Справа № 215/1188/25
1-кп/215/552/25
26 лютого 2025 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції з обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та захисниками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 307 ч. 2, 307 ч. 3 КК України,
Ухвалою від 04.02.2025 р. Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, обвинуваченій ОСОБА_5 , було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 04.03.2025 р..
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченій строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обвинувачена заперечує проти клопотання прокурора, так як на свідків вона впливати не буде та взагалі відсутні свідки на яких би вона могла впливати, має двох неповнолітніх дітей, просить змінити тримання під вартою на домашній арешт, або зменшити суму застави, яку дорослий син сплатити не взмозі.
Захисник ОСОБА_7 заперечує проти клопотання прокурора так, як ризики якщо і не відсутні повністю, то значно зменшилися, впливати на свідків обвинувачена не буде та й відсутні такі свідки. З серпня 2024 р. утримується під вартою, тобто тривалий час. Сторона захисту почала знайомитись з матеріалами справи лише в січні 2025 р., оскільки тоді були надані лише матеріали стороною обвинувачення. При цьому надавалися в малому обсязі, що затримувало передачу справи до суду. Також, ОСОБА_5 має двох неповнолітніх дітей. Зареєстрована та проживала в м. Кривому Розі за адресою зазначеною в обвинувальному акті. До кримінальної відповідальності раніше не притягалася. Тривале утримання в СІЗО, негативно впливає на її стан здоров'я та затягує, в тому числі, розгляд справи судом. Намірів вчиняти дії, які б свідчили про наявність ризиків обвинувачена немає. Також, просимо змінити запобіжний захід на домашній домашній арешт, а в разі незміни запобіжного заходу на домашній арешт, зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, ухвалу суду від 04.02.2025 р. про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що обвинуваченій ОСОБА_5 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, а розмір застави залишити визначений раніше ухвалою суду, виходячи з наступного.
Дійсно, згідно ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного (обвинуваченого); міцність його соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; постійного місця роботи, навчання; репутація, майновий стан підозрюваного (обвинуваченого); наявність судимостей; повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (обвинувачується) особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється (обвинувачується) особа.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.
Тобто, оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, та на які посилається в клопотанні прокурор не змінилися, суд вважає, що хоча обвинувачена й не судима, має двох неповнолітніх дітей, місце реєстрації та проживання, але інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як вона обвинувачується в тому, що вчинила кримінальні правопорушення, одне з яких є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання від 9 до 12 років позбавлення волі, не працює, вона не є неповнолітньою або інвалідом, або особою похилого віку, тобто, вона зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, продовжити свою злочинну діяльність, вчинивши нове умисне кримінальне правопорушення, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вказані ризики, на які посилався слідчий суддя при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, та посилається прокурор у клопотанні, продовжують існувати та не зменшилися.
Сама по собі наявність у обвинуваченої двох неповнолітніх дітей, місця реєстрації, обіцянки не впливати на свідків, не спростовує необхідність продовження тримання під вартою та не є підставою відмови прокурору в заявленому клопотанні, або заміні тримання під вартою на інший більш мякий запобіжемй захід.
Суд вважає, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченої - з метою переховування, тиску на свідків, вчинення нових кримінальних правопорушень, жодним чином не свідчить про неможливість вчиненя нею цих дій в подальшому. Фактично, її належна процесуальна поведінка та відсутність фактів спроб, передбачених ст. 177 КПК України, зумовлені в першу чергу дієвістю обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, враховуючи обставини кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченої та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, суд вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого є у кримінальному провадженні, є застава, як альтернатива запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, в розмірі та з умовами, визначеними ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2024 року, оскільки саме такий розмір застави, з покладенням на обвинувачену обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є співмірним та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 і виконання нею процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315 КПК України, суд, -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 26.04.2025 р., з раніше визначеним розміром застави у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908400 грн..
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченою з дня вручення її копії.
Суддя: