25 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/8869/24 пров. № А/857/782/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року, головуючий суддя - Денисюк Р.С., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУНП у Волинській області, в якому просив визнати дій протиправними щодо відмови оформити та надіслати подання з відповідними документами до ГУ ПФУ у Волинській області для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» та зобов'язати оформити та надіслати подання з відповідними документами згідно з Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» до ГУ ПФУ у Волинській області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» № 2263-XII від 09.04.1992 року із зарахуванням до вислуги років часу проходження служби з 08.11.2007 року по 25.06.2012 року, протягом якого позивач проходив службу у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше. Отже, позивач вважав, що станом на день звільнення його зі служби в поліції, а саме станом на 15.08.2019 року, з врахуванням пільгової вислуги років у нього був необхідний стаж для призначення пенсії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо відмови в оформленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області подання з відповідними документами для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов'язано Головне управління Національної поліції у Волинській області оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області подання з відповідними документами для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУНП у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на день звільнення позивача зі служби в поліції вислуга років становила в календарному обчисленні становила менше 24 календарних років і більше, що є недостатнім для призначення пенсії на умовах статті 12 Закону №2262-XII. Відтак ГУ НП у Волинській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та не порушувало прав та інтересів позивача.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу ГУ НП у Волинській області від 15.08.2019 року №271 о/с майора поліції ОСОБА_1 , начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Ковельського відділу поліції ГУ НП, було звільнено зі служби в поліції з 16.08.2019 року за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, (підстава наказ ГУНП у Волинській області від 18.07.2019 року № 992/в). Із інформації, зазначеній у наказі від 15.08.2019 року № 271 о/с слідує, що вислуга років позивача станом на день звільнення складає: в календарному обчисленні - 22 роки 04 місяці 12 днів.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 року у справі №140/30075/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2024, зобов'язано ГУ НП у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років в пільговому обчисленні час проходження служби в органах внутрішніх справ у зоні гарантованого добровільного відселення один місяць за півтора з 08.11.2007 року по 25.06.2012 року.
Згідно витягу з наказу ГУ НП у Волинській області від 19.01.2024 року №18 о/с на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 року у справі №140/30075/23 внесено зміни до наказу ГУ НП у Волинській області від 15.08.2019 року №271 о/с, а саме зазначено, що станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років становить 22 роки 04 місяці 12 днів; час служби в пільговому обчисленні без урахування календарної вислуги - 02 роки 03 місяці 23 дні.
Відповідно до інформації, зазначеній у розрахунку вислуги років майора поліції ОСОБА_1 , вислуга років станом на 16.08.2019 року становить в календарному обчисленні - 22 роки 04 місяці 12 днів, у пільговому обчисленні становить - 24 роки 08 місяців 05 днів.
26.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років на умовах Закону № 2262-XII.
Листом від 30.07.2024 року №3990-2024 відповідач повідомив позивача, що оскільки на день звільнення зі служби його вислуга років в календарному обчисленні не досягла 24 календарних роки і більше, тому сектор з питань пенсійного забезпечення ГУ НП у Волинській області немає правових підстав для оформлення та подання до ГУ ПФУ у Волинській області документів для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону №2262-XII.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при розгляді заяви позивача з поданими документами про призначення йому пенсії за вислугу років повинен був врахувати календарну вислугу років позивача, виходячи з пільгового стажу, що становить 24 роки 08 місяців 12 днів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього закону мають звільнені зі служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.
Як передбачено пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б - д , ж статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Статтею 17 Закону №2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України постановою №393 від 17.07.1992 року затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393). Вказаним Порядком № 393 також визначаються періоди проходження військової служби, що зараховуються до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах.
Отже, Законом №2262-ХІІ передбачено пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлений Верховним Судом в постановах від 27.06.2018 року у справі № 750/9775/16-а, від 03.03.2021 року у справі №805/3923/18-а, від 10.03.2021 року у справі № 812/1100/17, від 16.03.2021 року у справі №826/16811/18 та від 14.04.2021 року у справі № 480/4241/18, які відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.
Крім того, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-ХІІ в частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, вважав за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 (на які, зокрема, посилається представник відповідача). При цьому Верховний Суд зазначив про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводами відповідача про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на п.2-1 Порядку №393, оскільки на момент звільнення позивача зі служби вказаної норми не існувало.
З урахуванням висновків Верховного Суду у вказаних вище постановах, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що відповідач при розгляді заяви позивача з поданими документами про призначення йому пенсії за вислугу років повинен був врахувати календарну вислугу років позивача, виходячи з пільгового стажу, що становить 24 роки 08 місяців 12 днів, через що що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі №140/8869/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
С. М. Кузьмич