печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22846/24-ц
Пр. № 2-6398/24
11 грудня 2024 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - позивач, ТОВ «Бізнес позика») звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту № 388463-КС-001 від 19.11.2023 року у розмірі 165 029,16 грн., з яких: 38 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 121 329,16 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом; 5 700, 00 грн. - заборгованість за нарахованою комісією за надання кредиту, та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 19.11.2023 року між ТОВ «Бізнес позика» (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) було укладено договір № 388463-КС-001 про надання кредиту (далі - Договір про надання кредиту) в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», через особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов'язувався надати Позичальнику кредит у розмірі 38 000,00 грн. строком на 24 тижні - до 05.05.2024 року, на умовах сплати стандартної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 2,00000000 % в день (фіксована ставка), та зниженої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,14940790 % в день (фіксована ставка), комісія за надання кредиту у розмірі 5 700,00 грн., а Позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Позивач виконав свої зобов'язання за Договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі. Проте, відповідач порушила умови договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки та порядку, у зв'язку з чим за цим договором виникла заборгованість за період часу з 19.11.2023 року по 05.05.2024 року, яка становить 165 029,16 грн., з яких: 38 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 121 329,16 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом; 5 700, 00 грн. - заборгованість за нарахованою комісією за надання кредиту
Крім того, представник позивача у позовній заяві просив витребувати письмові докази у АТ «Універсал Банк», а саме:
- чи випускалася банківська карта № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );
- інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період часу з 19.11.2023 року по 22.11.2023 року включно.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та 27.05.2024 року отримано відповідь № 608949 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації відповідача.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.05.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.08.2024 року; у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено.
19.06.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача Цюпи О.В. надійшла заява, в якій остання просила розглядати справу за її відсутності та зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2024 року, у зв'язку із неявкою відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 08.10.2024 року.
27.08.2024 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшли заяви та клопотання про ознайомлення із матеріалами справи; про відкладення розгляду справи; про застосування засобів технічного фіксування судового процесу, які не були скріплені електронним цифровим підписом.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.10.2024 року, у зв'язку із неявкою відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 11.12.2024 року.
11.12.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача Жадана К.М. надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить їх задовольнити.
В судове засідання 11.12.2024 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представники позивача у заявах від 19.06.2024 року та 11.12.2024 року просили суд розглядати справу за їх відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення останньому судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Як визначено у ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Отже, оскільки судова повістка була направлена відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останнього, проте, конверт повернувся із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», а відповідач про зміну адреси суд не повідомляв, то суд вважає, що судова повістка відповідачу вручена.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив відповідач не подав, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у заяві.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Суд встановив, що згідно копії розпорядження Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.05.2017 року № 1593 ТОВ «Бізнес Позика» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а. с. 14).
19.11.2023 року між ТОВ «Бізнес позика» (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) було укладено договір № 388463-КС-001 про надання кредиту (далі - Договір про надання кредиту) в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», через особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця (а. с. 16 - 24).
Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 388463-КС-001 від 19.11.2023 року (а. с. 60 - 61).
Відповідно до п. 2. Договору, Кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 38 000,00 грн., строком на 24 тижні - до 05.05.2024 року, на умовах сплати стандартної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 2,00000000 % в день (фіксована ставка), та зниженої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,14940790 % в день (фіксована ставка), комісія за надання кредиту у розмірі 5 700,00 грн. Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.
Як визначено у п. 3.2. Договору, протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується за ставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний у п. 3.2.3. Кредитного договору та Додатку № 1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
За положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 цього Закону).
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 6 статті 11 цього Закону визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Ураховуючи положення зазначеної норми, правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, з урахуванням вимог ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Згідно з ч. 1 цієї статті пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» опубліковані на сайті позивача bizpozyka.com та перебувають в загальному доступі.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення кредитного договору та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Отже, укладений сторонами Кредитний договір відповідає вимогам законодавства щодо укладення правочинів в електронній формі.
Згідно п. 2.1.1 Правил надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», заявник перед заповненням заявки та до укладення Договору має самостійно ознайомитись з інформацією, в тому числі, необхідною для отримання кредиту і про наявні та можливі схеми кредитування у Кредитодавця, що розміщені, зокрема, на Сайті за посиланням: bizpozyka.com .
При поданні заявки боржник зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані (п. 2.14 вищевказаних Правил).
Позичальник надав кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття оферти (акцепт) щодо укладення договору в електронній формі в ІТС кредитодавця шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного одноразовим ідентифікатором.
Позичальник отримує підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа в момент укладення Договору (п. 3.1.5 вищевказаних Правил).
Укладаючи Договір, Кредитодавець та Позичальник визнають усі документи (в тому числі Договір про надання кредиту, Додаткову угоду), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноруч, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що Договір, Додаткова угода, укладені в електронній формі, мають таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій паперовій формі (п. 3.1.7 вищевказаних Правил).
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Позивач виконав свої зобов'язання за Договором, перерахувавши відповідачу на картковий рахунок грошові кошти у розмірі 38 000,00 грн. двома платежами у розмірі 13 000,00 грн. та 25 000,00 грн., що підтверджується довідками ТОВ «ФК «Елаєнс» від 19.11.2023 року (а. с. 48; 49), проте ОСОБА_1 порушила умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені Договором строки та порядку, у зв'язку з чим, у неї виникла заборгованість.
Станом на 05.05.2024 року заборгованість відповідача перед позивачем за період часу з 19.11.2023 року по 05.05.2024 року, становить 165 029,16 грн., з яких: 38 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 121 329,16 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом; 5 700, 00 грн. - заборгованість за нарахованою комісією за надання кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, складеним ТОВ «Бізнес Позика» (а. с. 55 - 59).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Як визначено у ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту, суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
13.02.2024 року ТОВ «Бізнес позика» за зареєстрованим місцем проживання відповідача направлялася вимога про усунення порушень Договору про надання кредиту № 388463-КС-001 від 19.11.2023 року, яка залишилася без реагування (а. с. 63).
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У частині 1 ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_1 не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження сплати заборгованості за кредитним договором.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд з ним погоджується. Будь-яких заперечень чи контррозрахунку відповідач не надала.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання кредиту № 388463-КС-001 від 19.11.2023 року у розмірі 38 000,00 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 121 329,16 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість за нарахованою комісією за надання кредиту у розмірі 5 700,00 грн.
Стаття 1054 ЦК України містить лише загальні норми щодо кредитування. В той же час, в ч. 3 ст. 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Таким законом у даному випадку є Закон України «Про споживче кредитування» яким сторони керувались, укладаючи та виконуючи в подальшому Договір про надання кредиту (п. 6 Договору про надання кредиту № 388463-КС-001 від 19.11.2023 року).
За загальним правилом в такому випадку у разі конкуренції норм загального законодавства (ЦК України) та спеціального законодавства (Закон України «Про споживче кредитування») у правовідносинах між учасниками цивільних правовідносин мають застосовуватись саме норми спеціального законодавства (Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; - комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; - інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право позивача (як кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за Договором про надання кредиту.
Також, комісія за надання кредиту була відображена і в тексті Договору про надання кредиту № 388463-КС-001 від 19.11.2023 року (п. 2.5), який був підписаний ОСОБА_1 , що свідчить про обізнаність останньої щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Договором про надання кредиту.
Наведене узгоджується з висновками зробленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд з ним погоджується. Будь-яких заперечень чи контррозрахунку відповідач не надала.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованою комісією за надання кредиту у розмірі 5 700, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подачу позову до Печерського районного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2149 від 10.05.2024 року. Інших доказів на підтвердження понесення судових витрат сторонами не надано.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 028,00 грн. у відшкодування судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 5-7 Закону України «Про електронній документи та електронний документообіг», ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 205, 207, 525, 526, 530, 551, 610, 612, 625, 626, 627, 629, 634, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України; ст. 12, 13, 77, 78, 81, 133-142, 263-265, 267, 273, 274-279, 280-289, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 388463-КС-001 від 19.11.2023 року у розмірі 165 029 (сто шістдесят п'ять тисяч двадцять дев'ять) грн. 16 коп., з яких: 38 000 (тридцять вісім тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 121 329 (сто двадцять одна тисяча триста двадцять дев'ять) грн. 16 коп. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом; 5 700 (п'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованою комісією за надання кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 11.12.2024 року.
Суддя І.В. Григоренко