Справа № 393/321/24
пров. 2/393/12/25
11 лютого 2025 року селище Кам'янець
Новгородківський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Подліпенця Є.О.,
за участі секретаря судових засідань Гладир К.С.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
представники учасників справи:
представник позивача - адвокат Чухонцева Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кам'янець, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Представник позивача звернувся до суду з вищенаведеним позовом, вказуючи, що 07.07.2023р. близько 16:19 год відповідач ОСОБА_2 керуючи технічно справним автомобілем «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі Т-1210 в Кропивницькому районі Кіровоградської області, а саме - від с. Верблюжка в напрямку с. Куцівка, порушив вимоги п. 1.5, п.2.3 (б) ПДР України. Так, відповідач, наближаючись по другорядній дорозі до нерегульованого перехрестя доріг Т -1210 та Н-23 в Кропивницькому районі Кіровоградської області, нехтуючи вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, проявивши особисту неуважність та безпечність при намірі переїзду нерівнозначного перехрестя, не впевневшись в безпеці свого маневру, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та в порушення п. 16.11 ПДР України виїхав на перехрестя, тим самим створив аварійну ситуацію водію автомобіля «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 у складі з «Причеп-самосвал», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який здійснював рух головною дорогою Н-23 зі сторони смт Новгородка в напрямку м. Долинська. Таким чином, відповідачем було порушено вимоги ПДР України, та діями відповідача було створено аварійну ситуацію для водія ОСОБА_3 , який намагаючись уникнути зіткнення із автомобілем «Citroen Berlingo», був змушений змінити напрямок свого руху, тому вивернув кермо вправо, тим самим виїхавши на автодорогу Т-1210, де допустив зіткнення із автомобілем «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4 , який перебував у статичному положенні праворуч по напрямку руху автомобіля «КАМАЗ». У результаті ДТП водій автомобіля «Ford Transit» реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, гематоми, рани та садна верхньої лівої гомілки, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я, що згідно висновку експерта №712 від 16.08.2023р. Вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07.11.2023р. відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді обмеження волі строк один рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік, на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком один рік. Власником автомобіля «Ford Transit» реєстраційний номер НОМЕР_4 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 . Страховою компанією здійснено виплату позивачеві страхового відшкодування у розмірі 75013,60 грн. Згідно висновку експерта №Д4/05/24 від 14.05.2024р. вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , в цінах на дату 07.07.2023р. складає 132 740,00 грн. Розмір утилізаційної вартості, пошкодженого автомобіля «Ford Transit» Т280, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 складає 18747,18 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 795 034,49 грн. Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Вина відповідача у вчиненні кримінального правопорушення встановлена вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07.11.2023р. Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страхувальника не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Згідно ст. 30.1 та 30.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Так як, згідно висновку експерта №Д4/05/24 від 14.05.2024р. ринкова вартість автомобіля «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_4 складає 132 740,00 грн, вартість відновлювального ремонту - 795 034,49 грн, матеріальний збиток, завданий з технічної точки зору власника пошкодженого автомобіля, в цінах на дату 07.07.2023р. складає 132 740,00 грн. З врахуванням положень ст. 30 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ремонт траспортного засобу в даному випадку вважається економічно необґрунтованим, оскільки витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу (795 034,49 грн) перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (132 740,00 грн), тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним. За таких обставин позивачеві, як власнику транспортного засобу, підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Так, страховиком виплачено 75 013,60 грн, вартість транспортного засобу до ДТП складає 132 740,00 грн, вартість транспортного засобу після ДТП складає 18 747,18 грн, таким чином різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП (з урахуванням страхових) складає 38 979,22 грн (132 740,00 грн - 18 747,18 грн - 75 013,60 грн). Щодо відшкодування моральної шкоди, то сторона позивача наголошує, що в результаті скоєного ДТП, вина якого встановлена вироком суду, позивач зазнав моральної шкоди, що виражається в душевних переживаннях, яких позивач зазнав у зв'язку із пошкодженням його автомобіля, у зв'язку з чим, був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, працювати, що в свою чергу, вимагало додаткових зусиль для організації життя, оскільки пошкодження автомобіля призвело до матеріальних затрат. Також моральна шкода завдана необхідністю витрачати свої кошти і час на звернення за правовою допомогою з метою відстоювання своїх прав в суді, а тому враховуючи принцип виваженості, розумності та справедливості, позивачем оцінена моральна шкода, яка завдана протиправними діями відповідача, в розмірі 30 000,00 грн. Враховуючи викладене, позивач змушений звертатись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів та просить стягнути з відповідача його користь матеріальну шкоду в розмірі 38 979, 22 грн та моральну шкоду в розмірі 30 000, 00 грн, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 10 000, 00 грн.
Ухвалою судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 25.06.2024 року вищезазначену позовну заяву на підставі ст. 185 ЦПК України було залишено без руху для приведення її у відповідність до закону, а саме: представнику позивача адвокату Чухонцевій Д.В. роз'яснено, що вона в обов'язковому порядку, відповідно до ч.6 ст.14 ЦПК України, повинна зареєструвати електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, про що надати відомості до суду, а позивачу надати до суду квитанцію про оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн, та надано позивачу та його представнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення її недоліків.
28.06.2024 року на виконання вимог вищевказаної ухвали представником позивача було подано заяву про усунення недоліків з копією квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 01.07.2024 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження на підготовче судове засідання. Крім цього, відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Ухвалою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 25.07.2024 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 30.09.2024 року визнано явку позивача ОСОБА_1 в судове засідання по даній справі обов'язковою, про що викликано останнього в судове засідання судовою повісткою про виклик на 29.10.2024р. о 14:00 год.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача під час розгляду справи позовну заяву по вищезазначеним підставам підтримала у повному обсязі та наполягала на її задоволенні.
Проте, в останнє судове засідання представник позивача не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.10.02.2025р. до суду надіслала клопотання в якому вказала, що просить провести судове засідання за її відсутності та відсутності позивача, на задоволенні позовних вимог викладених у позові наполягають, не заперечують проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, місце і час розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомляв, з відповідними заявами та клопотаннями до суду не звертався, відзив на позовну заяву не надав.
Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини учасників справи та їх представників достатніми, суд розглянув справу в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами, на підставі наявних у справі доказах у їх відсутність.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, письмові докази, розглянувши клопотання представника позивача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 07.07.2023р. близько 16:19 год відповідач ОСОБА_2 керуючи технічно справним автомобілем «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі Т-1210 в Кропивницькому районі Кіровоградської області, а саме - від с. Верблюжка в напрямку с. Куцівка, порушив вимоги п. 1.5, п.2.3 (б) ПДР України. Так, відповідач, наближаючись по другорядній дорозі до нерегульованого перехрестя доріг Т -1210 та Н-23 в Кропивницькому районі Кіровоградської області, нехтуючи вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, проявивши особисту неуважність та безпечність при намірі переїзду нерівнозначного перехрестя, не впевневшись в безпеці свого маневру, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та в порушення п. 16.11 ПДР України виїхав на перехрестя, тим самим створив аварійну ситуацію водію автомобіля «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 у складі з «Причеп-самосвал», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який здійснював рух головною дорогою Н-23 зі сторони смт Новгородка в напрямку м. Долинська. Таким чином, відповідачем було порушено вимоги ПДР України, та діями відповідача було створено аварійну ситуацію для водія ОСОБА_3 , який намагаючись уникнути зіткнення із автомобілем «Citroen Berlingo», був змушений змінити напрямок свого руху, тому вивернув кермо вправо, тим самим виїхавши на автодорогу Т-1210, де допустив зіткнення із автомобілем «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4 , який перебував у статичному положенні праворуч по напрямку руху автомобіля «КАМАЗ». У результаті ДТП водій автомобіля «Ford Transit» реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, гематоми, рани та садна верхньої лівої гомілки, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я, що згідно висновку експерта №712 від 16.08.2023р.
Вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07.11.2023р. відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді обмеження волі строк один рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік, на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком один рік (а.с.18-21).
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року: за ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України.
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля "Ford Transit" реєстраційний номер НОМЕР_4 , який під час виникнення ДТП був під керуванням водія ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 та який згідно копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань являється Фізичною особою-підприємцем (а.с. 13-15).
Страховою компанією СК ГАДРІАН ТДВ 12.04.2024р. здійснено виплату позивачеві страхового відшкодування згідно страхового акту №G-32745-1 за пошкоджений транспортний засіб "Ford Transit» реєстраційний номер НОМЕР_4 у розмірі 75 013,60 грн (а.с. 16-17, 76).
Згідно копії висновку експерта №Д4/05/24 від 14.05.2024р. з доданими до нього додатками, вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля Ford Transit Т280, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , в цінах на дату 07.07.2023р. складає 132 740,00 грн. Розмір утилізаційної вартості, пошкодженого автомобіля Ford Transit Т280, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 складає 18 747,18 грн (а.с.23-58).
Відповідно до додатку №1 «Ремонтна калькуляція» до висновку експерта №Д4/05/24 від 14.05.2024р. вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Transit Т280, реєстраційний номер НОМЕР_4 ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 становить 795 034,49 грн (а.с. 38).
Сторона позивача при обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на норми ч. 3 ст. 988, ч. 1 ст. 1166, ч. 1, 2 ст. 1187, п.1 ч.1 ст. 1188, ст. 1194, ЦК України та вважає, що саме відповідач, якого визнано винним вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07.11.2023р. у вчиненні кримінального правопорушення має відшкодувати завдану ним позивачу матеріальну та моральну шкоду при скоєнні ДТП. Також вважає, що відповідно до норм ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ремонт траспортного засобу в даному випадку вважається економічно необґрунтованим, оскільки витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу (795 034,49 грн) перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (132 740,00 грн), тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним. За таких обставин позивачеві, як власнику транспортного засобу, підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Так, страховиком виплачено 75 013,60 грн, вартість транспортного засобу до ДТП складає 132 740,00 грн, вартість транспортного засобу після ДТП складає 18 747,18 грн, таким чином різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП (з урахуванням страхових) складає 38 979,22 грн (132 740,00 грн - 18 747,18 грн - 75 013,60 грн).
Крім цього сторона позивача наголошує, що в результаті скоєного ДТП, вина якого встановлена вироком суду, позивач зазнав моральної шкоди, що виражається в душевних переживаннях, яких позивач зазнав у зв'язку із пошкодженням його автомобіля, у зв'язку з чим, був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, працювати, що в свою чергу, вимагало додаткових зусиль для організації життя, оскільки пошкодження автомобіля призвело до матеріальних затрат. Також моральна шкода завдана необхідністю витрачати свої кошти і час на звернення за правовою допомогою з метою відстоювання своїх прав в суді, а тому враховуючи принцип виваженості, розумності та справедливості, позивачем оцінена моральна шкода, яка завдана протиправними діями відповідача, в розмірі 30 000,00 грн.
Згідно з вимогами ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Зі ст. 5 зазначеного Закону вбачається, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує, у встановленому законом порядку, оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу), до винної особи у розмірі визначеного відшкодування.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання чи утримування якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц, та у постановах Верховного Суду: від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц.
Проте як встановлено судом, з пояснень відповідача ОСОБА_2 вказаних у вироці Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07.11.2023р., то останній свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнав повністю та вказав, що 07.07.2023р. у робочий час він на робочому автомобілі АТ «Укрпошта» їхав з листоношею з с. Верблюжка та біля повороту він бачив дорожній знак «Дати дорогу», але виїхав на зустрічну смугу, створивши аварійну ситуацію водію автомобіля «КАМАЗ», який в'їхав у автомобіль Ford, в якому був потерпілий ОСОБА_4 , у скоєному щиро розкаюється.
З огляду на викладене шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, та під час виконання трудових обов'язків, незалежно від характеру такої шкоди (матеріальна або моральна) відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Встановивши, що доказів, які б безперечно свідчили про відсутність трудових відносин між АТ «Укрпошта» та відповідачем ОСОБА_2 суду надано не було, проте вироком встановлено, що останній на момент скоєння ДТП працював водієм АТ «Укрпошта» та виконував свої трудові обов'язки у робочий час.
Отже належним відповідачем у даній справі є власник джерела підвищеної небезпеки - АТ «Укрпошта».
Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідно до ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадком.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
За теоретичним визначенням "відповідач" - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
З огляду на зазначене визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Тобто пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Сторона позивача у встановленому законом порядку не заявила клопотання про залучення належного співвідповідача, або про заміну не належного відповідача належним.
З огляду на не заявлення позовних вимог до власника джерела підвищеної небезпеки, який є належним відповідачем в указаній справі, суд позбавлений можливості вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішення питання про їх задоволення, оскільки без залучення належного відповідача позовні вимоги не можуть бути вирішені.
Таким чином, установивши, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, суд приходить до висновку про відмову у задоволення позову в повному обсязі.
При цьому суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на судовий захист шляхом подання позову до належних відповідачів за своїми позовними вимогами.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 19, 81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1191 ЦК України, суд,-
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена 11.02.2025 року.
Повний текст рішення виготовлений 26.02.2025 року.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Копію рішення направити сторонам.
Суддя Є.О. Подліпенець