянні цієї шкоди, характер немайнових втрат, яких він поніс, а також враховуючи, що потерпілій дійсно була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у душевних та фізичних стражданнях, а також з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з цивільного відповідача підлягають задоволенню.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, а саме: сідловий тягач марки «DАF ХР 105.410» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 99) - повернути законному власнику, при цьому скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 25.11.2022 року (а.с. 100).
Відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України з ОСОБА_9 підлягають стягненню витрати на проведення судових експертиз.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на три роки.
У відповідності до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 з випробувальним строком, обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Позовну заяву (уточнену) ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальну шкоду у розмірі 36203,00 грн., моральну шкоду у розмірі 24000,00 грн.
Арешти, який був накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.11.2022 року на: сідловий тягач марки «DАF ХР 105.410» реєстраційний номер НОМЕР_1 - скасувати (а.с. 100).
Речові докази по справі: - сідловий тягач марки «DАF ХР 105.410» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 99) - повернути законному власнику;
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави суму витрат, пов'язаних із проведенням: судових авто технічних експертиз; судової транспортно-трасологічної експертизи; на загальну суму 9627,78 грн.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.