24 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4477/24 пров. № А/857/22887/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Гаврилком С.Є. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Ужгороді) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо обмеження виплати йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн, визначеної постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) №713 від 14.07.2021 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова №713) та коштів індексації в сумі 1500 грн, розрахованих відповідності до постанови КМУ №185 від 23.02.2024 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185), визначених у розрахунку пенсії від 01.03.2024 та зобов'язати відповідача здійснити з 01.07.2021 перерахунок та виплату йому пенсії з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн, відповідно до Постанови №713 та з 01.03.2024 коштів індексації в сумі 1500 грн, передбачених Постановою №185, без обмеження у розмірі 30945,29 грн та з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.03.2024 із застосуванням обмеження максимальним розміром та зобов'язано відповідача здійснити з 01.03.2024 перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вимог Постанови №185, в розмірі 30945,29 грн, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних відмовити.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити його позовні вимоги повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції невірно визначив предмет даного спору, яким є наявність підстав для нарахування та виплати йому доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою №713. Вказує, що суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог, оскільки він просив розглянути питання обмеження його пенсії.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 по справі №260/9675/23 визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо нездійснення ОСОБА_1 з 01.07.2021 доплати до пенсії згідно Постанови №713 та зобов'язано ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн відповідно до вимог Постанови №713, починаючи з 01.07.2021, з урахуванням проведених виплат.
На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 по справі №260/9675/23 відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.07.2021 з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою №713.
Згідно протоколу перерахунку пенсії з 01.03.2023, позивач продовжує з 01.03.2024 отримувати щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн.
24.05.2024 позивач звернувся до пенсійного органу щодо проведення йому доплати до пенсії відповідно до Постанови №713, на що відповідач листом від 05.06.2024 повідомив про здійснення йому на підставі рішення суду перерахунку пенсії, у зв'язку з чим, щомісячна доплата виплачується позивачу.
Вважаючи протиправними дії пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у діях відповідача відсутня протиправність, оскільки право позивача відповідачем не порушено, позаяк ГУ ПФУ з 01.07.2021 виплачувало позивачу щомісячну доплату у розмірі 2000 грн та станом на дату подання ним позовної заяви, він продовжував отримувати щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. Також суд дійшов висновку. що дії пенсійного органу в частині обмеження відповідних виплат є протиправними, а обмеження індексації та максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.
Судом встановлено, що позивач серед інших позовних вимог, у задоволенні яких відмовив суд першої інстанції та з чим не погоджується позивач, просив визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо обмеження виплати йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн, визначеної згідно Постанови №713, визначених у розрахунку пенсії від 01.03.2024 та зобов'язати ГУ ПФУ здійснити з 01.07.2021 перерахунок та виплату йому пенсії з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн, відповідно до Постанови №713.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон №2262, ст.63 якого передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
У зв'язку з прийняттям КМУ постанови №103 від 21.02.2018 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) та набранням чинності з 01.03.2018 постанови КМУ №704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), було проведено так званий “масовий» перерахунок пенсій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, в тому числі позивачу. На підставі п.1 Постанови №103 цей перерахунок пенсії проводився з 01.01.2018 з урахуванням лише з трьох складових грошового забезпечення за відповідною/прирівняною посадою, що були визначені на підставі Постанови №704 станом на 01.03.2018 окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років).
З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб КМУ прийняв Постанову №713, п.1 якої установив з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону №2262 (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до ст.ст.13, 21, 36 цього Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21, 36 Закону №2262.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01.03.2018, розмір якої обчислено відповідно до ст.ст.13, 21, 36 Закону №2262 (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000,00 грн. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000,00 грн, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01.07.2021.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови №713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018, які мають місце після перерахунку пенсії.
Прийняття постанови зумовлено тим, що у червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону №2262, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01.07.2021 зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн.
Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону №2262 до 01.03.2018 було встановлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018.
Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом Постанови №713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно абз.3 п.1 Постанови №713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до ст.ст.13, 21, 36 Закону №2262 має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом на підставі нормативно-правового акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 по справі №260/9675/23 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.07.2021 з врахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою №713.
Згідно протоколу перерахунку пенсії з 01.03.2024, позивач продовжує отримувати щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн.
Доказів невиплати чи припинення виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн позивачем не надано, а судом не встановлено.
При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, доказів невиплати чи припинення виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн позивачем не надано.
Таким чином, право позивача у вказаній частині позову відповідачем не порушено.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову у вказаній частині.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року по справі №260/4477/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук