Справа № 369/16054/23
Провадження № 2/369/1035/25
Іменем України
26.02.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, про усунення перешкод та визначення порядку участі батька у вихованні дитини, -
Позивач ОСОБА_1 (в особі представника - адвоката Федоренка Д.В.) звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод та визначення порядку участі батька у вихованні дитини.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 20 грудня 2023 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась молодша донька ОСОБА_3 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.02.2019 року у справі № 369/1441/19 шлюб між сторонами розірвано. У подальшому, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області 22.05.2019 року у справі № 369/12387/18 визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з Відповідачем.
У справі № 369/12387/18 органом опіки і піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області надано Висновок № Б/37737. 11542 від 18.03.2019 року про визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Висновком, який надано у вказаній справи визначено, що Відповідач разом з дітьми проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Позивачем наголошувалось, що ухвалюючи рішення про визначення місця проживання малолітніх дітей, судом вказувалось, що «неповнолітній безумовно потрібна материнська та батьківська турбота, оскільки між дитиною та батьками за самого народження існує тісний зв'язок, розірвання якого може потягти за собою негативні наслідки у фізичному та емоційному розвитку дитини, відсутність підтвердження грубого чи егоїстичного ставлення позивача до дитини та будь-яких інших виключних обставин, батько дитини не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у її вихованні, і може реалізовувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування, або за рішенням органу опіки і піклування чи за судовим рішенням».
З метою реалізації своїх прав як батька, Позивачем неодноразово на ім'я Відповідача та за адресою: АДРЕСА_1 надсилались заяви про надання можливості побачитись з дитиною. На підтвердження направлення таких заяв Відповідачу, Позивачем до свого позову долучено поштові документи. Проте, вказані заяви Відповідачем було проігноровано.
У подальшому 25.04.2023 року Позивачем було направлено заяву на адресу Служби у справах дітей та сім'ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про проведення перевірки місця проживання дитини та надання можливості побачитись з дитиною.
За результатами розгляду вказаної заяви 26.05.2023 року Службою у справах дітей та сім'ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області надано відповідь № 706 за якою провести перевірку місця проживання дитини та надання можливості Позивачу бачитись з дитиною неможливо.
Наведені у позові доводи та долученні на їх підтвердження докази свідчать про те, що Відповідачка чинить Позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною, не дає останньому можливості як батькові, брати участь у вихованні доньки, і його неодноразові прохання і вимоги не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною повністю ігнорує.
Тому, іншого способу захистити свої права та інтереси як батька, окрім як звернутись до суду у Позивача немає.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.10.2023 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.
30 листопада 2023 року Відповідачка (в особі представника - адвоката Заболотного В.А.) подала до суду відзив на позовну заяву, за яким повністю заперечила позовні вимоги Позивача та просила відмовити у задоволенні позову. У своєму відзиві Відповідачкою зазначалося, що Позивач після розірвання шлюбу не приймає участі у вихованні дитини, не намагається приймати участь у забезпеченні фінансових потреб дитини. Відповідачка у тексті відзиву зазначила, що після зустрічі батька з дітьми у останніх були проблеми зі здоров'ям, внаслідок чого вони вимушені були проходити лікування та пропускати шкільні заняття і що Відповідачка намагалась налагодити спілкування батька та дитини, проте Позивач як батько уникає такого спілкування. Інші доводи
При цьому суд зазначає про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження негативного впливу батька на дитину чи на підтвердження наявності перешкод нормальному вихованню дитини у результаті спілкування з нею, а також неналежного виконання Позивачем своїх батьківських обов'язків.
06 лютого 2024 року Виконавчим комітетом Бучанського району Київської області Вишневої міської ради до суду надано Висновок № 3/02-387 про усунення перешкод та визначення порядку участі батька - гр. ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно висновку комісія з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Вишневої міської ради дійшла висновку доцільності участі ОСОБА_1 у вихованні дитини та щодо визначення порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини із встановленням графіку спілкування.
Протокольною ухвалою суду 07.10.2024 року підготовче засідання по справі закрито, призначено справу до розгляду по суті.
Сторони по справі відводів не заявляли.
У судове засідання 19.11.2024 року учасники справи не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позов підтримала повністю.
Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи подав до суду заяву про розгляд справи без участі, просив розглянути справу за наявними документами та доказами, враховуючи фактичні обставини та ухвалити рішення відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до частини 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до частини 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із змісту Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (надалі за текстом - Конвенція) вбачається таке:
У змісті преамбули визначено, що держави учасниці Конвенції визнають, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Частина 1 статті 3 Конвенції вказує, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Конвенції, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Згідно ч. 1 ст. 8 Конвенції, держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
Частиною 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно п. 3 ст. 9 Конвенції, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Статтею 16 Конвенції встановлено, що жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.
Відповідно до статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Статтею 19 СК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Стаття 142 СК України встановлює, що діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
Положеннями статей 150-153 СК України передбачено, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Також, згідно статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Також, частинами 1 та 2 статті 159 СК України визначено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Частинами 2 та 3 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлюється, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Верховним Судом у постанові від 01 липня 2024 року, справа № 138/96/17 вказується, що права батька порушуються матір'ю, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення графіка його систематичних побачень із дитиною.
Верховний Суд погоджуючись з висновком органу опіки та піклування, визначаючи спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили об'єктивних умов, за яких такі побачення можуть відбуватися виключно за бажанням дитини.
При цьому вказується, що визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд має враховувати, у першу чергу, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров'я, психоемоційного стану.
А твердження, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини, а так само що між батьком та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні - повинні доводитись виключно належними та допустимими, достатніми доказами.
Враховуючи правову позицію, яку викладено Верховним Судом у своїй постанові від 03 червня 2021 року у справі № 466/1317/18 варто зауважити, що постійне проживання дитини разом із матір'ю, тісний психоемоційний зв'язок саме з нею, обумовлення побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною.
Тобто, визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам кожної конкретно взятої справи, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема суд має враховувати, у першу чергу, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров'я, психоемоційного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивної цивільного судочинства. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено обов'язок доказування і подання доказів при якому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 та 4 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Беручи до уваги викладене, обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Усі інші доводи та твердження сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.
З огляду на викладене, на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Позивача.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Приймаючи до уваги вимоги ч. 1 та 6 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави відповідно судовий збір у розмірі по 1073,60 гривні з кожного.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 7, 141. 142, 150-153, 15, 157, 159 СК України, ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 3, 7, 8, 9, 16 Конвенції про права дитини, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, про усунення перешкод та визначення порядку участі батька у вихованні дитини задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), не чинити перешкод ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), не чинити перешкод ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) у спілкуванні з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного чи іншого засобу зв'язку, в тому числі у месенджерах Viber, Telegram, WhatsApp тощо п'ять разів на тиждень, а також повідомити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) про місце перебування, стан здоров'я, умови проживання, харчування дитини.
Визначити такі способи участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , як:
1) забезпечити спілкування доньки з батьком в телефонному режимі по відео- або аудіозв'язку, в тому числі у месенджерах Viber, Telegram, WhatsApp тощо п'ять разів на тиждень, а також повідомляти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) про місце перебування, стан здоров'я, умови проживання, харчування дитини.
2) Встановити наступний графік побачень з дитиною:
- в будні дні не менше двох днів на тиждень з тривалістю зустрічі три години кожна;
- не менше чотирьох вихідних днів на місяць;
- проводити разом один тиждень під час зимових канікул та два тижні під час літніх канікул. Батьки завчасно, не пізніше ніж за один місяць до початку відповідних канікул, повинні узгодити час та місце відпочинку дитини з кожним із батьків;
- святкові дні дитина буде про водити по черзі з кожним із батьків за попередньою домовленістю останніх.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять гривень) 20 коп. судового збору на користь держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено: 26.02.2025 року.
Суддя А.В. Янченко