Провадження № 22-ц/803/786/25 Справа № 209/3703/23 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
19 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Новікової Г.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галенко Ігор Євгенович, на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року в цивільній справі номер 209/3703/23 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ялова Ольга Михайлівна, про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування за законом,
У серпні 2023 року до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулись ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ялова Ольга Михайлівна, про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування за законом, з урахуванням уточненої позовної заяви обґрунтовували свої позовні вимоги тим, що у період з 1980 року по 04 травня 1994 року ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 04 травня 1994 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був розірваний.
Позивачки є доньками ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . 11 листопада 2006 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».
02 листопада 2007 року ОСОБА_6 уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_1 .
За життя ОСОБА_6 набув у власність наступне майно:
1) житловий будинок під АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_6 на підставі договору дарування жилого будинку незакінченого будівництвом, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Юрченко Н.В. 29.03.2001 року, за реєстровим №754 та акту прийому приватного домоволодіння в експлуатацію, затвердженого рішенням виконкому Дніпровської районної ради №135 від18.07.2001 року. Право власності зареєстровано Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації від 02.08.2001 року за реєстровим №24177 в книзі: 212, що підтверджується відповідним реєстраційним написом на договорі та довідкою, виданою ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» за вих. 881 від 31.08.2021 року, Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації №ДП161210930399, зареєстрованого Центром
надання адміністративних послуг м. Кам'янське від 05.10.2021 року за №52706;
2) земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер: 1210400000:01:013:0024, під вищевказаним житловим будинком, яка належала ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ №137102), виданого 28.10.2008 року Управлінням земельних ресурсів у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10.09.2021 року, номер запису про право власності №43917265, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2453554612040.
Позивачки просили суд:
визнати за ОСОБА_11 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на: 1/3 частину житлового будинку під АДРЕСА_2 , який складається з: А- житловий будинок, загальна площа 259,0 кв. м, житлова площа 75,4 кв. м; В-1 погріб зі входом; Д-1 сарай; Ж-1 вбиральня-душ; 3-1 альтанка; К-1 навіс; №1-15,1 споруди; 1/3 частину земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер: 4-10000:01:013:0024, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;.
визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на: 1/3 частину житлового будинку під АДРЕСА_2 , який складається з: А- житловий будинок, загальна площа 259,0 кв.м, житлова площа 75,4 кв.м; В-1 погріб зі входом; Д-1 сарай; Ж-1 вбиральня-душ; 3-1 альтанка; К-1 навіс; №1-15,1 споруди; 1/3 частину земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер: 1210400000:01:013:0024, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , під житловим будинком АДРЕСА_5 ;
стягнути з відповідачки на користь позивачок судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4897,10 грн. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 15000,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ялова Ольга Михайлівна, про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_11 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на:
- 1/3 частину житлового будинку під АДРЕСА_2 , який складається з: А- 2 житловий будинок, загальна площа 259,0 кв. м, житлова площа 75,4 кв. м; В-1 погріб зі входом; Д-1 сарай; Ж-1 вбиральня-душ; 3-1 альтанка; К-1 навіс; №1-15,1 споруди;
- 1/3 частину земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер; 1210400000:01:013:0024, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнано за ОСОБА_3 РНОКПП: НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на:
- 1/3 частину житлового будинку під АДРЕСА_2 , який складається з: А- 2 житловий будинок, загальна площа 259,0 кв. м,, житлова площа 75,4 кв. м; В-1 погріб зі входом; Д-1 сарай; Ж-1 вбиральня-душ; 3-1 альтанка; К-1 навіс; №1-15,1 споруди;
-1/3 частину земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер: 1210400000:01:013:0024, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , під житловим будинком АДРЕСА_5 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6370,00 грн.
В частині стягнення витрат на професійну (правову) допомогу у розмірі 15000,00 грн. - відмовлено.
Із вказаним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галенко І.Є., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року по справі №209/3703/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням процесуального та матеріального права.
Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що земельна ділянка була набута спадкодавцем за час перебування у шлюбі, а тому на неї розповсюджується презумпція спільності майна подружжя, і за цих обставин, до спадкового майна може бути включено тільки частка цієї земельної ділянки.
Крім того, за час шлюбу відповідачка разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 здійснили перебудову житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 (далі - житловий будинок), що був отриманий померлим ОСОБА_6 за договором дарування від 29.03.2001 року, як жилий будинок незакінчений будівництвом, готовністю 88%, та введений в експлуатацію 18.07.2001 року. В подальшому, спільним зусиллями відповідачки та спадкодавця житловий будинок був перебудований в новий будинок та були збудовані нові господарські споруди. На підтвердження факту перебудови первісного будинку, його реконструкції та добудови нових господарських споруд відповідачкою було надано в якості доказу розрахунки вартості металоконструкцій, що були замовлені та встановлені ФОП ОСОБА_12 , перелік витрачених на ремонт будинку матеріалів та їх вартість, складених та виконаних МПП «Аракс». Ці аргументи та докази залишені судом поза увагою під час встановлення фактичних обставин по справі.
Відтак, суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про ненадання відповідачкою належних та допустимих доказів виконання нею перебудов та добудов житлового будинку під час її подружнього життя з ОСОБА_6 , та не зазначення відповідачкою інформації про те, які саме перебудови або добудови були нею виконанні.
За цих обставин, земельна ділянка та житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя та за відповідачкою визнається право власності на частину у спільному майні подружжя, а саме: частина земельної ділянки та частина житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_6 , а позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть бути задоволені.
Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Галенко І.Є. доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивачі та треті особи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 114).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивачів та третіх осіб.
Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_8 та ОСОБА_3 є доньками ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с. 14, 18, том 1).
04 травня 1994 року був розірваний шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с. 21, том 1).
11 листопада 2006 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 уклали шлюб, позивачкою ОСОБА_8 змінено прізвище на « ОСОБА_10 » (а.с. 15, 13, том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер (а.с. 152, том 1).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна - житлового будинку, .4-2 житловий будинок, загальна площа 259,0 кв. м, житлова площа 75,4 кв. м; В-1 погріб зі входом; Д-1 сарай; Ж-1 вбиральня-душ; 3-і альтанка; К-1 навіс; №1-15, 1 споруди, розташованого за адресою; АДРЕСА_6 , належить ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 29.03.2001 року (а.с. 30-31, 32, том 1).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - земельна ділянка, площею 0,1 га, кадастровий номер: 1210400000:01:013:0024, розташована за адресою: АДРЕСА_6 , належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЖ №137102, виданий 28.10.2008 року, видавник: Управління земельних ресурсів у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області (а.с. 30зв-31, том 1).
Постановою приватного нотаріуса КРНО Дніпропетровської області Яловою О.М. відмовлено ОСОБА_2 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку під АДРЕСА_1 та на частку земельної ділянки площею 0,1 га за кадастровим номером 1210400000:01:013:0024 під вищевказаним житловим будинком після померлого спадкодавця ОСОБА_6 (а.с. 23-25, том 1).
Постановою приватного нотаріуса КРНО Дніпропетровської області Яловою О.М. відмовлено ОСОБА_3 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку під АДРЕСА_1 та на частку земельної ділянки площею 0,1 га за кадастровим номером 1210400000:01:013:0024 під вищевказаним житловим будинком після померлого спадкодавця
ОСОБА_6 (а.с. 26-29, том 1).
02 листопада 2007 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_6 укладений шлюб (а.с. 114, том 1).
Згідно з довідкою від 02.11.2023 року ОСОБА_1 мешкала за адресою: АДРЕСА_6 , з ОСОБА_6 по день його смерті (а.с. 113, том 1).
До матеріалів справи долучено копію спадкової справи №71/2021 від 07.12.2021 року заведену після смерті ОСОБА_6 (а.с. 152-202, том 1).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Апеляційний суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення заповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон)).
Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (пункт 1 частини першої статті 27 Закону).
Згідно зі ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частинами 1, 3, 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмов) від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона - належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Фактичний вступ в управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, щозони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщині!. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно з положеннями статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Судом встановлено, що позивачки є доньками ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна - житлового будинку, .4-2 житловий будинок, загальна площа 259,0 кв. м, житлова площа 75,4 кв. м; В-1 погріб зі входом; Д-1 сарай; Ж-1 вбиральня-душ; 3-і альтанка; К-1 навіс; №1-15, 1 споруди, розташованого за адресою; АДРЕСА_6 , належить ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 29.03.2001 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - земельна ділянка, площею 0,1 га, кадастровий номер: 1210400000:01:013:0024, розташована за адресою: АДРЕСА_6 , належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЖ №137102, виданий 28.10.2008 року, видавник: Управління земельних ресурсів у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.
02 листопада 2007 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_6 укладений шлюб.
Згідно з довідкою від 02.11.2023 року ОСОБА_1 мешкала за адресою: АДРЕСА_6 , ОСОБА_6 по день його смертію
До матеріалів справи долучено копію спадкової справи №71/2021 від 07.12.2021 року заведену після смерті ОСОБА_6 .
З огляду на наведене, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та визнання за кожною з позивачок право власності на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та на частку земельної ділянки площею 0,1 га за кадастровим номером 1210400000:01:013:0024 під вищевказаним житловим будинком після померлого спадкодавця ОСОБА_6 .
Довід апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції факту перебування житлового будинку у спільній сумісній власності подружжя тому, що за участю відповідачки спірний будинок був перебудований та побудовані нові господарські споруди, апеляційний суд відхиляє як необґрунтований, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружися.
Аналіз положень статей 57 та 62 СК України дає підстави для висновку про те, що стаття 57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об'єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об'єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об'єктами спільної сумісної власності подружжя.
Для застосування передбачених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.
Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 січня 2019 року (справа №755/16633/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі №214/6174/15-ц зробила висновок, що істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружися на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружися чи іншого з подружжя, який не є власником.
З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно - житловий будинок, яке є предметом спору, набуте спадкодавцем ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 29.03.2001 року.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання відповідачкою перебудов житлового будинку та побудування нових господарських споруд під час її подружнього життя з ОСОБА_6 , внаслідок нібито її спільної праці із ним. Отже, відповідачкою не доведено цього факту. Посилання в апеляційній скарзі на розрахунки вартості металоконструкцій, що були замовлені та встановлені ФОП ОСОБА_12 , та перелік витрачених на ремонт будинку матеріалів та їх вартість в апеляційному суді не знайшли свого підтвердження.
Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що земельна ділянка була набута спадкодавцем за час перебування у шлюбі, а тому на неї розповсюджується презумпція спільності майна подружжя, апеляційний суд також відхиляє як безпідставний, враховуючи норми сімейного законодавства та правовий висновок, що містіться у постанові касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №626/4/17, в якому вказано, що земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, лише у період з 8 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно, вважається спільною сумісною власністю подружжя. У інших випадках таке майно належить до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
У цій справі спірна земельна ділянка набута померлим ОСОБА_6 28 жовтня 2008 року на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЖ №137102, видавник: Управління земельних ресурсів у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.
Таким чином, виходячи з наведеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність правових підстав для визнання будинку та земельної ділянки, які є предметом спору у даній справі, об'єктами права спільної сумісної власності подружжя.
Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Галенко Ігор Євгенович, залишити без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 лютого 2025 року.
Судді: