Справа № 156/1097/24 Головуючий у 1 інстанції: Комзюк Н. Н.
Провадження № 22-ц/802/291/25 Доповідач: Здрилюк О. І.
24 лютого 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
секретар судового засідання Русинчук М. М.,
з участю представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , поданою від її імені представником ОСОБА_1 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 19 грудня 2024 року,
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» засобами поштового зв'язку звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 15 січня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» і відповідачем ОСОБА_2 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту - для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка 39,99 % річних, фіксована. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
АТ «Альфа-Банк» прийняло пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Тобто відповідач погодилася на приєднання до публічної пропозиції, підтвердила акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодилася з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.
Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та вона погодилася з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у визначених розмірах і порядку їх нарахування.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача.
Станом на 20 грудня 2021 року за кредитним договором загальна сума заборгованості становить 55 363,17 грн.
20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» і ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги до відповідачки за укладеним кредитним договором.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконувала, то у неї за кредитним договором від 15.01.2019 утворилася заборгованість у розмірі 55 363,17 грн, яку позивач просив стягнути на його користь, а також відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору і за надання професійної правничої допомоги.
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 19 грудня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» 55 363,17 грн заборгованості за договором про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631086187 від 15.01.2019.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» 3 028,00 грн судового збору і 9 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 від імені відповідача ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.
Позивач ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» відзив на апеляційну скаргу не подав.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав і просить її задовольнити.
Будучи належним чином повідомлений про день та годину розгляду справи, позивач свого представника у судове засідання не направив і його неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.
Проте, до такого висновку суд дійшов помилково, з порушенням норм процесуального права.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом(стаття 611 ЦК України).
Згідно із ст. 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з позовною заявою позивач ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» ставить вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь заборгованості у розмірі 55 363,17 грн за кредитним договором, укладеним 15.01.2019 між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_2 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) на обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с.1-4).
До позовної заяви додано копію оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, підписану відповідачем ОСОБА_2 15.01.2019; копію Паспорта споживчого кредиту, підписаного 14.01.2019 кредитодавцем і споживачем; виписку по рахунку з кредитною карткою за період з 15.01.2019 по 05.02.2024 по договору № 631086187; розрахунок заборгованості за кредитом (а.с.6, 6-зворот, 19-23, 24).
Разом із тим, самого кредитного договору від 15.01.2019, який був укладеним між банком і ОСОБА_2 - до позовної заяви не приєднано.
Тобто позивачем не надано угоди з тими конкретними істотними умовами щодо розміру кредиту, строку дії договору, встановлених відсотків за користування кредитом, комісій, овердрафту та ін..
Зазначаючи у позовній заяві, що АТ «Альфа-Банк» прийняло пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», такої прийнятої пропозиції позивачем не приєднано.
Підписаний 14.01.2019 Паспорт споживчого кредиту не являється кредитним договором, а підтверджує лише виконання банком свого обов'язку надати споживачу інформацію, яка стосується певного виду кредитного договору, який має намір укласти споживач.
Документ під назвою «Розрахунок заборгованості за кредитом» містить у собі лише цифрові позначення без фактичного зазначення (проведення певних математичних дій), яким чином ці цифрові позначення встановлено.
Позов заявлено на загальну суму заборгованості, без конкретизації кожного виду такої заборгованості.
У наданому розрахунку містяться дані про сплату у певні дати коштів відповідачкою.
Разом із тим у наданій виписці по рахунку такі операції не відображено.
Виписка по рахунку взагалі не містить даних по загальному розміру заборгованості після проведення кожної операції.
Фактично, надані докази не дають можливості перевірити наявність або ж відсутність заявленого до стягнення розміру заборгованості за кредитним договором від 15.01.2019.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що позивачем усупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не надано належних, достовірних і допустимих доказів на підтвердження укладення кредитного договору 15.01.2019 між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_2 , отримання відповідачем кредитних коштів на умовах і в обсязі, зазначених у позові, наявності у неї заборгованості за цим договором і підстав для її стягнення, у зв'язку із чим у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 634 грн підлягають відшкодуванню позивачем.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , подану від її імені представником ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 19 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_2 3 634 (три тисячі шістсот тридцять чотири) гривні судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді