вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" лютого 2025 р. м.Київ Справа№ 920/744/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Сибіги О.М.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 19.02.2025:
від позивача: не з?явився;
від відповідача: Буланов О.М. (в режимі відеоконференції);
прокурор: Винник О.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватної фірми "Ордекс",
на рішення Господарського суду Сумської області
від 20.11.2024 (повний текст підписано 02.12.2024)
у справі №920/744/24 (суддя Вдовенко Д.В.)
за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави
в особі позивача Сумської міської ради
до відповідача Приватної фірми "Ордекс"
про зобов'язання звільнити земельну ділянку,
Короткий зміст позовних вимог
Прокурор в інтересах держави в особі Сумської міської ради звернувся до Господарського суду Сумської області, в якій просить зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку водного фонду на березі р.Псел, що перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади та розташована біля земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019, шляхом демонтажу розміщених на ній тимчасових споруд.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що відповідач використовує земельну ділянку водного фонду в межах прибережної захисної смуги р. Псел без правовстановлючих документів, що порушує інтереси територіальної громади в особі Сумської міської ради, як власника земельної ділянки водного фонду, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави. На спірній земельній ділянці відповідач здійснює діяльність всупереч визначеному ст. 206 Земельного кодексу України платному принципу, який встановлено державою як основне джерело надходжень коштів до бюджету з метою фінансування програм і проектів, спрямованих на раціональне використання, поліпшення, збереження та охорону земель. Відповідач, зайнявши комунальну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, здійснив протиправне втручання у вільне володіння та розпорядження територіальною громадою своїм майном (землею). Наведене беззаперечно свідчить про порушення державних та суспільних інтересів, оскільки таке втручання перешкоджає територіальній громаді ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, розпоряджатись нею на свій розсуд та виключно в інтересах територіальної громади.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що:
- прокурор не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог;
- надані прокурором докази не містять фактичних обставин про точний розмір, конфігурацію та межі самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки, відсутній схематичний план чи висновок експерта про розміри самовільно зайнятої земельної ділянки, відсутнє рішення про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП за самовільне зайняття земельної ділянки;
- матеріали справи не містять фактичних даних про наявність у спеціаліста спеціальних знань у галузі метрології та його повноваження щодо здійснення замірів земельних ділянок, не вказано, якими засобами вимірювання здійснювалися заміри.
Відповідач також звертав увагу на правові позиції Верховного Суду у постанові від 04.04.2019 по справі № 910/2655/18, у постанові від 27.06.2018 по справі № 902/889/16, у постанові від 18.12.2019 по справі № 127/23136/17.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.11.2024 у справі №920/744/24 позов задоволено повністю: зобов'язано Приватну фірму "Ордекс" звільнити земельну ділянку водного фонду на березі р.Псел, що перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади та розташована біля земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019 шляхом демонтажу розміщених на ній тимчасових споруд (позначених на плані угідь фрагменту прибережно-захисної смуги р. Псел та прилеглої території від 18.07.2023). Стягнуто з Приватної фірми "Ордекс на користь Сумської обласної прокуратури 2422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивовано тим, що відповідач не подав доказів на спростування обставин розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці в прибережній захисній смузі р. Псел біля орендованої відповідачем земельної ділянки, в тому числі доказів на підтвердження того, що тимчасові споруди розміщені в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019 згідно з погодженим паспортом прив'язки, доказів звільнення спірної земельної ділянки від розміщених на ній тимчасових споруд на дату звернення прокурора з позовом до суду та розгляду судом справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Приватна фірма "Ордекс" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2024 у справі №920/744/24- скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Так, в апеляційній скарзі підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржником зазначено наступне:
- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог, а саме: відсутнє рішення про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП за самовільне зайняття земельної ділянки відповідача;
- надані позивачем докази не містять фактичних обставин про точний розмір, конфігурацію та межі самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки; відсутні схематичний план чи висновок експерта про розміри самовільно зайнятої земельної ділянки; матеріали справи не містять фактичних даних про наявність у вказаних осіб спеціальних знань у галузі метрології та їх повноваження щодо здійснення замірів земельних ділянок, не вказано, якими засобами вимірювання здійснювалися ці заміри;
- надані позивачем докази містять лише припущення про порушення прав позивача;
- доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тому за відсутності інформації про точний розмір, конфігурацію та межі самовільно зайнятої відповідачем рішення суду неможливо буде виконати у разі його ухвалення;
- оскільки не визначено межі земельної ділянки, яку необхідно звільнити, тому неможливо зобов'язати звільнити земельну ділянка, яка не сформована та без визначення її площі;
- неможливо виконати судове рішення у даній справі шляхом демонтажу розміщених на ній тимчасових споруд (позначених на плані угідь фрагменту прибережно-захисної смуги р. Псел та прилеглої території від 18.07.2023р.), так як план угідь фрагменту прибережно-захисної смуги р. Псел та прилеглої території від 18.07.2023р. не є документом, який має будь-яку юридичну силу;
- не визначено площу земельної ділянки, межі земельної ділянки, яку необхідно звільнити, а головне оскільки земельна ділянка не сформована, не присвоєно кадастровий номер, тому неможливо звільнити земельну ділянку, яка не визначена як об'єкт цивільних прав;
- з огляду на положення ч. 1-4 ст. 51 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», докази, на які покликається позивач, як на докази, якими обгрунтовує підстави позову, складанні топографічно-геодезичних матеріалів, мали бути присутні кваліфіковані, сертифіковані фахівці, обміри мали проводити спеціальними приладами, які встановлюють точну площу земельної ділянки;
- судом першої інстанції не було призначено спеціаліста для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, тому відповідно будь-які висновки спеціаліста є неналежним доказом;
- всупереч ч. 2, ч. 8 ст. 80 ГПК України Позивачем було подано докази після відкриття провадження у справі без обґрунтування неможливості їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього; позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач дійсно користується тією частиною земельної ділянки, яку просить зобов'язати звільнити;
- неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
10.02.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від керівника Окружної прокуратури міста Суми надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 2, 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що:
- правові висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 920/447/18 (пункт 6.28) та постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 918/633/16 підлягають застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі, тоді як правові висновки сформульовані у справах на які посилається представник відповідача застосовуються до правовідносин щодо об'єктів нерухомості;
- під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №420232025100000055 від 31.05.2023 встановлено факт розміщення тимчасових споруд ПФ «Ордекс» поза межами орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019 та визначеного паспортом прив'язки місця розташування тимчасових споруд;
- факт розміщення тимчасових споруд поза межами орендованої земельної ділянки та розміщення їх на земельній ділянці прибережної захисної смуги р. Псел підтверджено протоколом огляду місця події від 18.07.2023;
- твердження представника відповідача про те, що точна площа земельної ділянки (прибережної захисної смуги р. Псел) не визначена, не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи міститься лист Департаменту забезпечення ресурсних платежів від 04.08.2023 згідно з яким, рішенням Сумської міської ради від 28.07.2010 №4141-МР було затверджено проект встановлення меж прибережної захисної смуги р. Псел у межах міста Суми, площею 315,2849 га;
- за результатами проведення огляду місця події від 18.07.2023, у кримінальному провадженні складено схему розміщення тимчасових споруд по відношенню до орендованої земельної ділянки та прибережної захисної смуги р. Псел із зазначенням точної конфігурації розміщених тимчасових споруд та зазначенням площі під тимчасовими спорудами (0,0054 га; 0,0007 га, 0,0020 га, 0,0008 га та 0,0031 га);
- відповідну схему складено спеціалістом Хоменко О.В. у кримінальному провадженні із застосуванням спеціального повіреного обладнання, вказаним спеціалістом здійснено геодезичну зйомку та не виконувався землеустрій відповідно до Закону України «Про землеустрій»;
- спеціаліст Хоменко О.В. має вищу освіту за спеціальністю геодезія та землеустрій, що підтверджено дипломом М22 №115011 та відповідним свідоцтвом від 12.07.2017, в протоколі огляду місця події від 18.07.2023 зазначено, що огляд проведено за допомогою приймача GPS TRIMBLE R2 5638S05208, вказаний GPS приймач є повіреним, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №457 від 04.02.2022;
- згідно листа Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 18.04.2024, паспорти прив'язки тимчасової споруди біля земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019 в прибережній захисній смузі не видавались, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки прибережної захисної смуги р. Псел;
- твердження відповідача, про те, що в матеріалах справи відсутня постанова про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки є необґрунтованою, оскільки власник землі може захистити своє право і без відповідної постанови, а відповідна постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути складена за результатами планової або позапланової перевірки відповідними контролюючими органами;
- сукупністю належних та допустимих доказів, що містяться в матеріалах справи підтверджується самовільне зайняття ПФ «Ордекс» земельної ділянки прибережної захисної смуги р. Псел шляхом розташування на ній тимчасових споруд;
- відповідач не подав доказів на спростування обставин розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці в прибережній захисній смузі р. Псел біля орендованої відповідачем земельної ділянки, в тому числі доказів на підтвердження того, що тимчасові споруди розміщені в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019 згідно з погодженим паспортом прив'язки, доказів звільнення спірної земельної ділянки від розміщених на ній тимчасових споруд на дату звернення прокурора з позовом до суду та розгляду судом справи;
- суд першої інстанції визнав правомірними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню вимоги прокурора щодо зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку водного фонду на березі р. Псел, що перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади та розташована біля земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019 шляхом демонтажу розміщених на ній тимчасових споруд (позначених на плані угідь фрагменту прибережно-захисної смуги р. Псел та прилеглої території від 18.07.2023);
- обраний прокурором спосіб захисту зможе призвести до відновлення становища, яке існувало до порушення ПФ «Ордекс» земельного законодавства, внаслідок чого самовільно зайнята земельна ділянка буде звільнена від розміщених на ній тимчасових споруд, а питання щодо неможливості виконання рішення суду першої інстанції не відноситься до кола повноважень апеляційного суду при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024, апеляційну скаргу Приватної фірми "Ордекс" на рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2024 у справі №920/744/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/744/24.
18.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду з місцевого господарського суду надійшли матеріали справи №920/744/24.
З урахуванням перебування судді Станіка С.Р., у відпустах з 23.12.2024 по 24.01.2025 включно, вирішення питання щодо руху справи вирішується після виходу судді з відпустки.
У зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному з 22.01.2025, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо подальшого руху справи у визначеному складі суду - неможливо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 справу №920/744/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 прийнято справу №920/744/24 за апеляційною скаргою Приватної фірми "Ордекс" на рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2024 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Сибіга О.М., Гончаров С.А., відкрито апеляційне провадження у справі №924/744/24 за апеляційною скаргою Приватної фірми "Ордекс", на рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2024, розгляд справи призначено на 19.02.2025, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 клопотання Приватної фірми "Ордекс" про участь у судових засіданнях у справі №920/744/24, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 19.02.2025 з'явився прокурор, представник відповідача (скаржника)- Приватної фірми "Ордекс", який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Сумська міська рада (позивач) в судове засідання 19.02.2025 представників не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення ухвал суду в електронний кабінет в системі «Електронний суд».
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
В судовому засіданні 19.02.2025 представник відповідача (скаржника)- Приватної фірми "Ордекс" підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2024 у справі №920/744/24- скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові прокурора відмовити повністю.
Прокурор в судовому засіданні 19.02.2025 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2024 у справі №920/744/24 залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
23.07.2021 між Сумською міською радою та ПФ "Ордекс" укладений договір оренди земельної ділянки відповідно до умов якого позивач надає, а відповідач приймає в оренду земельну ділянку (об'єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вулиця Заливна, 7/2.
Відповідно до п. 1.2. договору, земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1100 га кадастровий номер 5910136300:01:005:0019.
На земельній ділянці знаходиться нежитлове приміщення. Земельна ділянка має частково тверде покриття (п. 1.3. договору).
Згідно з п. 2.1. договору земельна ділянка за функціональним призначенням надається в оренду під розміщення магазину та літнього майданчика, згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Пунктом 2.2.1 договору визначено, що договір укладається строком на 5 років.
Договір набирає чинності з моменту державної реєстрації права оренди на земельну ділянку у відповідності до положень чинного законодавства, про що орган, який здійснив реєстрацію права оренди, видає Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 8.1. договору).
23.12.2022 між Управлінням "Інспекція з благоустрою міста Суми" Сумської міської ради та Приватною фірмою "Ордекс" укладений договір про закріплення території міста Суми по утриманню в належному санітарно-технічному стані № 33, згідно з умовами якого за відповідачем закріплена територія біля нежитлових будівель за адресою: м. Суми, вул. Заливна, 7/2.
Відповідно до п. 2.1. договору, метою закріплення території є утримання закріпленої території в належному санітарно-технічному стані та забезпечення благоустрою.
Згідно з п. 4.1. договору, відповідач зобов'язаний забезпечувати утримання закріпленої території в належному санітарно-технічному стані відповідно до Правил благоустрою міста Суми, рішень Сумської міської ради та чинного законодавства України.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту втрати права власності (права користування) земельною ділянкою або приміщеннями (п. 6.1. договору).
Цим договором відповідачу не надане право на розміщення тимчасових споруд на закріпленій території.
Згідно з погодженим паспортом прив'язки розміщення тимчасової споруди (літній майданчик), що виданий 27.04.2023, відповідачу дозволене розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці площею 0,1100 га кадастровий номер 5910136300:01:005:0019 за адресою: м. Суми, вулиця Заливна, 7/2.
Відповідно до графічних матеріалів паспорту прив'язки тимчасової споруди, тимчасові споруди мають бути розміщенні в межах орендованої земельної ділянки.
Відповідно до інформації у листі Департаменту забезпечення ресурсних платежів від 04.08.2023, рішенням Сумської міської ради від 28.07.2010 №4141-МР було затверджено проект встановлення меж прибережної захисної смуги р. Псел у межах міста Суми, площею 315,2849 га.
Встановлені затвердженим проектом межі прибережної захисної смуги р. Псел були враховані в якості планувального обмеження при розробленні містобудівної документації місцевого рівня: Проекту внесення змін до Генерального плану м. Суми та Плану зонування території м. Суми, а також після відповідної реєстрації були занесені до баз даних державного земельного кадастру з відображенням їх на Публічній кадастровій карті України.
Відповідно до ст. 1, 4, 89 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті, в тому числі, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об'єктів фізичної культури і спорту, які не є об'єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Згідно з викопіюванням з топографо-геодезичного плану території м. Суми (а.с. 22), земельна ділянка кадастровий номер 5910136300:01:005:0019 розташована поряд з прибережною захисною смугою річки Псел (а.с. 22).
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, під час досудового розслідування кримінального провадження № 420232025100000055 від 31.05.2023, було проведено огляд місцевості за адресою: м. Суми, вул. Заливна, буд. 7/2, із залученням спеціаліста інженера-геодезиста, в присутності представника відповідача (протокол огляду від 18.07.2023, а.с. 29).
Інженером - геодезистом проведено огляд з використанням GPS-приймача TRIMBLE R2 5638S05208, і вказаний приймач є повіреним, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №457 від 04.02.2022.
За результатами огляду, складений план угідь фрагменту прибережно-захисної смуги р. Псел та прилеглої території (земельна ділянка кадастровий номер 5910136300:01:005:0019) від 18.07.2023, на якому позначені межі прибережно-захисної смуги річки Псел, межі орендованої відповідачем земельної ділянки, а також встановлені тимчасові споруди, які знаходяться поза межами орендованої відповідачем земельної ділянки, в прибережній захисній смузі р. Псел.
Факт розміщення тимчасових споруд також підтверджується фототаблицею до протоколу огляду від 05.06.2023 за адресою: м. Суми, вул. Заливна, буд. 7/2 в рамках кримінального провадження № 420232025100000055 від 31.05.2023.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що спеціаліст Хоменко О.В. має вищу освіту за спеціальністю геодезія та землеустрій (дипломом магістра М22 №115011) (а.с. 96).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Щодо підстав звернення прокурора до суду першої інстанції з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.4,7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".
Як підтверджується матеріалами справи, прокурор, звертаючись з відповідним позовом до суду в інтересах держави в особі Сумської міської ради вказував, що відповідач використовує земельну ділянку водного фонду в межах прибережної захисної смуги р. Псел без правовстановлючих документів, що порушує інтереси територіальної громади в особі Сумської міської ради, як власника земельної ділянки водного фонду, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави.
Прокурор вказував, що:
- на спірній земельній ділянці відповідач здійснює діяльність всупереч визначеному ст. 206 Земельного кодексу України платному принципу, який встановлено державою як основне джерело надходжень коштів до бюджету з метою фінансування програм і проектів, спрямованих на раціональне використання, поліпшення, збереження та охорону земель;
- відповідач, зайнявши комунальну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, здійснив протиправне втручання у вільне володіння та розпорядження територіальною громадою своїм майном (землею);
- наведене беззаперечно свідчить про порушення державних та суспільних інтересів, оскільки таке втручання перешкоджає територіальній громаді ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, розпоряджатись нею на свій розсуд та виключно в інтересах територіальної громади;
- Сумська міська рада, як власник землі, захист інтересів держави не здійснює, хоча усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Також, матеріалами справи підтверджується, що Окружною прокуратурою м. Суми було спрямовано лист до Сумської міської ради за № 51-4249вих-24 від 10.05.2024 з метою висвітлення виявлених прокурором порушень земельного законодавства, встановлення причин самостійного не вжиття заходів щодо захисту інтересів держави.
Відповідно до листа-відповіді від 25.05.2024 №06.01-18/3180, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив прокуратуру, що не звертався до суду із позовною заявою у зв'язку з обмеженням фінансування витрат на сплату судового збору.
Листом від 24.06.2024 за № 51-5642вих-24 відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив позивача про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради до ПФ "Ордекс" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання звільнити земельну ділянку водного фонду на березі р. Псел, що перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з відповідним позовом, обгрунтувавши порушення інтересів держави в особі Сумської міської ради.
Також, суд апеляційної інстанції враховує, що правові підстави позову прокурора, як і їх обгрунтування, є предметом дослідження під час розгляду справи по суті, і досліджуються з урахуванням наявних у справі доказів.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельних кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
За приписами ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
За приписами ст. 92, 93 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (ст. 124 Земельного кодексу України).
За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Згідно зі ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України).
Ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права (1); визнання правочину недійсним (2); припинення дії, яка порушує право (3); відновлення становища, яке існувало до порушення (4); примусове виконання обов'язку в натурі (5); зміна правовідношення (6); припинення правовідношення (7); відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (8); відшкодування моральної (немайнової) шкоди (9); визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (10).
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом установленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За статтею 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Позов у справі, що розглядається подано в інтересах держави в особі власника земельної ділянки з підстав порушення прав на земельну ділянку про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки шляхом демонтажу розташованих на ній тимчасових споруд, а предметом доказування у цій справі є факт використання земельної ділянки відповідачем без належних на те правових підстав.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, 23.07.2021 між Сумською міською радою та ПФ "Ордекс" укладений договір оренди земельної ділянки відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач прийняв в оренду земельну ділянку (об'єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вулиця Заливна, 7/2, загальною площею 0,1100 га кадастровий номер 5910136300:01:005:0019 (п. 1.1, п. 1.2), строком на 5 років (п. 2.2), під розміщення магазину та літнього майданчика (п. 2.1). Відповідачу - ПФ «Ордекс» надано паспорт прив'язки тимчасової споруди (літнього майданчика) від 27.04.2023 для розміщення тимчасових споруд на орендованій земельній ділянці.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №420232025100000055 від 31.05.2023, встановлено факт розміщення тимчасових споруд ПФ «Ордекс» поза межами орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019 та визначеного паспортом прив'язки місця розташування тимчасових споруд, що підтверджується протоколом огляду місця події від 18.07.2023. Огляд місцевості за адресою: м. Суми, вул. Заливна, буд. 7/2 із залученням спеціаліста інженера-геодезиста, в присутності представника відповідача (протокол огляду від 18.07.2023, а.с. 29).
Інженером - геодезистом проведено огляд з використанням GPS-приймача TRIMBLE R2 5638S05208.
За результатами огляду, складений план угідь фрагменту прибережно-захисної смуги р. Псел та прилеглої території (земельна ділянка кадастровий номер 5910136300:01:005:0019) від 18.07.2023. На відповідному плані позначені межі прибережно-захисної смуги річки Псел, межі орендованої відповідачем земельної ділянки, а також встановлені тимчасові споруди, які знаходяться поза межами орендованої відповідачем земельної ділянки, в прибережній захисній смузі р. Псел.
Факт розміщення тимчасових споруд також підтверджується фототаблицею до протоколу огляду від 05.06.2023 за адресою: м. Суми, вул. Заливна, буд. 7/2, в рамках кримінального провадження № 420232025100000055 від 31.05.2023.
Як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, спеціаліст Хоменко О.В. має вищу освіту за спеціальністю геодезія та землеустрій, що підтверджується дипломом магістра М22 №115011. GPS приймач, який використовувався під час огляду 18.07.2023, є повіреним, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №457 від 04.02.2022 (а.с. 96).
Як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідач не спростував жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи факту розміщення тимчасових споруд поза межами орендованої земельної ділянки, в прибережній захисній смузі р. Псел.
Також, матеріали справи не містять доказів укладення відповідачем у встановленому законом порядку договорів щодо користування земельною ділянкою в прибережній захисній смузі р. Псел, щодо розміщення на спірній земельній ділянці тимчасових споруд.
В свою чергу, рішенням Сумської міської ради від 30.11.2016 № 1498-МР затверджено Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Суми, відповідно до п. 1.8 яких, тимчасові споруди розміщуються відповідно до цих Правил та Комплексної схеми.
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради №45 від 16.01.2018 затверджено Комплексну схему розміщення тимчасових споруд у місті Суми.
Комплексна схема - це схема розміщення тимчасових споруд (далі - ТС) на території міста Суми, що включає в себе текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою.
Згідно з п. 2.3.1. Комплексної схеми, розміщення ТС заборонено в межах зони прибережної захисної смуги.
Як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, Паспорти прив'язки тимчасової споруди в прибережній захисній смузі р. Псел відповідачу не оформлювалися та не надавалися, що підтверджується і листом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 18.04.2024 № 06.01-18/2318, а.с. 20).
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що рішенням Сумської міської ради від 30.09.2024 № 5063-МР «Про відмову Приватній фірмі «ОРДЕКС» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Заливна, 7/2, орієнтовною площею 0,2000 га» відповідачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Заливна, 7/2 орієнтовною площею 0,2000 га з метою встановлення земельного сервітуту для розміщення малої архітектурної форми, в тому числі з тієї підстави, що частина запитуваної земельної ділянки згідно з Планом зонування території м. Суми, затвердженим рішення Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, розташована в функціональній зоні об'єктів природно-заповідного фонду та прибережної захисної смуги р. Псел.
Також, як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідач не подав ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на спростування обставин розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці в прибережній захисній смузі р. Псел біля орендованої відповідачем земельної ділянки, в тому числі доказів на підтвердження того, що тимчасові споруди розміщені в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019 згідно з погодженим паспортом прив'язки, як не надано доказів і звільнення відповідачем спірної земельної ділянки від розміщених на ній тимчасових споруд.
Доводи скаржника про те, що точна площа земельної ділянки (прибережної захисної смуги р. Псел) - не визначена, судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки в матеріалах справи міститься лист Департаменту забезпечення ресурсних платежів від 04.08.2023, згідно з яким, рішенням Сумської міської ради від 28.07.2010 №4141-МР було затверджено проект встановлення меж прибережної захисної смуги р. Псел у межах міста Суми, площею 315,2849 га.
Також, як встановлено судом апеляційної інстанції вище, за результатами проведення огляду місця події від 18.07.2023 у кримінальному провадженні складено схему розміщення тимчасових споруд по відношенню до орендованої земельної ділянки та прибережної захисної смуги р. Псел із зазначенням точної конфігурації розміщених тимчасових споруд та зазначенням площі під тимчасовими спорудами (0,0054 га; 0,0007 га, 0,0020 га, 0,0008 га та 0,0031 га).
Відповідну схему складено спеціалістом Хоменко О.В. у кримінальному провадженні із застосуванням спеціального повіреного обладнання, і відповідно до статті 71 Кримінально-процесуального кодексу України, спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації, пояснення, довідки та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду, а також для надання висновків у випадках, передбачених пунктом 7 частини четвертої цієї статті.
Відповідно до ст. 5-1 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», професійною топографо-геодезичною і картографічною діяльністю за відповідними напрямами можуть займатися особи, які мають вищу освіту у сфері геодезії та/або землеустрою.
Отже, як обгрунтовано вказував прокурор у відзиві на апеляційну скаргу, спеціалістом Хоменко О.В. здійснено геодезичну зйомку та не виконувався землеустрій відповідно до Закону України «Про землеустрій», і вказаний спеціаліст має вищу освіту за спеціальністю геодезія та землеустрій, що підтверджено дипломом М22 №115011 та відповідним свідоцтвом від 12.07.2017, а прилад - приймач GPS TRIMBLE R2 5638S05208 - є повіреним, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №457 від 04.02.2022, що в сукупності спростовує доводи відповідача про те, що схему розміщення тимчасових споруд не складено спеціалістом у галузі геодезії та без належно повірених приладів.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було призначено спеціаліста для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, тому відповідно будь-які висновки спеціаліста є неналежним доказом - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки ч. 1 ст. 71 Господарського процесуального кодексу України визначає, що спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов'язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо), проте, судом першої інстанції не вчинялось процесуальних дій пов'язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).
Також, згідно листа Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 18.04.2024, паспорти прив'язки тимчасової споруди біля земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019 в прибережній захисній смузі не видавались, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки прибережної захисної смуги р. Псел.
Згідно ч. 2, 3 ст. 152 3емельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права.
При цьому, передбачене ст. 152 3емельного кодексу України право власника земельної ділянки вимагати усунення порушення його прав на землю не обумовлюється обов'язковою наявністю попередньо складених актів перевірок чи протоколів про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель для звернення з відповідним позовом.
З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутня постанова про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки власник землі може захистити своє право у встановленому законом порядку, і передумовою для реалізації відповідного способу захисту є саме факт порушення такого права, який доводиться позивачем у визначеному процесуальним законом порядку. При цьому, наявність або відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не спростовує встановлений як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції документально підтверджений факт порушення відповідачем прав територіальної громади в особі Сумської міської ради, на захист яких прокурором подано відповідний позов.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не подав належних та допустимих доказів в спростування обставин розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці в прибережній захисній смузі р. Псел, біля орендованої відповідачем земельної ділянки, в тому числі доказів на підтвердження того, що тимчасові споруди розміщені в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019 згідно з погодженим паспортом прив'язки, доказів звільнення спірної земельної ділянки від розміщених на ній тимчасових споруд на дату звернення прокурора з позовом до суду першої інстанції та розгляду судом справи. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
З урахуванням наведеного, оцінивши наявні матеріали справи та докази, як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора щодо зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку водного фонду на березі р. Псел, що перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади та розташована біля земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019 шляхом демонтажу розміщених на ній тимчасових споруд (позначених на плані угідь фрагменту прибережно-захисної смуги р. Псел та прилеглої території від 18.07.2023 - є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що обраний прокурором спосіб захисту зможе призвести до відновлення становища, яке існувало до порушення ПФ «Ордекс» земельного законодавства, внаслідок чого самовільно зайнята земельна ділянка буде звільнена від розміщених на ній тимчасових споруд, а питання щодо неможливості виконання рішення суду першої інстанції не відноситься до кола повноважень апеляційного суду при розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, і стосується фактичного ого виконання в порядку, обумовленому Законом України «Про виконавче провадження». Доводи скаржника про неефективність обраного прокурором способу захисту - судом апеляційної інстанції відхиляються, як такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Крім того, доводи скаржника про те, що позивачем не подано клопотання про призначення експертизи - судом апеляційної інстанції відхиляються, адже, по-перше, заявлення або незаявлення певних клопотань, зокрема і про проведення відповідних експертиз - є правом сторони, яке реалізується нею у встановленому процесуальним законом порядку, зокрема і з урахування приписів ст. 14 Господарського процесуального кодексу України. А по-друге, прокурором при зверненні до суду з відповідним позовом було надано сукупність доказів, якими прокурор обгрунтовував правову позицію по суті спору, зокрема і докази, які підтверджують обставин розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці в прибережній захисній смузі р. Псел, біля орендованої відповідачем земельної ділянки, в тому числі доказів на підтвердження того, що тимчасові споруди розміщені в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019 згідно з погодженим паспортом прив'язки, доказів звільнення спірної земельної ділянки від розміщених на ній тимчасових споруд на дату звернення прокурора з позовом до суду першої інстанції та розгляду судом справи.
Також, доводи скаржника про те, що всупереч ч. 2, ч. 8 ст. 80 ГПК України позивачем було подано докази після відкриття провадження у справі без обґрунтування неможливості їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього, і позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач дійсно користується тією частиною земельної ділянки, яку просить зобов'язати звільнити - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необгрунтовані, оскільки відповідні докази подані позивачем та прийняті судом у відповідності до вимог процесуального закону, з урахуванням приписів ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Усі інші заяви, обгрунтування, доводи учасників справи, а також докази, враховані судом апеляційної інстанції , проте є такими, що не впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.
Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позов прокурора в інтересах держави в особі Сумської міської ради та зобов'язано Приватну фірму "Ордекс" звільнити земельну ділянку водного фонду на березі р.Псел, що перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади та розташована біля земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:01:005:0019 шляхом демонтажу розміщених на ній тимчасових споруд (позначених на плані угідь фрагменту прибережно-захисної смуги р. Псел та прилеглої території від 18.07.2023).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2024 у справі №920/744/24, за наведених доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Приватної фірми "Ордекс" на рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2024 у справі №920/744/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 20.11.2024 у справі №920/744/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи №920/744/24 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано: 26.02.2025.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.М. Сибіга
С.А. Гончаров