Житомирський апеляційний суд
Справа №284/1041/24 Головуючий у 1-й інст. Піщуліна І. С.
Категорія 37 Доповідач Павицька Т. М.
25 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №284/1041/24 за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди у порядку суброгації, за апеляційною скаргою представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - Бутенко Марії Олегівни на ухвалу Народицького районного суду Житомирської області від 14 січня 2025 року, постановлену під головуванням судді Піщуліної І.С. в смт Лугини,
У грудні 2024 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПАТ «Страхова Група «ТАС» у якому просило стягнути з відповідачів завдані збитки у сумі 132462,47 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ПАТ «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 68937а0кш, предметом якого визначено страхування транспортного засобу Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 07 серпня 2020 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем транспортного засобу Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу Vollkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , якого постановою суду було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» (приватне) згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО6845759. Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування за страховим випадком, а тому він має право вимоги до відповідачів про відшкодування збитків в порядку суброгації на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ухвалою Народицького районного суду Житомирської області від 14 січня 2025 року клопотання Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку суброгації закрито в частині позовних вимог до відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», оскільки зазначені позовні вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ПАТ «Страхова компанія «АРКС» - Бутенко М.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвала є незаконною та необґрунтованою у зв'язку з тим, що судом було порушення норми процесуального права. Із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб'єктний чинник. Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 20 ЦПК України). У цій цивільній справі ПАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ПАТ «Страхова Група «ТАС» про відшкодування збитків у розмірі 132462,47 грн. Як зазначено у ч. 2 ст. 48 ЦПК України, юридична особа в даній справі ПАТ «Страхова компанія «ТАС» (приватне) може бути відповідачем у даній справі. В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України у вказаній редакції). Також право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів процесуальний закон передбачав незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов'язання. Тому можливим було пред'явлення позову до фізичної та юридичної осіб стосовно стягнення з них коштів, навіть якщо ці особи не були солідарними боржниками, якими їх вважав позивач. Крім того, спільний розгляд суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України у вказаній редакції). Також право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів процесуальний закон передбачав незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов'язання. Тому можливим було пред'явлення позову до фізичної та юридичної осіб стосовно стягнення з них коштів, навіть якщо ці особи не були солідарними боржниками, якими їх вважав позивач. Крім того, спільний розгляд таких вимог не створив солідарного обов'язку для відповідачів. У цій справі позовні вимоги є пов'язаними та мають розглядатися в одному провадженні, оскільки висновки суду щодо позовної вимоги до відповідача-фізичної особи, винної у настанні страхового випадку, залежать від висновків суду щодо позовної вимоги до відповідача-страховика особи, винної у настанні страхового випадку. Питання про відповідальність кожного з відповідачів має бути вирішене, зокрема, залежно від наявності дійсних договорів страхування. Якщо страховик потерпілого, якому він виплатив страхове відшкодування, звертається з позовом одночасно про стягнення зі страховика особи, винної у настанні страхового випадку, суми виплаченого потерпілому страхового відшкодування у межах передбаченого договором, укладеним з цією особою, ліміту відповідальності страховика за завдану майну шкоду, а також про стягнення з винної особи суми виплаченого потерпілому страхового відшкодування понад ліміт відповідальності її страховика за завдану майну шкоду, такий спір має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Тобто, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). ГПК України визначив чіткий критерій суб'єктної юрисдикції: участь у справі як позивача, так і відповідача - юридичних осіб чи фізичних осіб-підприємців, під вказані критерії судовий спір не може підпадати, адже порушую предметну юрисдикцію спору, а також суб'єктивну складову, а тому повинен вирішуватись у цивільній юрисдикції, відповідно до вищезазначеного та правовим висновкам, вказаним у Постанові Верховного суду по справі № 569/96/17 12.09.2018 року, які були проігноровані судом першої інстанції. Тобто, судом було обмежено право позивача (страховика за договором добровільного страхування) розглянути вказаний спір повністю та всебічно у належній, цивільній юрисдикції. Така позиція ототожнюється в ухвалі Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі №9901/20/21, принцип процесуальної економії спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду справи (вирішення спору) та зменшення судових витрат. судомо першої інстанції запропоновано позивачу, звернутись до кожного з відповідачів, в окремих провадженнях з одним і тим самим предметом спору з одними обґрунтовуючи свою позицію одними і тими самими доказами, однак дана позиція суду першої інстанції суперечить принципу процесуальної економії, який не однократно висвітлював Верховний Суд України.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини в частині позовних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про стягнення страхового відшкодування з приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» виникли між двома господарюючими суб'єктами, що свідчить про віднесення спору між юридичними особами судам господарської юрисдикції.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Встановлено, що приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» у якому просило стягнути з відповідачів збитки в порядку суброгації в розмірі 132462,47 грн, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів, а тому при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, правового статусу суб'єкта звернення та відповідний статус учасників справи.
Таким чином, судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб'єктний чинник.
Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 20 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У даній справі, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц в аналогічних правовідносинах зроблено висновок про те, що за вимогами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Тобто страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Вирішуючи питання щодо юрисдикційності спору у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір між двома господарюючими суб'єктами (страховими компаніями) повинен бути вирішений за правилами іншого судочинства (господарського), оскільки солідарне стягнення із заподіювача шкоди та страховика за встановлених судом обставин є неможливим.
У зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду погодилась із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, якими вирішено по суті вимоги страхової компанії потерпілої у ДТП особи, заявлені до фізичної особи - винуватця ДТП, та закрито провадження у справі в частині вимог, заявлених до юридичної особи - страховика винуватця ДТП.
Встановивши, що правовідносини в частині позовних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про стягнення страхового відшкодування з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» виникли між двома господарюючими суб'єктами і підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про закриття провадження у частині позовних вимог, пред'явлених до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», на підставі п. 1 ч. 1 ст.255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі не перешкоджає позивачу у зверненні для захисту своїх прав до належного суду.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності розгляду даної справи у порядку цивільного судочинства, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - Бутенко Марії Олегівни залишити без задоволення.
Ухвалу Народицького районного суду Житомирської області від 14 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді